Болісний занепад українського села

"Який прибуток дає мені земля? Жодного! Я маю документи, я все зареєструвала як слід. Але це не дає мені жодного доходу"... "Гірко дивитися, як ховають молодих людей...  Українське село очима американського журналіста

Організація Об`єднаних Націй пророкує, що Україна, Росія та Білорусія втратять до 50 відсотків свого населення до 2050 року через зниження коефіцієнту народжуваності, поганих очікувань майбутнього та еміграції. Усі ці чинники яскраво проявляються в багатьох селах колишнього Радянського Союзу. Кореспондент „Голосу Америки” Пітер Фединський нещодавно відвідав одне таке село в Україні.

Родючі поля навколо українського села Старий Сокіл поступово заростають деревами. Село розташоване приблизно за 100 кілометрів на північ від столиці України Києва й зовсім недалеко від 30-кілометрової зони навколо Чорнобильської АЕС.

Як і багато сільських районів країни, Старий Сокіл також займає досі невизначене місце між колективізованим радянським сільським господарством і приватним фермерством. Приватизація не принесла сюди достатньо інвестицій, щоб компенсувати крах радянської сільської інфраструктури, включаючи техніку, ринки й соціальне забезпечення.

Сільський голова Старого Сокола Валентина Машківська каже, що старіюче населення села просто не має фізичних сил, щоб обробляти поля. "Сьогодні люди не мають нічого, чим обробити землю й виростити урожай бодай на площі в півгектара. Немає тракторів. Колись коні були тягловою силою, тож ми можемо знову повернутися до кінської сили, бо немає нічого, щоб працювати на землі".

Любов Дрозд

Любов Дрозд – одна з мільйонів українців, які отримали ділянку приватної землі. Її пай становить приблизно три з половиною гектара. Ця ділянка, каже вона, занадто мала, щоб отримати прибуток від урожаю, але надто велика для однієї людини, щоб її обробляти. І через те, що український закон забороняє продаж землі, пані Дрозд фактично є заручницею такої ситуації. "Який прибуток дає мені земля? Жодного! Я маю документи, я все зареєструвала як слід. Але це не дає мені жодного доходу".

Мешканка села Олена Рузакова каже: "Я хочу поїхати куди-небудь, подалі від цього села. Якнайдалі. Поїхати учитися."

У жахливому становищі українського села ще не все втрачено для 13-річної Олени Рузакової та кількох молодих людей у Старому Соколі, кількість котрих невпинно скорочується. Сестра Олени вже живе в Києві. Місцеву школу, збудовану всього 20 років тому, закрито, а дітей возять автобусом до сусіднього села.

Валентина Машківська

Машківська каже, що в їхній місцевості на 20 смертей припадає одне народження. Населення в Старому Соколі та трьох сусідніх селах скоротилося більше як 50 відсотків, з 700 жителів – до 320. Сільський голова каже, що, на відміну від мешканців Західної України, молоді люди тут не їдуть з області в пошуках роботи в зарубіжних країнах. Машківська розповідає, що відчуття безнадійності веде багатьох з тих, хто залишається, до алкоголізму й ранньої могили. "Гірко дивитися, як ховають молодих людей. Їхні батьки, бабусі та дідусі живі, а діти поховані. Стає гірше з кожним роком", – каже вона.

Люди середнього віку також піймалися в пастку між безробіттям і труднощами, з якими вони знаходять робочі місця у великих містах. Віктор Антонович – за рік від пенсії і працює на випадкових роботах, щоб зводити кінці з кінцями. "Ви їдете за роботою у велике місто, у Київ, і там зразу запитують: „Скільки вам років?” Якщо вам 50, то кажуть забиратися геть".

Багато хто з людей у Старому Соколі виживає за рахунок убогих пенсій та підсобного господарства. Труднощі тут і у великій частині сільської України збігаються з глобальним зростанням попиту на зерно. За іронією долі, більша частина цього попиту задовольняється великими корпоративними фермами, подібними за розміром до колишніх радянських колгоспів. Але, на відміну від радянських колгоспів, корпоративні ферми високо механізовані, на них працює небагато людей. Тим часом ці сільські українці прив’язані до маленьких приватних паїв землі, які вони не можуть ні обробити з прибутком для себе, ні продати.

Пітер Фединський, „Голос Америки”

З англійської переклав Микола Писарчук