Володимир Путін не приховує своє презирство до західного лібералізму. Так само і його праві друзі в Європі не тримають в таємниці своє захоплення президентом Росії і його політикою. Кожна зі сторін активно заперечує, що цей зв’язок виходить за межі політичних поглядів і виливається в приховане російське фінансування правих радикальних сил. Однак, уряди країн ЄС, їхні спецслужби й судові слідчі не вірять цим запевнянням.
Про це пише Financial Times, нагадуючи, що минулого тижня стало відомо про в Мілані відкрили справу про міжнародний випадок корупції. Це сталося після того, як BuzzFeed опублікував статтю про те, що правляча в Італії партія «Ліга» хотіла отримати десятки мільйонів євро від нелегальної угоди з російською нафтовою компанією. Лідер партії Маттео Сальвіні, який грає ключову роль у незвичайному популістському уряді країни, заперечує, що зробив щось незаконне.
Читайте такожВіце-прем'єр Італії заявив, що його хотіло вбити "українське угруповання"
Якщо обговорення угоди й відбувалося, воно ні до чого не привело. Однак, італійська справи з тривожно схожа на брудні справи, які вели лідери австрійської «Партії свободи» з Москвою. Вони теж обговорювали з російською стороною фінансову підтримку для австрійської політичної сили. Скандал призвів до краху правлячої коаліції у Відні, яку сформувала «Партія свободи».
Взаємні симпатії між Кремлем і європейськими правими радикалами не повинні затьмарити той факт, що російське втручання в політику ЄС ідеологічно патогенне окрім того, що аморальне.
На відміну від радянських часів, коли Москва покладалася лише на «корисних ідіотів» у західних комуністичних партіях, Росія під керівництвом Путіна співпрацює з правими й лівими радикалами, а також з рухами, націленими проти істеблішменту. Москва нарощує зв’язки й збирає компрометуючі матеріали на ключових політиків. Кожного тижня хвилі пропаганди й фальшивих новин ллються з путінської Росії в країни ЄС.
Цілі цілком прозорі: посіяти розкол у європейському суспільстві, деморалізувати суспільство, підірвати віру в ліберальні політичні системи й цінності, просувати русофільські тенденції й підірвати об’єднаний фронт, який ЄС створив проти Москви після анексії українського Криму у 2014 році й початку російської війни проти України на Донбасі.
Читайте такожDie Zeit: Україна хоче нових санкцій проти Росії, а Меркель – ні
Для справедливості варто зауважити, що проблеми європейських демократій, так само як і американської, здебільшого «доморощені». Росія не створила їх, вона їх лише експлуатує. Більше того, в країнах, таких як Італія, бажання зблизитися з Москвою притаманне не лише правим радикалам, хоча «Ліга» зайшла далі, ніж будь-хто інший, підписавши пакт про співпрацю з партією «Единая Россия». Воно поширене в усьому політичному спектрі й користується підтримкою італійського бізнесу теж. Разом з тим, вісь антилібералізму, яка об’єднує Росію, європейських правих радикалів, президента США Дональда Трампа, становить загрозу для поміркованого європейського політичного порядку і добробуту європейських суспільств. Уряди ЄС, його інститути і юридичні системи можуть і повинні постаратися, щоб відбити ці атаки.
Перш за все, вони не повинні вагатися з притягненням правих політиків і партій до відповідальності, якщо вони порушують закон у фінансовому полі чи будь-якому іншому. По-друге, вони повинні створити сильніші, більш систематичні заходи для протистояння дезінформації, яку поширюють Росія і внутрішні праві радикали. А також потрібно навчити громадян розпізнавати фальшиві новини. І нарешті санкції ЄС проти Росії повинні лишатися в дії до тих пір, поки Москва не припинить дестабілізацію України. Захист європейської свободи, процвітання і способу життя вимагає жорсткої відсічі як правим радикалам, там і втручанню Росії.
