Пожежі в Чорнобильській зоні та інших регіонах України стали справжньою екологічною катастрофою. Але більшість екоактивістів не звернули на них увагу.
Чому? Про це йдеться у статті 24 каналу "Екологічні активісти за покликом чи "активісти за викликом?".
"В Україні матеріальні проблеми стосуються мінімум 60% громадян, – коментує в матеріалі політолог Андрій Вігірінський. – Тому високі матерії – глобальне потепління, зміна клімату, озонові діри проходять повз них. Зокрема, у випадку лісових пожеж у Чорнобильській зоні грошей на протести ніхто не виділяв. Відповідно ніхто не виходив на акції. Хоча з глобальної точки зору проблема таких пожеж може об’єднати кілька областей. Ліси – легені України. Тому є дуже важливі питання санітарної вирубки лісу, укріплення ґрунту, протипожежних заходів…".
Експерт додав, що зараз в Україні стала дуже популярною "професійна діяльність на оплачуваній основі – активіст з усіх питань". Він за гроші бере участь у всіх можливих акціях – і щодо приватизації землі, і щодо розмитнення євроблях, і щодо екології…
"В українців немає морально-психологічної дилеми з приводу питань екології, – акцентує увагу Вігірінський. – Вона з’являється тоді, коли є фінансова зацікавленість. І в цей момент активіст стає найманим працівником. Йому визначають конкретний вектор роботи: забрудненість водойми, повітря, зелена енергетика... І вперед!".
Водночас, за його словами, деякі так звані "екоактивісти" регулярно використовують тему охорони довкілля для власного збагачення або вирішення політичних питань.
Класичний приклад – так званий "сміттєвий скандал" у Львові у 2016 році. Там, нагадують журналісти, після пожежі закрилося центральне Грибовицьке звалище.
"Місцева влада домовилася про вивезення відходів у інші регіони, але сотні "активістів" почали перешкоджати цьому, буквально під машини кидалися, аби "врятувати Україну від львівського сміття"… Та згодом виявилося, що блокаду міста організувала Адміністрація президента та її найманці в регіоні, які так боролися зовсім не з екологічними проблемами, а зі зростанням популярністю влади Львова та її небажанням "схилити голову перед столицею", - йдеться у матеріалі.
