На морі і на землі. Чим "світова війна" за олію загрожує Україні й українцям

Україна – світовий лідер-експортер соняшникової олії. Але її постачання майже зупинилося через російські удари та інші перепони. Наскільки це критично для пересічного українця, України та для всього світу, – з’ясував УНІАН.

РФ планомірно розбиває українські експортні потужності в аграрній галузі. Під російським "прицілом" у грудні та січні була соняшникова олія. Бо Україна є найбільшим світовим експортером цього продукту, а Кремль дуже хоче забрати собі нашу частку ринку – відібрати наші контракти та зробити світ ще більш залежними від себе.

Які втрати ми понесли, хто крім росіян гальмує наш експорт у ЄС і всередині України, чи є альтернативи морю для поставок, і як це вплине на ціни у світі й в українських магазинах? Експерти відповіли УНІАН на всі ці питання.

Олійні ріки, вразливі береги

Кремль, власне, не переставав бомбити всіма наявними засобами українські аграрні підприємства. Але тепер у фокусі саме соняшникова олія, за експортом якої ми тримаємо лідерство на світових ринках. Проте РФ, яка є другою у світі за цією продукцією, дуже хоче в нас першість відібрати. Тим паче, що й минулий врожай у нас був не найкращий. І, на тлі ударів та цілої купи інших проблем, Росія, на думку фахівців,  має шанси у цьому сезоні цієї мети досягти.

Для пересічного громадянина найбільш шокуючими проявом кризи були кадри "олійних рік" у Дніпрі та олійних плям у морі поблизу Одеси, які розлились після ударів РФ по інфраструктурі зберігання продукції саме для експортних потреб.

Але це лише "верхівка айсбергу". Експорт олії з України майже зупинився, а слідом за ним – заводи з переробки. Денис Марчук, заступник голови Всеукраїнської агарної ради, підтверджує тимчасову зупинку олійного експорту з України морем.

"Ситуація важка. Ворог здійснює удари по портовій інфраструктурі, перебуваючи, фактично, нам експортний потенціал. Знищують й інфраструктуру зберігання. Зокрема сховища з олією", - стверджує експерт у коментарі УНІАН.

Він додає, що страждає не лише олія, а експорт взагалі. Єдиним "позитивом" стало прискорення поставок систем ППО, адже "всі у світі відчули, наскільки важливою є робота експортних коридорів". Проте повністю закрити їх від російських ударів не вдається.

У Інституті аграрної економіки також стверджують про "вповільнення" морського експорту, аж до зупинки. Раніше альтернативою Великій Одесі був Дунай, але під ударом зараз і дунайські порти.

"Станом на середину січня 2026 року поставки через морські порти фактично припинилися. Тривале збереження такої негативної ситуації містить у собі цілу низку ризиків. Серед них – недоотримання валютної виручки експортерами соняшникової олії, додатковий тиск на зовнішньоторговельний баланс і курс гривні, а також диспропорції на внутрішньому ринку, коли через обмеження закордонного збуту можуть скорочуватись закупівлі насіння соняшнику та змінюватись попередньо заплановані структури посівних площ", - зауважує Богдан Духницький, провідний науковий співробітник відділу аграрного ринку та міжнародної інтеграції інституту, у розмові з УНІАН.

Його думку підтримує колега – Олександр Захарчук, завідувач відділу інвестиційного та матеріально-технічного забезпечення того ж Інституту аграрної економіки". Але додає більше історичного контексту.

"Повномасштабна агресія РФ проти України, розпочата у 2022 році, кардинально порушила стабільність аграрних логістичних ланцюгів України, спричинивши колапс традиційних маршрутів, значно збільшивши операційні витрати та створивши загрозу глобальній продовольчій безпеці, - розповідає науковець. – Обсяг експорту олійних культур до початку збройної агресії був 6,1 мільйона тонн олії у 2020 році та 4,6 мільйона тонн у 2021 році. У 2022 році обсяг експорту зменшився до 3,3 мільйона тонн. Після зростання експорту у 2023 та 2024 роках було 5,6 і 5,8 мільйона тонн відповідно, а за 10 місяців 2025 року експорт знову опустився до 3,5 мільйона тонн".

Світлана Литвин, керівниця аналітичного відділу Українського клубу аграрного бізнесу (УКАБ), солідарна з іншими експертами щодо російських загроз, але вважає, що наразі слід казати все ж не про повну зупинку експорту олії, а про значне його вповільнення. Тим паче, що, попри всі складнощі, грудень виявився близьким до рекордів щодо експорту рослинної олії всіх видів.

"Рослинні олії – експортовано 513 тисяч тонн (за грудень 2025 року, - УНІАН), з яких соняшникова олія – 82%, соєва – 10% та ріпакова – 8%. Що на 21,6% більше грудня попереднього року", - розповідає вона УНІАН.

За словами експертки, такому стрибку сприяв зсув початку сезону переробки насіння соняшника на більш пізні терміни (через затримку у зборі врожаю внаслідок складних погодних умов), а також збільшення обсягів експорту соєвої та ріпакової олій.

Зростав і експорт похідних товарів. Зокрема макухи (до 601,4 тисяч тонн, з них соняшникова – 73%, соєва – 27%), що на 39,1% більше аналогічного показника попереднього року. Скорочувався лише експорт олійних культур – до 514,4 тисяч тонн (соя – 68%, ріпак – 31%), що на 11,4%  менше аналогічного показника попереднього року.

Але це не лише через росіян. Держава спеціально обмежує митами вивіз насіння, стимулюючи експорт олії. Бо це і більш прибутково, і трохи розвантажує логістику. Так, цього сезону для трейдерів діють експортні мита у 10% на вивіз з країни сої та ріпаку.

Втім, прогноз від пані Литвин на цей маркетинговий рік саме по олії все одно не дуже втішний. Адже для аграріїв одразу поєднуються декілька негативних факторів – відсутність електроенергії, руйнування олійноекстракційних заводів, обстріли залізничних вузлів, мостів, слабкий врожай, що зменшує пропозицію української олії у світі.

"Якщо говорити в цілому за 2025/26 маркетинговий рік (з 1 вересня 2025 по 30 серпня 2026 року, - УНІАН), то в ньому очікується, в порівнянні з попереднім періодом, скорочення експорту олійних культур на 3,4 мільйона, до 3,9 мільйона тонн, і рослинних олій - на 320 тисяч – до 5,1 мільйона тонн", - зазначає вона.

Ще гірший прогноз дають науковці Інституту аграрної економіки.

"На 2025-2026 маркетинговий рік експорт соняшникової олії залишиться на рівні 3,2-3,5 мільйона тонн, навіть за умови часткового відновлення "зернового коридору" через Босфор, оскільки інфраструктурні портові потужності втрачено майже наполовину. Відповідно, втрата валютної виручки лише за 2026 рік може сягнути не менше 600-650 мільйонів доларів", - наводить розрахунки ІАЕ Олександр Захарчук.

Слабкі альтернативи

Експерти ІАЕ розповідають УНІАН, що частка чорноморської логістики експорту олії з України сягала 90-95%, тоді як залізниця й автотранспорт пасли задніх, навіть попри всі спроби нарощування маршрутів суходолом.

"У 2025 році залізницею було експортовано близько 1,6 мільйона тонн рослинних олій, з них 926 тисяч (58%) – на морські порти, а 672 тисяч – на західний кордон, до ЄС. Проте ці обсяги все ж поступаються морським потужностям", - каже Олександр Захарчук.

Його колега Богдан Духницький додає, що, навіть за умови максимального використання портів Дунаю, як у 2022-му, все одно матимуть місце затримки відвантажень. Адже кількісні обсяги готової до експорту продукції перевищуватимуть пропускні спроможності обмеженої інфраструктури. А по автотранспорту він наводить красномовний приклад – всі автомобільні перевезення олії з початку року складають менше десятої частини навантаження лише одного судна.

"Спеціалісти галузі стверджують, що деякою альтернативою тут можуть бути автомобільні цистерни, однак обсяги перевезень при цьому неспівставні: на початку 2026 року автотранспортом було вивезено 1350 тонн олії, тоді як лише одне судно здатне вмістити до 15 тисяч тонн продукту", - порівнює він.

Більше того, транспортування суходолом збільшує видатки на транспортування, що, відповідно, зменшує прибутки аграріїв.

"Якщо 1 мільйон тонн олії перевеземо суходолом, це призведе до подорожчання логістичних послуг на 90-140 мільйонів доларів, а це автоматично відіб’ється на собівартості та прибутках сільськогосподарських виробників. Сухопутна доставка 1 тонни олії з України до порту Роттердам коштує 165-175 доларів за тонну, тоді як прямий варіант через порти Чорного моря – лише 35-40 доларів за тонну. У перспективі нарощувати перевезення сухим шляхом можливо, але не досить швидко", - додає до слів колеги Олександр Захарчук.

Втім, інших варіантів, окрім розширення "коридорів солідарності" з ЄС, просто не залишається. Та вони, виявляється, теж під загрозою.

"Коридори солідарності" все менш солідарні

Олександр Захарчук з Інституту аграрної економіки пояснює, що це за "коридори".

"Солідарні коридори - це комплексний проєкт для вивозу зерна в обхід Чорного моря. Нові залізничні та автопотяги теж вводяться, але їх потужності на сьогодні обмежені. "Запасного" варіанта, що повністю замінить морський експорт, наразі немає, - каже Захарчук. – Якщо удари по портах посиляться, країні доведеться залучати комбінацію малоефективних сухопутних маршрутів, що істотно підвищить логістичні витрати і збільшить ризики зриву контрактів".

Але альтернативні маршрути фактично не готові для таких масштабів українського олійного експорту, а Україна не може самотужки цю логістику забезпечити.

"В Україні практично відсутній власний рухомий склад для перевезення олії (спеціалізовані цистерни), тому використовуються приватні автоцистерни та вагони. Через це рух вагонів гальмується. По Україні обсяг перевезень олії залізницею наполовину менший, ніж для зерна. На Заході Європи також бракує техніки та персоналу для обробки великих партій – європейські порти й термінали не "націлені" на такі об’єми української сировини", - додає "зради" Олександр Захарчук.

Але ці "коридори", окрім того, що не дуже готові приймати український масштабний експорт, ще й знаходяться під постійним тиском "євроскептиків", які заробляють собі політичні бали на їхньому блокуванні.

Так, днями "польські фермери" (насправді – політичні активісти, які представляють далеко не всіх аграріїв Польщі) знов оголосили акцію з блокування кордону. І, як завжди, "ідеально" обрали час. І хоча після резонансу вони начебто "відклали" ці акції, але, очевидно, що вони будуть постійно до цього питання повертатися. Бо роблять це постійно. Адже польский уряд після цього завжди йде їм на якісь поступки. Українська аграрка давно стала фактором внутрішньої польської та європейської політики.

"Це така тупа історія, насправді. У нас війна, блекаути, люди сидять тижнями без світла й без води, а тут поляки, які протестують проти допуску аграрної продукції з Латинської Америки до ЄС, нічого кращого не знайшли, щоб перекривати кордон з Україною. "Не хочемо сировини з Бразилії, тому перекриваємо український кордон" - це політичний шантаж. Це прояв тиску президента, який представляє одну політичну силу, на уряд Туска, який представляє іншу політичну силу. Це боротьба за рейтинги", - описує ситуацію Денис Марчук з ВАР.

Щодо альтернативних шляхів експорту експерт підтримує думку інших фахівців, хоча зауважує, що під ударом не лише олія, а весь аграрний експорт. Розцінки на фрахт зараз б’ють рекорди, та навіть за таких умов морський експорт практично став. І все це має піти суходолом.

"Загалом нам потрібно експортувати, при гарних розкладах, 40-50 мільйонів тонн зернових та олії. Тобто, для закриття маркетингового року нам потрібно експортувати не менше 6-7 мільйонів тонн щомісяця. Такий потенціал може дати лише "велика вода" - інфраструктура Великої Одеси. Автомобілі та залізниця має частку не більше 3% перевалки аграрки. Якщо переходити тільки на автомобілі й залізницю, то ми просто не вивеземо врожаї. "Коридори солідарності" - це не вирішення ситуації", -  скаржиться Марчук.

Крім того, "палиці у колеса" сама собі встромляє й "Укрзалізниця", яка, за інформацією ВАР, хоче у цьому році збільшити тарифи на перевезення, щоб перекрити власні втрати від російських ударів.

"Обговорюють, щоб зараз підняти тариф на 27%, а через півроку – ще на 11%. У сумі на 38% має здорожчати перевезення залізницею. Це буде додавати близько 5 доларів на кожній тонні. Якщо експорт буде 40 мільйонів тонн, то ми на 200 мільйонів доларів здорожчуємо логістику лише тут. Порівняно з іншими класами перевезень, для аграріїв тариф вже є найбільшим. Це теж проблема. Думаю, що це призведе до переключення на автомобільні перевезення, бо вони дешевші", - завершує він свою думку, але знов нагадує про ризики від "польських фермерів".

На заваді автомобільного транспорту може стати погода та навіть технічний збій у митників. Так, 26 січня стався технічний збій бази даних Державної прикордонної служби, через що були заблоковані пункти пропуску у Львівській та Волинській областях. Також дуже "вчасно". Ці всі логістичні складнощі впливають внутрішні та світові ціни на олію.

Світовий ринок – між Україною та Кремлем

Ситуацію з боку покупців української продукції та цінову картину описує для УНІАН Богдан Духницький з Інституту аграрної економіки.

"Географічна структура експорту української соняшникової олії є досить диверсифікованою. У 2025  році найбільші за вартістю обсяги закупівель здійснили Індія (743 млн дол), Іспанія (722 млн дол) та Нідерланди (590 млн дол). Їхня спільна частка склала майже 40%. Значний попит спостерігався також з боку Італії, Туреччини, Франції, Іраку, Єгипту, - розповідає фахівець. –  Проблема стабільності поставок соняшникової олії з України може торкнутися насамперед країн Євросоюзу, Близького Сходу, Африки. Глобальний ринок соняшникової олії зараз перебуває не в найкращому стані, оскільки фіксується зниження загального виробництва та експорту".

На цьому тлі, як зауважує експерт, зменшується попит на соняшникову олію в Європейському Союзі, Китаї та Індії, які належать до її головних споживачів. Все це формує додаткові виклики для галузі та ускладнює прогнозування.

Попри зниження попиту в окремих країнах, світові ціни на олію зростають. Передусім через зниження української пропозиції. Втім, у минулі роки це якраз допомагало українським аграріям компенсувати втрати у обсягах більшими прибутками з кожної тонни. Дослідник Духницький наводить свої розрахунки щодо цього.

"За результатами 2025 року Україна експортувала 4,4 мільйона тонн соняшникової олії вартістю 5,2 мільярда доларів. У 2024 році відповідні показники склали 6 мільйонів тонн і 5,1 мільярда доларів. Таким чином, попри відчутне (-27%) зниження експорту в натуральному вираженні, завдяки зростанню цін на міжнародних ринках виручку вдалось утримати на попередньому рівні", - додає експерт.

Світлана Литвин з УКАБ, у свою чергу, зауважує, що Україна залишається найбільшим світовим експортером олії. Але можливі прибутки від зростання цін "з’їдає" все та ж дорожча логістика. Плюс втрати від знищення росіянами сховищ та вантажів.

"За минулий тиждень експортна ціна зросла на 25 доларів - до 1255 доларів за тонну. Однак це не йде в прибуток українським переробникам, бо вони несуть постійні додаткові затрати. В такому випадку вигоду отримують інші гравці рику. Наприклад, Росія, яка є другим світовим експортером цього продукту", - вказує на агресора пані Литвин.

Неприємною "побічкою" для українського споживача стало те, що, через зменшення обсягів експорту та зростання світових цін, можливе "незначне збільшення цін і на продовольчих полицях", стверджує фахівчиня. Проте, за її словами цей вплив буде мінімальним.

Проте, як зазначає Денис Марчук з ВАР, все так просто – надлишок олії, яку складно вивезти, може чинити і зворотній ефект.

"Зупинка експорту призвела до того, що всередині країни зменшилися закупівельні ціни. Але з ударами по портах ціни на олію у світі почали рости. Бо будь-які проблеми з вивезенням її з території України призводять до зростання цін у світі", - зауважує фахівець.

Дії ж Кремля він описує значно більш радикально. Адже це не просто чергова "помста", а спланована політика задля заміщення України на світових ринках, щоб отримати наші прибутки та посилити свій вплив на країни Азії й Африки.

"Росіяни демпінгують. Вони намагаються перекривати ті контракти, які ми не можемо виконати. За рахунок, у тому числі, й вкраденого українського зерна. Вони дуже активно заходять (і залишаються) на Африканському континенті. Це нездорова ситуація, адже це й політичний тиск (на інші країни, - УНІАН). Продовольство сьогодні - це зброя для РФ, - вважає він. – Так вони отримують собі потрібні політичні рішення. У той же Іран вони контрактують значні поставки аграрної сировини, а в обмін отримують зброю. Яка потім використовується проти України".

Олександр Захарчук з Інституту аграрної економіки робить не надто втішний підсумок як щодо олії, так і загалом по експорту української аграрки на 2026 рік.

"Ситуація для українських сільгоспвиробників досить критична. Слід взяти до уваги, що аграрний сектор становить 11% ВВП України та більше половини загального експорту країни, а соняшникова олія є одним із ключових продуктів агроекспорту. Зменшення обсягів закордонних поставок призведе до накопичення запасів, падіння внутрішніх цін та збитків для фермерів. Лише у 2025 році через логістику переробка соняшнику зменшилася на 20-30%", - розводить він руками.

Експерти чекають на якесь політичне рішення, подібне до "зернової угоди" 2022 року, але українська сторона вже пропонувала "енергетичне перемир’я" росіянам, які його відкинули. З "аграрним перемир’ям", схоже, буде той же результат. Бо не маючи змоги досягти своїх "цілей СВО" на фронті, вони покладають надії на дипломатичний та економічний тиск, і аграрка є "аргументом" в обох цих категоріях.

Андрій Попов

УНІАН в Google News