Путіну на замітку: дівчина, позбавлена ілюзій, перетворюється на стерву

Насправді ніхто не чекав чудес від саміту СНД. Те, що там відбулося, Путін зазвичай називає: "позбавити дівчину ілюзій, остаточно позбавити". Під дівчиною він має на увазі українську владу...

Дмитро Медведєв

Насправді ніхто не чекав чудес від саміту СНД. Те, що там відбулося, Путін зазвичай називає: "позбавити дівчину ілюзій, остаточно позбавити". Під дівчиною він має на увазі українську владу. Позбавили й добре. Але мене просто покоробив тон, з яким наш у минулому житті стратегічний партнер, РФ, і видресирувані Кремлем ЗМІ розповідають про цей саміт. Новини про саміт я дивилася по різних, зокрема російських, телепрограмах.

Коли я бачила, як президент РФ  Медведєв у Сталінабаді (стара назва Душанбе) прудко дріботів від української знімальної групи і на запитання, чи побачиться він із Януковичем, зневажливо кинув через плече: обов`язково, - я навіть не образилася. Чого на Медведєва ображатися, по газу ж у Росії все одно він нічого не вирішує. Путін вирішує, адже це його бізнес. Кажуть, що Віктор Федорович для цього й поїхав у Душанбе на день раніше, щоб перетерти з прем`єром і зробити газову формулу для України економічно більш обгрунтованою. Ну не вийшло. Так ось... Коли Медведєв тікав від групи журналістів і їх запитань, я подумала, що в житті так буває: спочатку ти чогось просиш – тобі не дають. А потім у тебе просять, наприклад: Вікторе Федоровичу, дозвольте поміняти судна в Севастополі там, де Чорноморський флот, всі адже діряві галоші стоять, можна новеньке завезти? А Віктор Федорович візьми та й скажи людським голосом: «Дорогий, стратегічний партнер! Скільки можна канючити? Давайте візьмемо ринкову ціну за оренду вашими галошами нашої бухти, вирахуємо. Ви нам стільки винні, що мама дорога. А то виходить, що по газу дружимо по-європейськи, а по флоту, як старі друзі. А взагалі: навіщо вам завозити щось нове, а потім забирати? Хай стоять старі судна, до кінця терміну оренди флоту заплатимо вам, як за металобрухт з вирахуванням утилізації. І маяки попрошу до здачі підготувати.»  Так от може бути. Але повертаючись до саміту.

Смерть СНД експерти й політики констатували багато разів. У 2009 році навіть Кучма незважаючи на всю стриманість в оцінках, сказав: СНД припинив своє існування. Але, відома максима дослідників зовнішньої політики свідчить: міжнародні організації швидко не виникають  і швидко не вмирають. Поки на них є бюджети, поки чиновники займають у ній якісь пости, поки президенти хай все більш убуваючим складом їздять на ці зустрічі, організація існує. СНД називали по-різному: клуб президентів колишніх країн СРСР,  пострадянський майданчик для вирішення виключно гуманітарних питань, але всі завжди визнавали: він тримається, поки у народів колишнього СРСР є якась жива пам`ять спільного спілкування. СНД може проіснувати ще якийсь час, але формальна його ліквідація - тільки питання часу. Ну як журналісти можуть серйозно ставиться до структури, для якої експертне співтовариство не знаходить інших порівнянь, ніж важко хворий пацієнт.

Думаю, що глави середньоазіатських держав на ці зльоти СНД приїжджають ще й тому, що східна ввічливість і велике східне серце не дозволяє кривдити кремлівських хлопців, які цими зльотами задовольняють свій імперський запит. Цього разу на саміт, присвячений 20-річчю створення СНД, не приїхали президенти Азербайджану, Узбекистану і, хто б міг подумати, Білорусі. А питання мали обговорювати дуже важливі.

Назарбаєв, Медведєв, Лукашенко

3 вересня на закритій раді глав держав СНД хотіли обговорити аналітичну доповідь, присвячену ювілею цієї без п`яти хвилин пріснопам`ятної організації,  і прийняти резолюцію. Це мав бути такий собі консиліум президентів.  Тільки ось, якщо пацієнт живий, чому консиліум закритий? Чому Білорусь не приїхала? У п`ятницю і суботу для новин саміту ефіри російських телеканалів знаходили віконце тільки між новинами про черговий теракт і майбутні вибори в РФ, які Кремль планує провести по-новому, по-демократичному. (Дафай-дафай, як пишуть мої коментатори. Подивимося на демократизацію зверху, раніше не зустрічали). Російські телевізійники давали цитатку Медведєва, що альтернативи СНД не існує.

Українські телеканали в ці дні показували Януковича, який повідомляв про невдачу в переговорах по газу, про те, що нас загнали в кут, принизили і таке інше. Президент України виглядав, як людина, якій шкода згаяного на саміт часу. Більше ніяких подробиць.

У неділю я ввімкнула перший телеканал РФ (колишній ОРТ), вони за останні півтора роки вибрали м`якший тон, і зрозуміла, що в Кремлі на своїх телеканалах включили кнопку «війна». Скільки нового можна дізнатися про СНД і про себе по російському телебаченню.  Важко уявити, про що б вони говорили, коли б не візит президента України. Ось, наприклад,  головна теза підсумкової заяви саміту. Там ідеться, що СНД, виявляється, «незважаючи на всі недоліки, єдина регіональна структура, в рамках якої можуть будувати своє майбутнє країни колишнього СРСР».  (Саакашвілі і прибалтам, напевно, гикнулось). Наступні десять хвилин сюжету було присвячено тому, що Україна незадоволена контрактом, і що Росія готова облагодіяти Україну - забрати нашу трубу» (так і сказали «ту, що розвалюється»), купити її, або інтегрувати в загальний простір. Чули б ви, скільки ненависті і обожнювання звучало в журналіста, коли він вимовляв слово «труба». Так бажати і ненавидіти українську «трубу» може тільки держава, чий «Південний потік» двома місяцями раніше потужно відфутболили в ЄС. Замість того, щоб розповісти про саміт СНД, російські журналісти продовжували говорити про газ і Україну. А про що ще? Хоч якийсь приклад того, що хоч комусь важко без РФ. Точніше з РФ і її супердорогим газом.  Сказавши, що Україна зобов`язана платити, журналісти вирішили пройтися по зовнішньому вектору України.

Мовляв, РФ у списку пріоритетів України тільки третя, після Польщі і ЄС. Але «зубожіла Україна нікому не потрібна в Європі». І хоча лідери й обіцяють народу влитися в європейську сім`ю, грошей на українське економічне диво узяти ніде».

Так, із грошима важко. Але якось прорвемося. Головне, що пройшло «позбавлення від ілюзій». Дівчина, коли її позбавляють ілюзій, перетворюються на стерву. Зазвичай, це дуже корисне перетворення для її жіночої долі.  І з цією дівчиною її "добрим" сусідам доведеться знайомитися наново.

Маша Міщенко