Як Україні стати більш зрозумілою для Європи?

 "Якщо говорити про відкриті для України двері в Європу, то складається враження, що їх відкривають скоріше не вітри змін з України, а урагани з Росії..."  У Будапешті відбувся семінар «Україна у фокусі»

Близько року є в України до часу, який на Паризькому самміті називався як можливий для підписання Угоди про асоціацію з ЄС. Відтепер справа українського МЗС ламати голову над тим, як закласти до цього документу вигідніші формулювання і як відстоювати свої позиції на переговорах з євро-чиновниками.

Але не менш важлива й публічна сторона того, що ми звемо євроінтеграційним процесом. Причому, якщо в середині країни ми проводимо багато різноманітних дискусій з цього приводу, то для багатьох країн в ЄС, як це не дивно, явно не вистачає заходів, які б можна було б назвати своєрідним “вікном в Україну”, які б відкривали нашу державу для ширшої громадськості Європи. А для цього, відповідно, участь у таких заходах мають брати не тільки спеціалісти, які представляють міністерства, відомства, парламенти - що є традиційним для міждержавних стосунків, але й  ті, хто є лідерами громадської думки -  експерти, представники наукових кіл, ЗМІ тощо. Бо їх позиція – не менш важливий чинник у формуванні враження про державу за кордоном.

У цьому контексті цікаві спостереження можна було винести з українсько-угорського семінару «Україна у фокусі», який цього тижня у Будапешті провів Фонд Арсенія Яценюка Open Ukraine. Бо дискусія, що точилася протягом кількох годин в Центральноєвропейському університеті, викликала чималий інтерес не лише серед її учасників, але й чималої аудиторії – час на запитання-відповіді був навіть перебраний.

Валерій Чалий

“Склалося таке враження, що треба підвищувати взаємодію на рівні громадянського суспільства, і це підкреслювалося багатьма учасниками семінару”, - зауважив з цього приводу УНІАН заступник директора Центру Разумкова Валерій Чалий.

До речі, крім нього, дискусію на теми спільних підходів до євроінтеграції, проблем безпеки України та колективної безпеки європейської спільноти, відносин України та ЄС, політичної стабільності, економічних стосунків, впливу російського фактору на ці процеси обговорювали представник України в Європейському Союзі Андрій Веселовський, голова парламентського комітету з питань європейської інтеграції Борис Тарасюк, директор Інституту економічних досліджень та політичних консультацій Ігор Бураковський, директор департаменту Європейського Союзу МЗС України Павло Клімкін.

З угорського боку - президент Комітету закордонних справ Угорської національної асамблеї Жолт Неймет, професор Центральноєвропейського університету, колишній Державний секретар Угорщини з питань європейської інтеграції Петер Балаш, колишній міністр закордонних справ Угорщини Янош Мартони, президент Міжнародного центру демократичних перетворень Іштван Дярматі, посол Угорщини в Україні Ондраш Баршонь та інші.

Стосовно тематики семінару, то виступи на ньому засвідчили, що зараз як ЄС знаходиться у пошуку нової європейської стратегії безпеки, яка планується бути змінена до грудня ц.р (саме тоді в Брюсселі має відбутися засідання Північноатлантичної Ради на рівні міністрів іноземних справ), так і НАТО - розробляючи концепцію розвитку, альянс також розмірковує над новими загрозами. Таку думку висловив В.Чалий.

В цьому контексті, за його словами, скептичне ставлення до України стосовно темпів і термінів інтеграції до ЄС та НАТО поки що не подолано, але експертне і політичне середовище починає замислюватися над новими викликами і новими способами реагування в найближчій стратегічній перспективі.

“Звісно є настрої, які на сьогодні дуже складно подолати. Це те, що називається “регіональний фактор” і під ним ховається одне слово – Росія. І залежність деяких країн ЄС від постачання енергоресурсів (Угорщина в цьому не виключення), в цій та інших дискусіях всі приходять до висновку, що фактор Росії треба враховувати. Але яким чином – відчувається, що зараз думки розійшлися. Частина експертів і політиків вважає, що потрібно створювати більш глибокі контакти з пострадянськими країнами, які вибрали європейський і євроатлантичний шлях розвитку або декларують його, а частина говорить, що потрібно знаходити рішення, які були б сприйняті й Росією”, - говорить заступник директора Центру Разумкова.

Стосовно ж позиції України, під час семінару В.ЧАЛИЙ доводив, що Україна не зможе залишатися “сірою” чи буферною зоною  між двома потужними військовими блоками безпеки – НАТО і Організація Договору колективної безпеки на чолі з Росією – і двома інтеграційними економічними політичними утвореннями – ЄС і ЄврАзЕС.

“Часу залишилося не так багато для остаточного визначення геополітичної долі України, і якщо Україна у майбутньому бачить себе безпосередньо як член ЄС і НАТО, то наші партнери констатують вже стереотипну фразу про “відкритість дверей”. Проте якщо говорити про ці відкриті двері, то складається враження, що їх відкривають скоріше не вітри змін з України, а урагани з Росії. Тобто фактично зараз своїми діями у Грузії Росія спонукала скептиків на заході дійсно подумати про поглиблення інтеграції чи кооперації, співробітництва і початок реальної інтеграції України в європейський і євроатлантичний простір”, - вважає В.Чалий.

Ігор БУРАКОВСЬКИЙ

Не менш цікавими були економічні тези, які висловив І.Бураковський.  Він переконаний, що переговори про створення між Україною і ЄС режиму зони вільної торгівлі (ЗВТ) будуть значно складнішими, ніж були по вступу України до СОТ. “Тому що СОТ – це трохи більше тридцяти загальних і дуже обмежених угод. Якщо ж ми починаємо вести перемовини з ЄС, то ми фактично адаптуємо їхнє законодавство, яке більш складне, більш розгалужене, більш детальне тощо”, - говорить директор Інституту економічних досліджень та політичних консультацій.

Водночас, на його переконання, всі економічні дослідження, які існують на сьогоднішній день, говорять, що Україні однозначно вигідно створювати ЗВТ з ЄС, але є декілька речей, про які не можна забувати. По-перше, сьогодні торгівля України майже порівну розподіляється між ЄС і Росією та країнами СНД, і в цьому сенсі треба зберігати цих партнерів. По-друге, є проблема, пов’язана з тим, що технічно складно проводити перемовини, бо Україні треба не тільки підписуватися під якимись стандартами але й реалістично оцінювати, скільки коштуватиме їх запровадження. І по-третє, Україна практично весь час має захищати свій вибір, саму ідею створення ЗВТ, тому що коли йдеться про економічне співробітництво з Росією, там  практично не використовуються такі слова як “структурні” або “інституційні” реформи, і складається враження, що начебто з росіянами простіше і вигідніше співпрацювати, хоча це далеко не так, - зауважує І.Бураковський.

В той же час він підкреслює важливість використання переговорів по ЗВТ як елементу впливу на проведення різного роду внутрішніх, в тому числі регуляторних реформ: “Тобто якщо ми самі не спроможні зробити все, щоб нам було краще, то давайте хоча б з точки зору переговорів казати: якщо ми хочемо бути там, то робіть щось тут”.

Окремо експерт відмітив фактор Росії, з якою, Україна зацікавлена зберегти угоду про вільну торгівлю, але з іншого боку, є моменти, пов’язані з російською поведінкою. Зокрема, нещодавно уряд РФ сказав, що їм треба вжити певних заходів, щоб захиститися від неконтрольованого імпорту внаслідок вступу України до СОТ. “Поки що вони нічого такого не сказали стосовно  Україна і ЄС, але я маю побоювання, що цей момент вони можуть піднімати на двосторонніх перемовинах між ЄС і Росією, і тоді можливий елемент, коли певні речі вийдуть з-під нашого контролю, і ця проблема стане “жити самостійним життям”, - не виключає І.Бураковський.

При цьому він порадив ЄС бути більш чітко артикульованим у своїх стосунках з Росією, розуміючи всі складності, які там існують в економічному плані.

На запитання щодо особистої позиції з перспектив ЗВТ, експерт відповів: “Це – перспективний проект, але до нього не можна ставитися дуже спрощено. Я не вірю в оптимістичні заяви про рік або півтора. Думаю, що перемовини займуть щонайменше два-три роки, і то у разі, якщо все буде відбуватися дуже ефективно. Тут важко якісь речі вирішувати суто політично – оскільки є цілком конкретні суто економічні інтереси, в тому числі наших закордонних партнерів, і через це просто не можливо перестрибнути – як це можна зробити в якихось інших політичних сферах”.

У свою чергу, угорський посол в Україні Ондраш Баршонь наголошував, що для покращення інвестиційних умов Україні замало лише вести переговори, але треба приймати відповідні закони.

А відповідаючи на запитання, чи може Угорщина виступити як і Польща “адвокатом” України перед ЄС, висловив думку, що в процесі євроінтеграції адвокати не потрібні, бо передусім йдеться про те, як сама країна, що бажає увійти в ЄС виконує умови, що були їй висунуті. “Різницю у такому підході треба розуміти і в Україні. Дискусії, що відбуваються, не стосуються саме умов вступу, бо вони практично ті ж самі. Дискутувати треба про те, як і в які терміни ці умови виконувати. Бо самі умови – визначені законодавством ЄС”, - говорить посол. Тож, на його думку, тут вже не йдеться про політичні критерії, натомість йдеться про фундаментальні закони ЄС і закони України, які треба протягом певного часу привести у відповідність до європейських. В той же час О.Баршонь заявив, що більшість угорських політичних партій підтримує членство України в ЄС.

Борис Тарасюк

А ось Б.Тарасюк не вважає, що Угорщину можна порівнювати з Польщею, і зокрема, у ставленні до України. “У Польщі значно більша і чіткіша мотивація. Угорці не мають такого впливу і амбіцій, які має Польща в ЄС, НАТО, в Європі, тому вони менш впливові. Але як член Вишеградської групи всіляко нам сприяють – і це вже позитив”, - говорить голова парламентського комітету з питань європейської інтеграції і екс-міністр закордонних справ України.

Водночас, на семінарі Б.Тарасюк підкреслив, що свого часу ЄС сам прийняв рішення, і сам допоміг Польщі і Угорщині стати своїми членами. А що з Україною – навпаки: мовляв, ми спочатку повинні виконати всі висунуті умови, а вони потім будуть думати....

“Членство України буде не для того, щоб задовольнити чиїсь інтереси у групі держав, а для того, щоб задовольнити інтереси населення України”, - наголошує Б.Тарасюк.

Але він констатує й те, що відміна Польщі та Угорщини від України полягає в тому, що в Україні дуже багато людей зорієнтовані на Росію. “Україна поділена, і Росія це робить, бо зацікавлена в тому, щоб відрізати Україну від ЄС”, - каже парламентар.

Вступився за Україну й президент Комітету з міжнародних справ угорського парламенту Жолт Неймет: “Після грузинської кризи стає зрозуміло, що Бухарестський самміт допустився суттєвої помилки, не надавши ПДЧ країнам-аспірантам. Це могло стати серйозним кроком вперед, хоча, зрозуміло, що після цього членство в НАТО не було б надано автоматично”.

Він також наголосив, що не може бути політики стосовно Росії без серйозного урахування фактору України і навпаки.

При цьому найважливішим компонентом міжнародних дискусій Ж..Неймет назвав енергетичну безпеку, і навіть висловив крамольну думку про те, що на жаль, через Північний і Південний потоки Росія зменшує безпеку України і її роль в енергетичній сфері, і Угорщина через участь в Південному потоці теж сприяє цьому, тому можливо, варто було б розглянути вихід Угорщини з Південного потоку, бо вона мусить підтримувати своє партнерство з Україною.  

Представник України в ЄС Андрій Веселовський вважає, що сусіди України, і зокрема Угорщина може допомогти Брюсселю краще зрозуміти ситуацію в Україні і водночас

може підказати нам про що говорити на цьому етапі діалогу з ЄС реалістично. А якщо є елементи, про які говорити складно – що зробити для того, щоб в Брюсселі краще прислухалися до наших інтересів.

На думку А.Веселовського, невимушена і робоча атмосфера семінару сприяє тому, що люди можуть неофіційно говорити про все, що вони думають і відчувають. “Важливо те, що в семінарі беруть участь ті угорські представники, які на повсякденній основі спілкуються з інституціями ЄС, вони знають “відчуття зсередини” і можуть нам бути добрими порадниками”, - зауважив він.

За словами дипломата, діалог ведеться з усіма сусідами – кожна країна специфічна по-своєму, але угорці були однією з найбільш просунутих країн, коли вони приєднувалися до ЄС, і як їм вдалося так швидко від пострадянського минулого підготуватися до високих європейських вимог – це цікаве питання. “Тому для нас угорці особливо важливі в цій сфері”. – каже А.Веселовський, додаючи, що під час сьогоднішнього діалогу України з ЄС нам дуже важливо почути сусідів, з якими в нас найбільша торгівля, найбільший обмін людьми, співпраця в питаннях кордону – отже є багато спільного, на чому можна просуватися далі.

Водночас був аспект, який ніхто не оминув увагою – внутрішньополітична стабільність в Україні. Вірніше, її відсутність. І в цьому плані думки доповідачів звучали категорично: не має стабільності в парламенті і уряді – неможливо втілювати й політику вступу.

Хоча на думку президента Міжнародного центру демократичних перетворень І.Дярматі, цей фактор є також одним з тих, що мають примусити країн – членів ЄС думати, як допомогти Україні.

Підсумовуючи дискусії, учасники семінару погоджувалися з тим, що лоббійська активність стосовно пріоритетів європейської і євроатлантичної інтеграції України, яка фактично є і формуванням позитивного іміджу країни за кордоном, є необхідною, але, нажаль, вона  не така потужна, як хотілося б. І багато де уявлення про Україну досить стереотипні і навіть обмежені.

З цього приводу В.Чалий навіть запропонував формувати групи “друзів України в ЄС”.

Тому що, на думку експертів, подібні заходи - не лише безпосередньо виступи і обговорення, але й постійне спілкування і особисті контакти, що теж дає результат. Бо інформація, яка надана безпосередньо, напряму,  в країнах ЄС інколи стає для коментування подій в Україні європейськими медіа, що також формує громадську думку.

*** Семінар у Будапешті продовжив серію зустрічей українських та європейських колег, що організуються Фондом Open-Ukraine, і які відбуваються в різних європейських столицях для того, щоб зацікавити національні уряди країн-членів ЄС, донести до них точку зору України щодо спільних переваг її потенційного приєднання до євроспільноти.

Олена Владімірова,

Київ – Будапешт - Київ