Публікації

У воєнних злочинів немає строків давності. Та й засудженими за такі злочини стають не тільки безпосередні їх виконавці, а й ті, хто віддавав накази, навіть політики вищих ешелонів влади. Але чи зможе Україна колись засудити за агресію керівництво Росії?

У тих, хто постійно стикається з російськими найманцями, немає сумнівів – ці люди здатні на будь-яку ницість. Дати "коридор" тим, хто забирає з поля бою загиблого воїна, а потім розстріляти групу. Спостерігати, як помирає поранений. Заперечувати скоєне. Та всі ці речі колись стануть доказами під час суду над воєнними злочинцями.

Шість років тому, на початку липня, українські бійці «викурили» зі Слов’янська терористів Стрєлкова-Гіркіна. Колишній Нацгвардієць Андрій Кобзар брав участь у тій операції і розповів, чому росіянам і сепаратистам дозволили піти з міста, що свідчило про панічний відступ ворога та які трофеї ще стануть речовими доказами російської агресії проти України.

Журналіст Станіслав Асєєв більше двох років провів у полоні, в Донецьку. І більшу частину свого ув'язнення – в сучасному концтаборі – спецв'язниці «Ізоляція». В інтерв'ю УНІАН він розповів всю правду про «русский мир», як цей «мир» виглядає зсередини.

Обмеження, введені через COVID-19 на Донбасі, поступово послаблюються, але перетин лінії розмежування залишається складним питанням. Що зараз відбувається на КПВВ, де і як жили люди, які запровадження карантину застали у дорозі, як "ДНР" і "ЛНР" блокують роботу пунктів пропуску і як карантин вплинув на кількість обстрілів - в інтерв'ю УНІАН розповів координатор програм БФ "Схід SOS" Євген Васильєв.

Бригада швидкого реагування Нацгвардії не так давно повернулася з Донецької області, де провела вісім місяців на передовій. Хлопці служили там, де до противника було кілька сотень метрів, їх обстрілювали кілька разів на день, троє бійців загинули. Старший лейтенант Іван Мурований розповів УНІАН про зіткнення з диверсантами, життя в бліндажах і те, як ворог горлав п'яні пісні й знімав фейки для "новин".

З якими труднощами зараз вдається збирати допомогу для лікарів, в тому числі, на передовій, як забезпечена армія в умовах карантину і чому необхідно підтримувати українців, які проживають в «сірій зоні», в інтерв'ю УНІАН розповіла волонтер Юлія Толмачова (рос.).

Під час епідемій війни завжди вщухали, вороги ховали зброю, але не тут, і не цього разу. Covid-19 змінює планету, міняє наші звички, але плани озброєних людей по той бік українських укріплень на Донбасі залишаються незмінними. Принаймні, стосовно України.

Цього тижня російські окупанти і їх найманці вирішили посилити паніку на Донбасі, і почали поширювати фейки про те, що в ЗСУ масово заражені коронавірусом. При цьому, військові медики розповідають, що зараз і "звичайним" ГРЗ на Донбасі хворіють одиниці, а хворих COVID-19 у ЗСУ не виявили (рос.).

Пожити в столиці й повернутися в рідне шахтарське містечко за п’ять кілометрів від лінії фронту? Не просто повернутися, а відкрити сімейне кафе – без міцного алкоголю і гулянок до ранку. УНІАН поспілкувався з родиною Самигуліних, які не побоялися ризикнути та організували свій бізнес на прифронтовій території (рос.).

Первомайськ – місто в окупованій частині Луганської області – за роки війни перетворився із промислового гіганта у зовсім незатишний: з блокпостами, зруйнованими будинками, розбитими дорогами та великими воронками від вибухів снарядів у передмісті. Тут майже щодня лунають постріли, але місцеві жителі звикли, і ніби не помічають їх (рос.).

Керівник гуманітарної місії "Проліска" Євген Каплін розповів УНІАН про те, чим живе "сіра зона", як під обстрілами люди народжують дітей удома і ховають близьких у воронках від снарядів, а також чому не намагаються виїхати до безпечних населених пунктів (рос.).

На початку минулого тижня у соцмережах хтось цілеспрямовано розганяв паніку, мовляв, на Донбасі посилилися обстріли, українська армія відійшла з позицій, Золоте "здали сепарам". Щоб розвіяти ці чутки, УНІАН побував у Золотому і поспілкувався з місцевими жителями (рос).

Масштабна атака бойовиків на українські позиції у ніч на 18 лютого змусила вчергове замислитися, чи так Москва прагне миру, як про це розповідає на міжнародній арені. Але навіщо Кремлю потрібне було нове загострення на Донбасі у той же день, коли Росія запросила зібратися Радбез ООН?

Навіть через п'ять років після боїв під Дебальцеве ми продовжуємо ховати загиблих там бійців. Серед них є й ті, хто перебував під командуванням Володимира Гринюка, Героя України, майора ЗСУ. В інтерв’ю УНІАН він розповів про бій, що не стихав дев'ять годин, про те, яку ціну ми заплатили за війну «по карті», а не за даними розвідки, а також ставлення держави до тих, хто п'ять років тому отримав важкі поранення.

У школах на непідконтрольній частині Донецької та Луганської областей посилюється російська пропаганда. Мілітаризація дітей та підлітків в ОРДЛО виходить на новий виток через підготовку до святкування 23 лютого і 9 травня. Але школярі вчаться не тільки марширувати на "параді", але і встановлювати міни. (рос.)

Колишній комбат 72-ї окремої механізованої бригади імені Чорних Запорожців, начштабу 28-ї ОМБр, підполковник Олександр Вдовиченко (позивний «Слов'ян») розповів УНІАН, як його бійці змусили відступити «Гіві», відбивали атаки «елітних» військ «ДНР», запобігли наступу на Авдіївку за допомогою журналістів і фото танків, вистояли і виконали наказ: «Не вмирати» (рос.).

Генерал-майор Олег Мікац розповів в інтерв'ю УНІАН, як кадрові російські військові втекли після першого ж пострілу, про накази терориста Гіві цілитися в «червоний хрест», висловив думку про можливий відвід військ з Пісок і пояснив, чому після розведення у Станиці Луганській наші позиції не погіршилися (рос.).