У Генштабі Збройних сил України не виключають, що Білорусь проводить підготовку до участі у війні проти України. Проте, на мою думку, сьогодні ймовірність нападу з території Білорусі доволі мала. Переміщення техніки на території цієї країни — банальна гра на нервах українців.
Наприклад, п’ять днів тому було зафіксовано рух ешелонів техніки до українського кордону: з "Обуз-Лісновського" полігону виїхало два ешелони з танками, які під’їхали до Мозиря, зачепили локомотив та поїхали знову до полігону. І якраз такі маневри змушують Україну тримати додаткові сили біля білоруського кордону та постійно тримають Україну в напружені. Це гра з нервозним фактором, адже інформаційні операції ніхто не скасовував.
Це не означає, що ситуація не може змінитись. Ми не маємо доказів того, що не буде спроби повторного наступу з території Білорусі. Проте станом на зараз здійснити такий наступ неможливо. Ані російське угруповання в РБ, ані білоруська армія не мають для цього достатньо сил.
Перша причина - у кількості росіян на території Білорусі. Станом на зараз це менш як 20 тисяч, більшість з них - мобілізовані. Для планування наступу російське керівництво має перекинути в Білорусь додаткові сили у кількості, мінімум, 10 тисяч військових, а також додаткову важку техніку. Наразі в них відносно невелика кількість важкої техніки.
Менш ніж за три тижні білоруська армія також не зможе сформувати ударне угруповання
Тобто, навіть якщо рішення про наступ буде прийняте зараз, сформувати ударне угруповання з росіян вдалось би, щонайменше, за три тижні. Маю на увазі, що впродовж цих двох-трьох тижнів з території РФ буде прокидатися 5-6 ешелонів з технікою на добу. Зараз такого руху техніки немає.
Друге, якщо взяти боєздатну частину білоруської армії, - це сили спеціальних операцій у кількості 5-6 батальйонно-тактичних груп. Але вони перебувають на кордоні з початку повномасштабної війни. Розмістити там більшу кількість білоруських військових без додаткових мобілізаційних заходів також неможливо.
До слова, мобілізація в Білорусі не відбувається. Військкомати справді провели певну перевірку, видали людям приписи. Проте до армії громадян не призивають.
Навіть якщо припустити прийняття рішення про мобілізацію, знадобиться багато часу для її проведення та навчання особового складу. Менш ніж за три тижні білоруська армія також не зможе сформувати ударне угруповання. До того ж Лукашенко не потрібно оголошення мобілізації в Білорусі. Навіщо це йому?
Якщо в РФ понад 80% населення підтримує війну проти України, в Білорусі ситуація протилежна. За деякими соціологічними дослідженнями, 80-85% населення категорично проти участі білоруської армії у війні.
Окрім того, Білорусь продовжує перебувати у стані політичної кризи. Лукашенко намагається зробити все, щоб посилити, а не втратити владу. Тому він буде й надалі намагатись уникнути участі білорусів у війні. До того ж у порівнянні з початком року, у Путіна все менше можливостей для тиску на Лукашенко.
Так, падіння економіки Білорусі за результатами року, швидше за все, буде на рівні 5-6%. Це найбільше падіння білоруської економіки за 10 років. Але за показником ВВП, це означає повернення лише до стану 2018-го року.
Восени Китай зафіксував відносини з РБ на сходинку вище, ніж з РФ
Наприклад, зовнішня торгівля Білорусі профіцитна. Це означає, що країна більше продає, ніж купує. З точки зору балансу зовнішньої торгівлі, він зараз найкращий за останні сім років. Звісно, Путін спробує надати Лукашенку доступ до ринків. Частина білоруської продукції дійсно заміщує європейську продукцію, яка більше не продається у РФ. Але у такому разі виходить, що Путін сам зацікавлений у цьому не менше, ніж Лукашенко.
А якщо подивитись на зовнішню політику, то восени Китай зафіксував відносини з РБ на сходинку вище, ніж з РФ. Таким чином, Китай став одним з ключових партнерів офіційного Мінська у спробі врівноважити вплив Москви.
Загалом же впливати на Білорусь сьогодні важелі мають три країни - Китай, Туреччина та Росія. Два з цих партнерів наразі проти участі Білорусі у війні проти України. І поки така ситуація не зміниться, Лукашенко намагатиметься не вплутувати свою армію у війну.
Ігар Тишкевич, політичний аналітик Українського інституту майбутнього
