ЛІКБЕЗ ДЛЯ НЕПЛАТНИКІВ ПОДАТКІВ
ЛІКБЕЗ ДЛЯ НЕПЛАТНИКІВ ПОДАТКІВ

ЛІКБЕЗ ДЛЯ НЕПЛАТНИКІВ ПОДАТКІВ

14:21, 02.06.2009
12 хв.

До господарських та адміністративних судів все частіше подаються позови про визнання недійсними рішень за актами державної податкової служби. Що в таких випадках треба знати про свої права та обов‘язки?

Як свідчать практикуючі юристи, до господарських та адміністративних судів все частіше подаються позови від підприємств, установ та організацій про визнання недійсними рішень за актами державної податкової служби. Робиться це як з метою захисту своїх прав, так і з метою уникнення кримінальної відповідальності за умисне ухилення від сплати податків та обов’язкових платежів. Що в таких випадках треба знати про свої права та обов‘язки?

 Однією з характерних рис оподаткування в Україні є його примусовість. Можливо  саме тому платник податку, у свідомості якого власні економічні інтереси переважають, намагається мінімізувати суму сплачуваних податків.  Різними шляхами.

Проте рано чи пізно, кожен з цих шляхів неминуче перетинається з податковою міліцією, яка визначена законодавством України як державний орган, що зобов’язаний вести боротьбу із злочинами, вчиненими у сфері оподаткування, при розслідуванні фактів кримінального ухилення від сплати податків, зборів та обов’язкових платежів, а також порушень податкового та валютного законодавства.

Відео дня

Завдання оперативних служб (як органу дізнання) та слідчих податкової міліції (як органу досудового слідства) при виконанні ними своїх функціональних обов`язків, пов`язаних з виявленням, документуванням, розслідуванням та попередженням порушень податкового та валютного законодавства, обумовлені цілями та завданням кримінального судочинства України, викладеними в ст.2 КПК України:

    - охорона прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві;

    - швидке і повне розкриття злочинів;

    - викриття винних;

    - забезпечення правильного застосування закону з тим, щоб кожний, хто вчинив злочин, був притягнутий до відповідальності і жоден безвинний не був покараний.

 Як не платити, і щоб за це нічого не було

Варто зазначити, що повна чи часткова несплата податків може здійснюватись цілком легально, тобто з використанням особливостей чинного законодавства.

Проте треба також підкреслити, що складом злочину є не сам факт несплати податків, зборів та обов’язкових платежів, а саме ухилення від їх сплати. Адже кримінальний кодекс України передбачає кримінальну відповідальність за ухилення від сплати податків (ст.212 КК України).

При встановленні істини по справі, у ході розслідування податкових злочинів слідчі та співробітники податкової міліції повинні суворо дотримуватись принципу презумпції невинуватості.

Презумпція невинуватості (від латин. «Praesumptio» - припущення) - принцип кримінального процесу, згідно з яким підозрюваний, обвинувачений, підсудний вважається невинуватим, поки його вина у вчиненні злочину не буде доведена у передбаченому законом порядку і визнана вироком суду, що набрав законної сили.

Норма, закріплена в ч.2 ст.15 КПК України, відповідає конституційному принципу презумпції невинуватості, відповідно до якого особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її провину не буде доведено у законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду (ч.1 ст.62 Конституції України).

Юридичний зміст принципу презумпції невинуватості становлять такі правила:

- обов`язок доказувати винність обвинуваченого лежить на слідчих органах, прокуророві, а в справах приватного обвинувачення - на потерпілому або його представнику;

 - обвинувачений не повинен доводити свою невинуватість або меншу провину, а також наявність обставин, що виключають його кримінальну відповідальність;

- обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях;

 - усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь;

 - притягнення особи до участі у справі в якості підозрюваного або обвинуваченого, застосування до неї арешту чи іншого запобіжного заходу не повинні розцінюватись як доказ її вини, як покарання винного;

 - до остаточного вирішення кримінальної справи й офіційного визнання особи винуватою у вчиненні злочину з обвинуваченим не можна поводитися як із винуватим, а також публічно, у засобах масової інформації й у якихось офіційних документах твердити, що він є злочинцем.

Презумпція невинуватості зовсім не забороняє особі, яка провадить дізнання, слідчому, прокурору викривати обвинуваченого, доказувати його винуватість. Але вона забороняє оголошувати обвинуваченого винуватим до тих пір, доки його винуватість не буде доведена у встановленому законом порядку і не встановлена набравшим законної сили вироком суду.

Що буде, якщо не поталанить

За порушення норм законів про оподаткування шляхом ухилення від сплати податків, зборів та обов’язкових платежів встановлена кримінальна відповідальність, передбачена Кримінальним кодексом України.

На практиці службова особа суб`єкту господарювання, приватний підприємець чи фізична особа, у разі виявлення фактів умисного ухилення від оподаткування з її боку, фактично стає потенційним підозрюваним у вчиненні злочину, передбаченого ст.212 КК України.

Підозрюваним у кримінальних справах, порушених за фактами вчинення податкових злочинів, визнається:

 - особа, затримана за підозрою у вчиненні злочину;

 -  особа, до якої застосовано запобіжний захід до винесення постанови про притягнення її як обвинуваченого. (ч.1 ст.43-1 КПК України).

У всіх інших випадках особа, запідозрена у вчиненні злочину, виступає в кримінальному процесі як особа, яка дає пояснення або ж допитується як свідок, не маючи при цьому процесуальних прав для захисту від підозри.

У ході розслідування злочинів, вчинених у сфері оподаткування, в якості обвинуваченого може бути притягнута особа тільки за наявності в її діях складу податкового злочину. Так, за ст.212 КК України можна притягти особу до відповідальності за умов:

    - що вона є суб`єктом сплати тих податків, зборів та обов`язкових платежів, факти ухилення від сплати яких виявлені податковою службою;

    - цією особою умисно несплачені платежі; обов’язковість сплати яких встановлена чинним законодавством;

    - за умисну несплату платежів передбачена законодавцем кримінальна відповідальність, тобто вони входять до переліку, наведеному в ст.ст.14-15 Закону України «Про систему оподаткування».

До обставин, які підлягають доказуванню (предмету доказування) при вчиненні податкових злочинів слід віднести подію злочину.

Так, подія злочину, передбаченого ст.212 КК України, має місце лише при сукупності кількох обов’язкових умов.

По-перше, коли податки, збори чи обов’язкові платежі, які умисно не сплачені, зазначені у ст.ст. 14 або 15 Закону “Про систему оподаткування”. Наведений у цих статтях перелік податків, зборів та обов’язкових платежів є вичерпним.

 По-друге, коли об’єкт оподаткування передбачений законом (В цьому випадку під об’єктом оподаткування треба розуміти об’єкти, які обкладаються встановленими законодавством податками, зборами, іншими обов’язковими платежами (по кожному виду податкового платежу – свій об`єкт оподаткування, зазначений у відповідному законодавчому документі, який встановив цей вид податку, збору та обов`язкового платежу). Об’єктами оподаткування (в загальному розумінні цього поняття) згідно ст.6 Закону “Про систему оподаткування” є доходи (прибуток), додана вартість продукції (робіт, послуг), вартість продукції (робіт, послуг), в тому числі митна, або її натуральні показники; спеціальне використання природних ресурсів; майно юридичних і фізичних осіб та інші об’єкти, визначені законами України про оподаткування.

 По-третє, коли платник податку, збору чи іншого обов’язкового платежу визначений як такий відповідним законодавством, тобто є суб’єктом вчиненого злочину.

Суб’єктами злочину, передбаченого ст. 212 КК України можуть бути:

- службові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, на яких покладені обов’язки по веденню бухгалтерського обліку, представленню податкових декларацій, бухгалтерських звітів, балансів, розрахунків та інших документів, пов’язаних із обчисленням і сплатою обов’язкових платежів до бюджетів і державних цільових фондів (керівники підприємств, установ і організацій, їх заступники, головні бухгалтери і службові особи бухгалтерій);

 - будь-які громадяни, у тому числі громадяни-підприємці, які зобов’язані представляти до податкових органів декларації про доходи або сплачувати обов’язкові платежі, збори.

Як і при вчиненні будь-якого, передбаченого Кримінальним кодексом України, злочину, при вчиненні податкових злочинів необхідно доказати винність обвинуваченого.

Кримінальна відповідальність (винність особи) за ст.212 КК України настає за наявності вини у формі умислу. Про наявність умислу, спрямованого на ухилення від сплати податків, зборів, інших обов’язкових платежів можуть свідчити, наприклад, перекручування відомостей в обліковій чи звітній документації; неоприбуткування готівкових коштів, одержаних за виконання робіт чи надання послуг; ведення подвійної (офіційної та неофіційної) бухгалтерії; використання банківських рахунків, про які не повідомлено органи державної податкової служби; підвищення фактичних затрат, що включаються до собівартості реалізованої продукції, тощо.

Також при вчиненні податкового злочину період роботи на посаді керівника чи головного бухгалтера підозрюваного(обвинуваченого) в ухиленні від сплати податків, зборів чи обов`язкових платежів, повинен припадати на період, за який виявлено умисну несплату грошових коштів до бюджету. Тобто, підозрювана особа відповідає (признається винною) тільки за особисто несплачені до бюджету податки, збори та інші обов’язкові платежі, в період її роботи на цьому підприємстві (в установі). Це правило обов’язкове при притягненні до кримінальної відповідальності за вчинення податкових злочинів службових осіб підприємств (установ) всіх форм власності, якщо вони зареєстровані як суб’єкти господарювання чи підприємницької діяльності в Україні.

Слабкі сторони податківців, сильні сторони адвокатів

Особливість податкового законодавства полягає в тому, що цілий ряд питань щодо сплати податків розв’язується на основі припущень. Якщо, наприклад, фактичні затрати неоформлені належними документами (або оформлені неналежним чином), то вони до уваги не беруться, податкові органи припускають, що їх не було, і додатково нараховують податки та застосовують фінансові санкції. Однак згідно з ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватись на припущеннях. А практично виходить, що у випадку значних донарахувань за актом податкової перевірки матеріали передаються до податкової міліції, що майже стовідсотково тягне за собою порушення кримінальної справи. Тобто фактично акт перевірки є доказом факту ухилення від сплати податків.

З метою захисту своїх прав та уникнення кримінальної відповідальності за умисне ухилення від сплати податків та обов’язкових платежів посадові особи підприємств, установ та організацій почали частіше звертатись до господарських та адміністративних судів з позовами про визнання недійсними рішень за актами державної податкової служби. Судове оскарження є одним із способів податкової оптимізації, яке, на відміну від ухилення, є цілком законним способом зменшити податковий тягар та звести до мінімуму можливість притягнення до кримінальної відповідальності за ст.212 КК України.

Кримінальне законодавство України має сприяти здійсненню державою податкової політики, головним завданням якої є формування збалансованого державного бюджету.

Для того, щоб повною мірою виконувати це завдання, кримінальне законодавство повинно з одного боку, бути досконалим та гнучким, тобто таким, яке швидко реагує на негативні прояви, що становлять небезпеку для бюджету, а з іншого боку, виключати можливість зловживань з боку контролюючих органів та їх посадових осіб в частині притягнення до відповідальності на підставі припущень та неоднозначного трактування положень законодавства.

Новини партнерів
завантаження...
Ми використовуємо cookies
Погоджуюся