Право не бути вбитим. Чому в Україні можна "сісти" за самооборону
Попри те, що українське законодавство досить чітко визначає, у яких випадках громадянин може захищатися від нападників, як завгодно, навіть використовуючи зброю чи інші предмети, та не нести за це жодної відповідальності, насправді ці норми не працюють. І доказ цьому - не тільки гучна справа Сергія Стерненка.
Вбивча самооборона
Життя Сергія Панкратова з Ізмаїла зламалося за 40 секунд. Приблизно стільки тривала бійка в придорожньому кафе восени 2015 року. Нападників було 15, в них в руках - залізні кийки, ножі і пістолети.
«Коли на тебе нападають 15 осіб, ти захищаєшся… Вони стріляють, ріжуть, вбивають. Після пострілу в голову я вже нічого не міг… Насправді це дуже страшно», - розповідає він ТСН.Тиждень.
Те, як чоловіка збивають з ніг, штрикають ножами та стріляють в голову, потрапило на відео. Хоча Сергій не пам’ятає, що сталося після пострілу, на відео видно, що чоловік діяв, як то кажуть, на інстинктах. Схопив з підлоги пістолет, який випав в одного з тих, хто його різав. Почав стріляти в бік банди. Потім виявилося, що смертельно поранив двох…
А потім Сергія забрали з лікарні поліцейські. І… посадили в СІЗО на три з половиною роки. Ніби-то підозрюючи в умисному вбивстві двох і більше осіб. Про нападників та напад на Панкратова правоохоронці просто «забули».
«Більш зухвалої справи я не зустрічав, - розповідає адвокат Сергія. – Я працював десять років суддею і двадцять п’ять адвокатом. У радянські часи сам ухвалював виправдувальні вироки по самообороні. Але такої очевидної справи, коли на відео, на чотирьох камерах зафіксовано всі дії п’ятнадцяти нападників!...».
Ба більше! За його словами, всі нападники були встановлені правоохоронцями протягом першого місяця: «Їх дані, місцезнаходження, телефони. Але вони досі проходять як «невстановлені особи». А Панкратова 3,5 роки тримали під вартою».
З моменту нападу на Сергія Панкратова минуло п’ять років. Чоловік вже не в СІЗО, але все ще під слідством. І страшна стаття продовжує руйнувати його життя.
«Поки я ходжу по судах, ні влаштуватися на роботу, ні виїхати… І як воно буде далі, я собі навіть не уявляю», - розповідає Сергій.
Інший герой ТСН.Тиждень – Антон Фарб – тренер бойових мистецтв. Зараз він вчить студентів, як захищатися від нападника з ножем.
«Найбільше людей вбивають за допомогою ножа. Другим йде – вгадайте – сокира! Свого часу, в 70-ті роки, в Америці провели експеримент та вивели правило двадцяти одного фута. Якщо у противника ніж у руці, а у поліцейського пістолет у кобурі, то на відстані у 21 фут людина устигає здолати цю дистанцію і зарізати», - розповідає він.
Демонструючи, як психологічно і фізично важко дістати та відкрити ніж, коли тебе намагаються вбити кілька людей, Антон ніби розказує власну історію.
«Як я до цього не готувався, не думав, що можуть напасти, я не очікував. Розгубився», - згадує він страшні події.
Навесні 2017 року в центрі Житомира на Антона напали троє. Хотіли помститися за банальну сварку в маршрутці - через відчинений люк.
«Наздогнали ззаду. Схопили за рюкзак та почали бити. Я відмахувався. Збиваю нападника з ніг, але розумію, що їх ще двоє. Я дістаю ніж та починаю відмахуватись. Наніс поранення одному по шиї та іншому по руці. Я собі уявляю, що можуть зробити три здорових чоловіки з одним. Як далеко вони б зайшли, я не знаю. Краще не розраховувати на те, що ви відбудетеся кількома синцями. Потрібно припускати найгірше. Найчастіше саме такі дурні побутові конфлікти закінчуються вбивством», - розповідає Антон.
Врешті, тренований чоловік зупинив нападників, сів у таксі та поїхав геть. А за кілька годин його з дому забрала поліція. Звинувачення – замах на умисне вбивство двох і більше осіб. І тут допомогли лише розголос та адвокат.
«Потерпілі прийшли порізані, їх допитали, встановлювали і справа могла зовсім по іншому розгортатися. Ми пішли, зібрали всі камери, які були довкола, швидко встановили, хто були свідки події. Зібрали всі докази та за два дні принесли з клопотанням про закриття провадження. І, до честі прокурора, він виніс постанову про закриття», - розповідає адвокат Антона Віталій Коломієць.
Як не дивно, в Україні законодавство про необхідну оборону – краще, ніж в деяких американських штатах. Якщо нападник один, захист має бути співмірним – ви можете заподіяти йому легкі чи середні ушкодження, але за важку шкоду чи смерть будете відповідати, як за перевищення меж необхідної оборони. Утім, в трьох випадках ви можете захищатися, як завгодно, використовуючи зброю чи інші предмети. І не повинні нести жодної відповідальності. Ось ці випадки:
- Якщо нападник озброєний.
- Якщо на вас напала група осіб.
- Якщо хтось намагається незаконно проникнути у ваше житло.
Утім, в реальності все відбувається дещо інакше.
«Відбувся факт, комусь заподіяли тілесні або смерть, заводиться провадження і починається слідство. Слідчий працює, місяць-два збирає матеріал, два-три томи назбирав, і тут в нього стоїть питання – він встановив, що людина дійсно відбивалася від групи. Але що йому робити? Слідчий думає: «Пропрацював квартал, показника немає. Купу роботи зробив – ніхто мені ні погонів не дасть, ні премії». І людині кажуть: «Давай просто пройдемось по 118-й, отримаєш своє звільнення з випробуванням чи невеличкий штраф і справу закриємо. Для слідчого показник. А людина думає: «Ну, буде висіти рік якесь умовне»», - розповідає сумні реалії таких справ адвокат Віталій Коломієць.
В таких випадках заводять одразу два провадження – в одному потерпілим є той, хто захищався. А в іншому він же є підозрюваним в нападі на тих, від кого відбивався. Тож тут все залежить лише від рівня адвокатів та суспільного резонансу. Як у справі Сергія Стерненка.
В тюрму чи в могилу
Сергій Стерненко – одеський активіст. ТСН.Тиждень розповідав про всі три напади на нього.
Востаннє - два роки тому біля власного будинку на Сергія та його дівчину Наталю напали двоє.
«В якийсь момент я виставив ліву руку вперед і відчув, що мені її порізали. А далі я почав відмахуватися ножем», - говорить він.
Сергій захищався від двох озброєних найманців і смертельно поранив одного з них. За законом, його дії мають бути виправдані. Але вороги Стерненка надто впливові.
«Це явно був не збіг обставин. За чотири місяці - три напади біля мого будинку. Це явно говорить про замовний характер», - каже Сергій.
Два роки після останнього нападу він ходить з охороною. І відстоює власне право – не сісти за вбивство.
«Однозначно, моє життя змінилося. Дуже сильно змінилося. Тому що я відбивався від нападів, а зараз я відбиваюся від української каральної системи, яка хоче мене запроторити за грати за те, що я відбивався від нападів. Але людям варто розуміти, що з в’язниці можна знайти вихід, а от з могили ти вихід не знайдеш», - розповідає Стерненко.
Фактично напад на Сергія не цікавить нікого, крім його самого. Адже нападників на нього підозрюють лише в хуліганстві.
Стерненко розповідає, що у справі зібрано величезний масив доказів, який дозволяв би повідомити про підозру кільком особам, крім організаторів: «Там є підстави для того, щоб це робити. Але ці рішення не приймаються. І робити це можна лише з високих кабінетів СБУ та Офісу генерального прокурора».
Цього тижня Сергія викликали в Службу безпеки, щоб повідомити про підозру.
Та справа Стерненка – це вже не кримінальне розслідування. Це корупція, піар і політичний тиск. І біда в тому, що зачіпає ця ситуація інтереси всіх інших громадян - бо повністю знецінює базове право людини захищати власне життя. Державна силова машина в брутально несправедливому нападі на окрему людину демонструє одразу купу сигналів: від безпринципності правоохоронної системи до убивства моральних законів суспільства
Звісно, коли на вас нападуть, ви все одно захищатимете своє життя - це закон природи. Однак, коли ви побачите, як поряд з вами, наприклад, ґвалтують жінку чи вбивають дідуся, розумніше буде втекти. Наразі Сергія захищають не лише адвокати. На його боці – кожен, хто ще вірить у власну гідність і право людини не бути вбитими.
Станіслав Ясинський, Сергій Осадчук, Олена Кузнєцова