Вівторок,
22 серпня 2017
Наші спільноти

Опозиція «домовилася» з коаліцією – кінець війні?

Верховна Рада закінчила тиждень незвично статечно. Одні блокують, інші не заважають... Янукович влаштував рознос Азарову – і покотилося по ланцюжку... Може, простіше розпустити ВР як райради в Києві?..

Верховна Рада закінчила тиждень незвично статечно. Одні блокують, інші не заважають... Янукович влаштував рознос Азарову – і покотилося по ланцюжку... Може, простіше розпустити ВР як райради в Києві?..

Всього лише чотири дні пройшло з початку чергової парламентської сесії, яка відкрилася бійкою нардепів, а у Верховній Раді вже запанували майже що мир і спокій. Той, хто з`явився в сесійній залі першим, одразу і блокує трибуну та президію. Той, хто запізнився, або приєднується, або просто йде, а то й обидві вправи виконує послідовно. І навіть коментарі для преси з традиційними прокляттями на адресу опонентів - якісь скупуваті на емоції.

Юлія Тимошенко як і раніше обіцяє від імені БЮТ і блокування, і тиск на владу, і нові вимоги, адже інакше люди «не знатимуть, що їм робити в цій важкій ситуації». «Блокуйте», – дозволив “регіонал” Михайло Чечетов, мовляв, знімуть облогу – працюватимемо, а ні – так не дуже і хотілося. Здається, досягнутим результатом всі задоволені. Сумувати по нездійсненому доведеться хіба що Ельбрусу Тедєєву, який, за його власними ж словами, «завжди тілом свого опонента володів краще, ніж своїм».

Перший сесійний тиждень вересня довів, що відсутність нових ідей щодо методів ведення політичної боротьби збиває загострення пристрастей анітрохи не гірше, ніж об`єднання депутатського корпусу для захисту своїх інтересів. Та і мирна бесіда  “регіонала” Владислава Лук`янова з бютівцем Андрієм Шевченком наодинці в порожньому залі ВР  наочно продемонструвала: різницю між обов`язками по роботі і особистим спілкуванням наші обранці таки «січуть».

Обіцяні Андрієм Кожем`якіним ноу-хау політичного протистояння поки не народилися, хоча у четвер перший заступник голови фракції БЮТ-“Батьківщина” обіцяв: про те, як примусити владу прийняти мораторій на підвищення цін на ЖКУ і пенсійного віку, думати будуть всім складом. Очевидно, таким же провальним буде і анонсоване “регіоналами” «нове слово» в розблокуванні парламентської трибуни. Чого вже тут винаходити, якщо принцип «хто перший встав – того і тапки» і чудово працює, і істотних заперечень у іншої сторони не викликає.

Володимир Литвин, схоже, щосили насолоджується ситуацією. Попередження типу «в процесі цього зіткнення можна зламати країну» чергуються з наріканнями: «Епіцентр протистояння – Верховна Рада, через це немає спокою». А також повчаннями, мовляв, якби було все відповідно до парламентських процедур, то влада вимушена була б «зважати на таку позицію». Додамо сюди прохання до СБУ і Генпрокуратури відучити нардепів трохи що кидатися до трибуни, «а то завтра почнуть блокувати районні ради, після того лікарні, потім атомні станції», – і відразу стає зрозуміло: Литвин знову потрібний Україні в своєму звичному амплуа арбітра над сутичкою.

Віктору Януковичу не до зривів одного за одним засідань парламенту. Є проблема важливіша – як скасувати конституційну реформу-2004. Причому бажання президента отримати повноваження «як у Кучми» настільки переконливе, що їм вже заразився «головний по реформах» в уряді Азарова – Сергій Тігіпко. Дійшло до відкритого визнання: став би Тігіпко президентом, і він так само прагнув би підсилити свої повноваження. (Втім, віце-прем`єр вважає, що тут він не самотній, і Тимошенко робила би те ж саме, якби виграла вибори). А в очікуванні повноважень Віктор Федорович виправдовує прогноз Сергія Леонідовича – почав «бити по своїх», не переживаючи, що від цього «більшість може дуже швидко розсипатися».

На виїзді в Бучу 9 вересня прем`єр Микола Азаров отримав від президента за величезний борг з повернення ПДВ, який ну ніяк не хоче розсмоктуватися, не зважаючи на переможні реляції уряду. «Перестаньте морочити голову. Я казав вже багато разів. Майте на увазі. У мене терпець увірветься», – привселюдно пригрозив прем`єрові Янукович. Хіба що утримався від докладного переліку каральних санкцій і демонстрації наслідків терпіння, що лопнуло. Чиновникам, які крадуть з держбюджету, було обіцяно: «повідбиваю руки», а начальникові Генштабу – що він разом з міністром оборони ще відповість за ситуацію в армії. Мовляв, питання не зняте, а «казки» президент більше слухати не хоче. Дрібнішим держчиновникам і дісталось менше – відбулися лише обіцянкою обрядити їх в онучі і чоботи  і відправити на військові навчання.

Але, мабуть, найпротирічніші вказівки глава держави видав щодо Податкового кодексу. З одного боку, він «жорстко попередив» і прем`єра, і уряд, мовляв, хай і не сподіваються протягнути через парламент непопулярні рішення – заветує і поверне назад. А з іншого – Держбюджет-2011 має бути ухвалений вже на основі нового ПК. І що робити, якщо варіант, що до душі Кабміну, – суцільні «непопулярні рішення» і є?

Вже наступного дня «хвиля репресій» покотилася по інстанціях. Азаров випустив пар на виїзді в Криму: «Якщо я наступного року побачу в морі побутове сміття – не ображайтеся». Прем`єру, мовляв, набридло, що над нами «всі сміються» і скидають всякий непотріб, а ми не можемо лад навести...

Але Миколу Яновича теж зрозуміти можна. Робота у прем`єра останнім часом нервова. І прочуханка від президента не на часі: як собі гадаєте, легко, за два дні двічі позицію з одного й того самго питання міняти? От ще 8-ого зранку «спекуляції» щодо зростання цін на комуналку «не мали під собою ніяких підстав».  І були нічим іншим як «спробою безвідповідальних політиків в черговий раз збаламутити суспільство, підірвати стабільність держави». А вже 9-ого прем`єр узявся особисто готувати населення до «можливого рішення» про підвищення тарифів на ЖКУ. Звичайно «політичні спекуляції» за день нікуди не поділися, і їх знову довелося розвінчувати. У зв`язку з тим, що рішення ще не ухвалене. Але 50-процентному здорожчанню газу для населення альтернативи не було, отже, можливо, комуналка таки підскочить, і потрібно наперед готуватися «не втратити купівельну спроможність».

Фінансово-економічна ситуація в країні теж фортелі виписує. Ось ще 9-ого вересня вона видавалась прем`єру такою, «що її ніщо не може поколивати, навіть друга хвиля кризи». Навіть виплати «РосУкрЕнерго» за рішенням Стокгольмського арбітражу. А вже 10-ого виявилось , що ще «2–3 роки ситуація в країні буде важкою. Чому вона буде важкою? Перш за все тому, що ми ще не вийшли з кризи». Більше того, цього чорного дня Микола Янович зрозумів, що і рівень виробництва в Україні поки що далекий від докризового.

Нав`язане президентом вивчення української також душевному спокою прем`єра не сприяє. Ні, наказ він виконує: «Письмово вчуся, вчуся на мову», – так описав процес сам Азаров. Але абсолютно не розуміє, навіщо це треба. Адже з`ясувалося, що на результат фінансово-економічної діяльності країни в цілому, і промисловості зокрема, це ну ніяк не впливає...

Загалом, в Кабміні і Адміністрації президента життя б`є ключем (всім відомо, по якому місцю), навару ніби чекають непоганого, але до нього ще дожити треба. І крісло в процесі не втратити. І виходить, що працює там Верховна Рада, чи заблокована, нікому «у верхах» діла немає.

З числа зацікавлених в роботі парламенту політиків за весь тиждень знайшлося тільки двоє. Віце-прем`єр Борис Колесников, ну, йому треба запустити процес лише хвилин на 5... Справа от в чому: «Все, що міг зробити уряд в плані лібералізації економіки, він вже зробив. Залишилося отримати довіру парламенту і підпис президента». І лідер неокомуністів Петро Симоненко – але у нього проблема складніша буде. Глава КПУ не хоче гуляти 2 травня, а хоче оголосити державним святом  7 листопада  - день Великої Жовтневої Соціалістичної. І ніби формулювання «свято підвищення стандартів життя, поліпшення добробуту, дотримання прав і свобод» має непогано вписатися в генеральну лінію правлячої партії. Але: виробництво тонн сталі, тонн зерна на душу населення і вже тим більше «споживання харчових продуктів на рівні світових стандартів» – аргументи, якими Петро Миколайович збирається розмахувати, пропихаючи свою ідею, навряд чи потішать самолюбство кістяка коаліції.

Чи вистачить тяги до праці цих двох для приведення Верховної Ради в «робочий», тобто звичайний скандально-інтригантський стан? Подивимося. А може, простіше розпустити її як райради в Києві? Користь-то все одно – як з козла молока.

Олена Перегуда

 

Читайте про найважливіші та найцікавіші події в УНІАН Telegram та Viber
Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Чи подобається Вам новий сайт?
Залиште свою думку