Крок у прірву: як імперські мрії Путіна й росіян зламалися в Україні

За кілька днів до початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну, УНІАН писав, що "кидок Мангуста" - так росіяни назвали свою "спецоперацію" - стане для РФ кроком у прірву. Під кінець цього буремного року можна констатувати – ми не помилились.

Куди Росію завели примарні "червоні лінії"

Рік тому на різних геополітичних майданчиках точились дискусії, тон яких задавала Росія. Мова, зокрема, йшла про "небезпеки" розширення НАТО на Схід, якісь "червоні лінії", які не можна перетинати, щоб зайвий раз не дратувати Кремль, та російські ультиматуми про повернення НАТО "до кордонів 1997 року". Навколо цього питання Володимир Путін брязкав зброєю біля України, дотискав Європу на запуск "Північного потоку-2", а західні лідери вигадували, як задобрити країну-бензоколонку.

За десять місяців повномасштабної російської агресії в Україні деякі страхи, пов’язані з непередбачуваністю Кремля, все ще залишаються. Проте увесь світ дізнався багато "нового" про "велику й могутню" Росію. І що велике військове вторгнення в Україну готувалося на лютий 2022 року задовго до цієї дати. І що "Мінські домовленості" роками виконували функцію прикриття для цього. І що ніякі зустрічі на найвищому рівні – з президентом США Джо Байденом, лідерами найвпливовіших країн Європейського союзу – та намагання "зберегти лице" Володимиру Путіну не впливали й не впливають на загарбницькі плани останнього щодо України. І що усі "червоні лінії", про які так багато говорилося рік тому, - є лише шизофренічними уявленнями росіян та керівництва РФ про імперську велич їхньої країни, на що, на їхню думку, усім доведеться зважати.

"Росіяни припустилися трьох фундаментальних помилок. По-перше, надмірно переоцінили Росію - "друга армія світу", "можемо повторити", "Київ за три дні"… Насправді ж країна у них – іржава бензоколонка, армія – гарматне м’ясо, командування – ідіоти. По-друге, вони надмірно недооцінили Україну - "країна 404" та ще купа визначень. В реальності ж українці нагадали всьому світу, що їх не дарма називали "народ-військо". По-третє, вони надмірно недооцінили світ, вважаючи, що там всі слабаки, всіх купили і так далі. А вийшло, що справді важливі країни не обмежилися висловленням глибокого занепокоєння, а дієво підтримали Україну грошима й зброєю. Зіткнення російських уявлень із жорстокою реальністю ми й спостерігаємо", - вважає історик, експерт Українського інституту майбутнього Сергій Громенко.

НАТО: налякати чи злякатися?

Торік на своїй традиційній щорічній грудневій прес-конференції (яку в цьому році довелося ганебно скасовувати) Володимир Путін пояснював свої ультиматуми так: мовляв, Росія не хоче мати у себе під боком "Антиросію, накачану сучасною зброєю".

"Як Росія має з цим жити? Оглядатися, коли довбануть?.. Тому ми прямо порушили питання – жодного руху НАТО на схід бути не повинно. Ми повинні зрозуміти, як буде забезпечена наша безпека", - казав він.

Сьогодні цю набридливу "жуйку" про безпеку для агресора, окрім безпосередньо росіян, на жаль, "жують" й деякі європейці. Зокрема президент Франції Емануель Макрон в нещодавньому інтерв’ю телеканалу TF1 знову повторив тези про сприйняття Путіним розширення НАТО як загрози. Причому не в контексті приєднання до Альянсу, наприклад, Фінляндії, а в контексті прагнень України. 

"Чому Путін не сприймає членство Фінляндії в НАТО як таку ж життєво важливу загрозу? Причина дуже проста - він вважає Україну та нас частиною своєї імперської цивілізації", - зазначає екс-міністр МЗС України Павло Клімкін.

Ці слова підтверджує й сам Путін, який кілька днів тому заявив, що Росія готова обговорювати "прийнятні розв’язки" війни в Україні з якимись "геополітичними опонентами".

"Ми готові домовлятися з усіма учасниками цього процесу", - сказав Путін і додав, що Росія прагне до "об’єднання російського народу".

Вже за кілька днів після цього його вірний посіпака Дмитро Пєсков взагалі заявив, що "не може існувати ніякого "мирного плану" України, якщо він не враховує сьогоднішніх реалій… із входженням до складу Росії нових регіонів – чотирьох". Тож, за його словами, жоден план, який не враховує ці "реалії", створені Росією, не може бути затвердженим.

Своєю чергою міністр закордонних справ РФ Сергій Лавров взагалі поставив Україні ультиматум щодо виконання "пропозицій" Кремля: мовляв, або Київ погоджується на здачу українських територій, "які контролює Росія", або "питання вирішуватиме російська армія".

Тобто навіть зважаючи на те, що РФ не контролює жоден з "нових регіонів", а армія РФ за 10 місяців "схудла" на понад 100 тисяч осіб, Кремль намагається дути щоки й продовжує транслювати у світ свою вигадану реальність.

В цьому сенсі, за словами Клімкіна, піти на якісь поступки й дати кремлівському дідугану якісь "гарантії" щодо чиїхось геополітичних дій, означатиме дозволити розділення на "свій – чужий" та право на "свою" зону впливу. І в цьому контексті бажання деяких європейських лідерів все ще вести розмови з Путіним, в тому числі обговорювати нову архітектуру безпеки в Європі та "гарантії безпеки" для Росії, є вкрай деструктивним.

"Російсько-українська війна з імперським режимом - це колапс всієї попередньої архітектури безпеки - її потрібно повністю перезавантажати. Якщо перезавантажиться Росія, тоді й виникне питання про її місце в цій архітектурі. Якщо ні, то безпека може бути тільки проти російського режиму і ніяк не з ним", - зазначає Клімкін.

Втім, наразі колективний Захід щодо Росії, схоже, займає доволі прагматичну позицію. Її ключова ідея була нещодавно озвучена міністром оборони США Ллойдом Остіном і полягає в тому, що війна, розв’язана РФ в Україні, є не наслідком, а причиною розширення НАТО: "Росію не провокували, Росії не погрожували, на Росію не нападали".

Тобто саме коли Росія вдерлася на територію сусідньої суверенної держави, країни НАТО змушені були посилювати свій східний фронт, а США взагалі збільшили загальну кількість військовослужбовців, які дислокуються в Європі на постійній основі. Таким чином, Кремль у своїх ультиматумах про нерозширення НАТО сам себе переграв.

"Сильна ядерна держава"

Ще один фактор, який рік тому наводив на увесь світ багато жаху, - наявність у Росії величезного арсеналу ядерної зброї та погрози її використати, якщо російській "безпеці" хтось загрожуватиме.

Буквально за кілька днів до початку активних військових дій в Україні, 19 лютого 2022 року, в РФ відбулися навчання стратегічних сил з ракетними пусками, якими керував Володимир Путін. А вже 27 лютого, після того, як "другій армії світу" не вдалося "взяти Київ за три дні", а Захід одностайно засудив російську агресію, Володимир Путін дістав з рукава саме ядерний козир та об’явив, що переводить сили стримування "в режим особливого бойового чергування".

"Західні країни вживають не лише недружніх дій щодо нашої країни в економічній сфері, я маю на увазі нелегітимні санкції, але вищі посадові особи провідних країн НАТО допускають агресивні висловлювання на адресу нашої країни", - прокоментував він таке своє рішення.

Однак зараз, схоже, все менше лідерів справді бояться ядерних погроз з Кремля.

Після того, як канцлер Німеччини Олаф Шольц поспілкувався з китайським лідером Сі Цзіньпіном про війну Росії проти України, Китай наголосив на необхідності протидії застосуванню ядерної зброї та погрозам щодо її використання. Це дало можливість Шольцу вже за місяць заявити, що ризик застосування Кремлем ядерної зброї знизився: "Росія перестала погрожувати застосуванням ядерної зброї. У відповідь на те, що міжнародна спільнота позначила "червону межу".

Втім вплинули на це не лише зусилля геополітичних гравців. Або й зовсім не вони. Адже вже три (за місяць) успішні атаки з повітря на аеродром стратегічної авіації РФ в місті Енгельс в Саратовській області, свідчать, що навіть захистити свої бомбардувальники, які можуть нести ядерні боєголовки, Росія не в змозі.

"Якщо росіяни думали, що їх в глибокому тилу війна не торкнеться, то вони помилялися. Такі речі відбуваються усе частіше, і сподіваємось, що це Україні буде тільки на руку", - сказав речник Повітряних Сил Юрій Ігнат про "бавовну" на аеродромі в російському Енгельсі 26 грудня.

Військові експерти зазначають: в цій історії цікаво те, що база у Енгельсі перебувала, по суті, у стані бойової готовності. Адже з неї усі 10 місяців повномасштабного вторгнення злітають стратегічні бомбардувальники, які випускають десятки ракет по Україні. І саме ці літаки мають підійматися в повітря з ядерною зброєю у разі, якщо буде наказ на її використання. Простими словами – аеродром бере безпосередню участь у війні. Але… В Енгельсі тричі прогавили безпілотники, які, вочевидь, перед завданням ударів ще й пролетіли сотні кілометрів над територією РФ, а ППО їх за цей час не вловила.

За словами військового експерта Петра Черника, мова вже йде про початок занепаду стратегічного військового потенціалу РФ: "Росіяни не спромоглися навіть повноцінно організувати оборону стратегічного аеродрому. Тобто достатнього технічного потенціалу, щоб справитись з невідомим літальним апаратом, у них немає. Тож Росія не здатна відповісти на серйозні виклики своїй безпеці. І це дуже серйозний сигнал тим країнам, які купували в Росії різну зброю… А колапс буде наростати".

"За часів "холодної війни" було просто нечувано пройти через російські платформи протиповітряної оборони. Для нас, для НАТО, це було просто неможливо… Психологічно той факт, що Україна може взяти безпілотники, технологію 1970-х років, позбутись камер, інших речей, і додати інші можливості, це дає Україні дуже велику перевагу", - зазначив військовий експерт, майор армії США у відставці Майк Лайонс. 

За його словами, це означає, що російські військові тепер мають захищати свої військові об’єкти, зокрема, аеродроми, глибоко на території РФ.

Аналітики Інституту вивчення війни (ISW) констатують, що вибухи, які за останній місяць не одноразово прогриміли на військовому аеродромі Енгельс, викликали масу обурення серед російських мілітарі-блогерів. Адже ситуація свідчить про те, що критична інфраструктура росіян зовсім не захищена.

"Вони були обурені реакцією влади на інформацію про вибухи в глибокому тилу", - зазначили в ISW. 

Дійсно, реакція Кремля на такі кричущі події стала доволі млявою. Ба більше, щоб перевести тему "на позитив", Володимир Путін навіть заявив, що планує розвивати російські ядерні сили та пообіцяв "найближчим часом" поставити на бойове чергування ракети "Сармат", які несуть ядерну зброю. Але, за словами начальника Головного управління розвідки Міноборони України Кирила Буданова, такі обіцянки звучать вже два роки.

"І щороку все закінчується тим, що "Сармат" вже майже готовий, вже проходить останню підготовку до постановки на бойове чергування", - зазначив він.

Світовий ізгой

Ще один відчутний удар отримала не стільки сама російська недоімперія, як особисто Володимир Путін, який з впливового політика перетворився на всесвітнього ізгоя.

Якщо торік, наприклад, Джо Байден називав його достойним суперником, то зараз сідати за стіл переговорів з президентом РФ президент США готовий хіба на умовах, якщо кремлівський дідуган вирішить вивести війська з України та закінчити війну.

Або Китай, хоча й залишається одним з міжнародних російських партнерів, підтримує Кремль лише на рівні наративів, а на практиці займає нейтральну позицію. Тож коли Володимир Путін на російському телебаченні розповідає про прагнення розвивати військове партнерство з КНР, це не більше, ніж вологі мрії російського диктатора. В Піднебесній чітко дають зрозуміти, що розв’язувати "конфлікт" доведеться "дипломатичним шляхом". 

Ба більше, сьогодні Путіна як лідера не сприймають навіть давні друзі по СНД, а начебто вірний "васал" Лукашенко намагається грати свою гру.

За словами віце-президента Європейської комісії Франса Тіммерманса, наразі Путін перебуває в такому ж становищі, що Адольф Гітлер у 1943 році: "Путін вже програв. Він помилився щодо стійкості українців. Тому що ніхто більше не наважується говорити йому повну правду, зокрема й про стан його армії, яка була розвалена корумпованими офіцерами".

На думку віце-президента Єврокомісії, Росія ще може змінити свій курс, коли зрозуміє, що "Захід не здається незалежно від подій на полі бою".

"Ми повинні тримати лави зімкнутими, тримати фронт з американцями і продовжувати підтримувати Україну фінансово та військово", – закликав він.

Історик Сергій Громенко зазначає, що Росію вже нічого доброго не чекає на жодному полі. "На геополітичному РФ вже майже програла, бо повоєнний світ буде для неї гіршим за довоєнний: армія розбита, союзників немає, внутрішні протиріччя загострені. На геоекономічному крах буде не завтра, але ще більш гучний. Росія не просто втрачає доходи від нафти і газу, вона втрачає ринок вже сьогодні та можливість модернізації завтра. Коли війна закінчиться, у Росії не купуватимуть нічого, бо ринок за цей час займуть інші постачальники, а Росія показала себе ненадійним партнером. На геокультурному Росії вже зараз не вдалося довести свою правоту Заходу – мало хто вірить в "українських нацистів", чи що "не все так однозначно". А після поразки міф про велич Росії зруйнується в мізках навіть найупоротіших ватників у нас, чи ідеалістів у третьому світі", - підкреслив експерт.

А вже зараз світові варто замислитись, що робити з такою Росією після перемоги України. Й також докласти якомога більше зусиль – військових, фінансових, санкційних, - щоб Україна перемогла якнайшвидше.

Тетяна Урбанська

УНІАН в Google News