Як передає кореспондент УНІАН, про це П.Симоненко сказав на прес-конференції, відповідаючи на запитання журналіста про те, скільки коштує передвиборна кампанія КПУ і хто її спонсорує.
«Я не хочу говорити про те, що ви наївна людина, - це ваше право ставити ці запитання. Цю кампанію підняли на абсолютно новий інтелектуальний рівень - вона конкретна, вона відповідає інтересам і запитам наших виборців», - зазначив лідер КПУ.
При цьому він наголосив, що партії «важкувато було освоювати» інтернет-простір, але вона «освоює інтернет-простір і сьогодні серйозно працюємо як над створенням своїх сайтів та інформаційних агентств», так і в соціальних мережах.
«Ми виборчу кампанію почали ще з 2007 року і ведемо її дуже серйозно», - додав П.Симоненко.
На уточнювальне запитання журналіста, скільки все-таки коштує передвиборна кампанія КПУ і як партії допомагає член партії, голова Державної митної служби Ігор Калетник, П.Симоненко відповів: «Калетник допомагає державі України». При цьому він додав, що «Калетник за рік забезпечив 30 млрд надходжень до держбюджету».
Після чергового запитаннях про суми, витрачені партією на агітацію, П.Симоненко сказав: «Коли закінчитися виборча кампанія, тоді ми відзвітуємо перед ЦВК і тоді буде зрозуміло, які витрати на виборчу кампанію».
На запитання журналістів, чи не соромно йому жити в розкішному будинку, фотографії якого були опубліковані в деяких ЗМІ, тоді як електорат КПУ живе в убогості, П.Симоненко відповів, що це будинок його сина.
«Це питання мій син вирішував ще у 2002 році. Це не в Києві, а за межами Києва. Цей будинок стояв 12 років коробкою. І те, що за 10 років мій син його довів до того, щоб у ньому можна було жити, і я думаю, що це тільки робить йому честь», - наголосив він.
За словами лідера КПУ, говорити про ціну цього будинку немає сенсу, оскільки «ніхто не збирається його продавати».
П.Симоненко додав, що «за цей час ви не можете дорікнути ні мене, ні моєму синові», в тому, що син нечесно заробив гроші.
На запитання, чому ж він живе в будинку сина, П.Симоненко відповів: «У кожного виникає потреба десь жити. Тому, де я живу - це вже інше питання».
