Створення колекції про Голодомор: американець для українців

В кінці 1997 я почав шукати по України будь-які твори мистецтва, пов’язані з Голодомором... Не лишилось майже ніяких фотографій з України 1932-33 років, проте я продовжую пошук...

Боги. 2 частина - Слава Великому Сталіну. Амінь. Микола Павлусенко

Радянська влада використала, напевно, всі з своїх численних і жорстоких засобів, для того щоб виконати програму заперечення і приховування правди про Голодомор. Ця програма працювала з 1933 по 1998 роки.

Засоби масової інформації та художня спільнота є, фактично, двома основними сегментами суспільства, які розказують і показують своїй країні та світу про такі злочини проти людства. Звичайно, в Радянському союзі ЗМІ та художній спільноті було повністю заборонено повідомляти або створювати витвори мистецтва, пов’язані з Голодомором. Ця тенденція тривала аж до кінця 1998 року, коли тишу в Україні було нарешті розірвано.

У 1997 я почав обговорювати голод 1932-33 років з доктором Джеймсом Мейсом, відомим дослідником Голодомору. Ми розмірковували, що можна було б зробити, щоб розказати якомога більшій кількості людей про ті нелюдські страждання, яких зазнала Україна за сталінських часів. Обидва з нас знали, що важливо було б отримати якомога кращі результати досліджень і провести вивчення Голодомору, але так само важливо було і візуально показати ті людські страждання.

Скоро ми побачили, що не лишилось майже ніяких фотографій з України 1932-33 років. Більшість фотографій, які використовувались щоб зобразити Голодомор у книжках та інших матеріалах, виданих у минулому, насправді були зробленими в Росії 1921-23 років.

Незабутній врожай 1932-33, Андрій Будник

Було задокументовано лише приблизно 20 фотографій, зроблених у Харкові в ті часи. У матеріалах про Голодомор, які публікувались, або не використовувались зображення взагалі, або ж використовувались фотографії, зроблені в російському Поволжі на десять років раніше.  У деяких публікаціях помилково вказувалось, що це фотографії з України. На жаль, деякі з цих російських фотографій і досі використовуються для зображення Голодомору в Україні.

Джим і я також обговорювали мистецьку спільноту в Україні, наприклад, скільки з них було вбито, заслано до ГУЛАГу, або зазнало суворих репресій у радянські часи. Страх створювати будь-які картини, музику, літературу, тощо, пов’язану зі злочинами Радянського Союзу, був дуже сильним, реальним і дуже ефективним засобом обмеження мистецької спільноти. Джим згадував, що навіть у 1997 більшість українських художників не хотіли мати справи з такими негативними і суперечливими питаннями, як Голодомор.

Морган Вільямс

Отож, в кінці 1997 я почав шукати по України будь-які твори мистецтва пов’язані з Голодомором, які уже було створено, і художників, які хотіли б, базуючись на їх сімейних переказах та творчій уяві, створювати роботи на тему Голодомору та інших радянських злочинів.

Хліб 33-го року, Юрко Кох, Ольга Погрібна-Кох

Перші роботи, пов’язані з Голодомором, я знайшов у Києві. Це були 15 видатних плакатів, створених у період з 1989 по 1993 художниками, які виховувались в радянські часи, але хотіли порвати з обмеженнями минулого. Плакатне мистецтво - це прекрасний засіб для викриття політичних та урядових злочинів. Цими художниками були двоє молодих людей, Володимир та Ірина Вештак. Це були перші твори, які я придбав для колекції.

Я продовжив свій пошук, і скоро знайшов ще плакати, картини, намальовані маслом на полотні, та малюнки олівцем на папері. Нарешті, я знайшов кілька художників, які чули про своїх родичів, померлих в Голодомор, і хотіли з часом створити нові картини пов’язані з Голодомором.

М.Вільямс і художник В.Вітер

Я знайшов художника-графіка Володимира Куткіна, якого заслали на п’ять років до ГУЛАГу, коли він ще був студентом і вивчав мистецтво. Протягом останніх 12 років свого життя він створив 120 графічних робіт про свій власний досвід Голодомору і ГУЛАГу. Всі ці оригінальні роботи зараз є частиною колекції.

Інших художник-гравер, який працював над оформленням буклетів, Микола Бондаренко з Сумської області, почав у 1988 опитувати всіх, хто пережив Голодомор у його регіоні. Він зацікавився розповідями, зокрема, про те, що люди використовували в їжу під час тієї боротьби за виживання. З 1988 по 1993 він створив по одній гравюрі на кожен предмет, який, як йому розказали, в ті часи люди пробували їсти. На сьогодні, Микола створив уже більш ніж 80 таких гравюр. В колекції знаходяться копії та оригінали всіх робіт Миколи.

Мати 33-го року, Ніна Марченко

У 1999 ми знайшли Ніну Марченко, київську художницю, яка виросла у Полтавській області. Ніна зазнала репресій у радянські часи, оскільки вона була зацікавлена у створенні монументальних робіт у стилі радянського соцреалізму, які б зображували випробування і горе радянських жінок. Вона не хотіла малювати картини, які б лише славили Радянський союз.

Ніна казала, що дуже хоче створити картини у радянському стилі щоб показати, що сталось з жінками у Голодомор. З 1999 по 2001 роки Ніна створила чотири видатних монументальних картини у стилі радянського соцреалізму, про страждання та смерть у 1932-33. Я називаю ці картини “роботи які ніколи не були”. Роботи, які ніколи не були дозволені за радянських часів. Це лише чотири таких роботи у світі, і вони є частиною колекції “Голодомор: очима українських художників”.

У 2005 я зустрів Віру Кулебу, художницю родом з Полтавської області. Зараз вона проживає і викладає мистецтво в Києві. Дід і баба Віри померли у 1933, і Віра особисто постраждала від голоду після Другої світової війни. Вона каже, що її картини висловлюють її власний дитячий досвід, і її любов до України.  Віра розказала мені, що вона вже намалювала три картини про те, що сталося з її сім’єю під час Голодомору. Дивлячись на ці картини, можна відчути що вона вклала туди свою душу, настільки вони передають Вірині почуття, її пристрасну любов до України.

Я продовжую пошук творів мистецтва та заохочую українських художників малювати картини про історію України. На сьогодні, колекція “Голодомор: очима українських художників” налічує більш ніж 350 оригінальних творів мистецтва. Всі вони знаходяться в Україні. Ми хочемо подякувати всім тим, хто надав нам фінансування для придбання нових робіт, а також для проведення виставок. Все фінансування надходить до нас через Українську Федерацію Америки у Філадельфії.

Картина В.Цимбала

Наша перша виставка про Голодомор відбулась у Будинку Вчителя в Києві у листопаді 2000 року. З того часу, було проведено кілька виставок в Українському Домі в Києві. Міністерство культури України використовувало наші матеріали у виставках по Україні у 2006 та 2007 роках. Більшу частину колекції було показано під час виставки присвяченої 75-й річниці Голодомору в Українському Домі в Києві у листопаді 2008 року.

Твори мистецтва, які входять до колекції, можна використовувати та виставляти. Зараз ми співпрацюємо з музеями, бібліотеками, університетами, авторами, вчителями, та іншими, які б хотіли використати копії експонатів колекції у своїй роботі. Ми підтримуємо всіх, хто бажає використати ці твори, щоб розказати світу про Голодомор.

Морган Вільямс,

Голова Американо-української бізнес-ради, директор по урядових звязках приватної інвестиційної групи СігмаБлейзер, видавець і редактор бюлетеня Action Ukraine Report