Від купонокарбованців до гривні: як незалежна Україна запроваджувала власну валюту

Україна цього року відзначатиме 30-річчя своєї незалежності. А вже за тиждень після головного державного свята відбудеться інший важливий ювілей – 25 років із дня запровадження гривні. УНІАН завітав до Музею грошей НБУ та пригадав основні віхи створення та введення в обіг національної валюти нашої держави.

Національна валюта пройшла досить тернистий шлях, перш ніж стати буденним явищем для українських громадян.

Перші думки про створення власної валюти  в Україні з’явилися ще у серпні 1990 року. Тоді ще Верховна Рада Української РСР ухвалила закон "Про економічну самостійність", який завбачливо передбачав запровадження власної валюти у випадку виникнення такої необхідності.

У квітні 1991 року почалось безпосереднє створення гривні. Саме тоді було оголошено конкурс серед художників на підготовку ескізу банкноти номіналом 5 гривень із зображенням Богдана Хмельницького. Переможцями стали Василь Лопата та Борис Максимов, яким після цього дали замовлення на підготовку ескізів для інших номіналів гривні.

Цікаво те, що спочатку постало завдання з вибору історичних постатей, які будуть зображені на банкнотах. Були деякі сумніви щодо Михайла Грушевського та Івана Мазепи, але після проголошення незалежності ніяких питань вже не виникало. Крім того, під час обговорення номіналів майбутньої валюти висувалась пропозиція щодо запровадження 3 та 25 гривень – за аналогією до рубля. Проте у фінальному варіанті замість цього затвердили номінали у 2 та 20 гривень.

Далі переможці художнього конкурсу поїхали до Канади зі своїми ескізами, щоб перенести їх на матриці та розпочати друк. Чому саме туди? Все просто – Canadian Bank Note Company була єдиною компанію, яка пішла назустріч Україні та погодилася надрукувати першу партію гривні. Більш того, канадці зробили це в кредит, а також відстрочили виконання інших замовлень.

За півроку було надруковано першу партію гривні, яка у вересні-жовтні 1992 року прибула до України. У подальшому було доставлено ще дві партії з Канади – у 1993-му та 1995-му роках. Окрім безпосередньо готівки, Україна отримала також обладнання, на якому її друкували.

Гравюра 2 гривень, яка використовувалась в Канаді для друку перших гривень / Дмитро Шварц

Подорож гривні до України

Доставляли валюту морським шляхом – на суховантажному судні "Петро Алєйніков". Це була справжня спецоперація, до якої залучили бійців спецпідрозділу – їх зарахували до команди судна, яке прямувало з Миколаєва до Монреалю. У Канаді партію валюти номіналом 1, 2, 5, 10 та 20 гривень було запаковано у 105 вантажних контейнерів.

На зворотному шляху "Петро Алєйніков" зайшов на Мальту, де взяв на борт ще 23 контейнери, у яких були номінали 50, 100 та 200 гривень виробництва англійської компанії Thomas De La Rue. Річь у тім, що у 1992 році перший голова Нацбанку України Володимир Матвієнко підписав угоду з цим всесвітньо відомим виробником банкнот. Це було зроблено для того, щоб отримати валюту з найвищим рівнем захисту.

Передана канадцями гравюра з зображенням Шевченка та Грушевського / Дмитро Шварц

До речі, канадці також здійснили контрольний друк банкнот номіналом 50 та 100 гривень, які разом з усім устаткуванням, а також гравюрами, на яких зображені Тарас Шевченко та Михайло Грушевський, передали Україні.

Тож підготовча робота до запуску гривні була виконана, а ввести в обіг її планували у 1992 році. Саме про це йшлося у постанові Президії Верховної Ради, яка була ухвалена у листопаді 1991 року. Проте цього моменту довелось чекати чотири роки.

Постанова ВРУ-2 / Дмитро Шварц

Довгограюча грошова реформа

Однією з головних причин такого зволікання стала гіперінфляція, що на той час охопила Україну. Так, у 1993 році ціни зросли більш, ніж на 10 тисяч відсотків за рік. Зрозуміло, що грошову реформу в умовах постійного знецінення національної валюти проводити було неможливо.

Варто також зазначити, що після розпаду Радянського Союзу Україна через відсутність власного виробництва більше року використовувала в якості готівки рубль, який отримувала з Москви. Але навіть цього не вистачало для нормального функціонування економіки.

Для вирішення цієї проблеми з 10 січня 1992 року Україна запровадила українські купонокарбованці, які виконували функцію тимчасових паперових грошових знаків. Перед цим голова НБУ Володимир Матвієнко відвідав Сполучені Штати, де консультувався з фінансистами щодо досвіду використання тимчасової валюти.

Спочатку населенню України почали виплачувати заробітні плати у наступній пропорції: 25 відсотків - у  купонокарбованцях, а 75 відсотків - у рублях. У другій половині 1992 року співвідношення вже змінилося на користь купонокарбованців, а з 16 листопада того ж року рублі вже перестали бути засобом платежу. Таким чином, Україна перестала бути частиною рублевої зони.

Друк перших купонокарбованців замовляли також у британській компанії Thomas De La Rue, а навесні 1994 році, коли запрацювала Банкнотна фабрика, це завдання було покладено на плечі України. Поставку обладнання, технологій, ноу-хау та навчання фахівців для Банкнотної фабрики у ті часи здійснювали британські колеги.

© Дмитро Шварц

© Дмитро Шварц

© Дмитро Шварц

© Дмитро Шварц

Однією з особливостей того часу стало те, що окрім купонокарбованців було запроваджено відрізні купони - для того, аби захистити ринок від відтоку дефіцитних товарів. У Києві таким товаром, наприклад, був цукор. Отримували українці відрізні купони разом із зарплатою, та мали їх надавати при купівлі певного товару разом із зазначеною сумою у купонокарбованцях.

Купони / Дмитро Шварц

Українські купонокарбованці виконали важливу функцію, взявши на себе весь тягар інфляції, а коли економічна ситуація стабілізувалась, було запроваджено гривню. Офіційним днем її народження вважається 2 вересня 1996 року. Саме цього дня розпочалася довгоочікувана грошова реформа. Особливістю реформи стало те, що у людей примусово не вилучали гроші – вони обмінювались у співвідношенні 1 гривня на 100 тисяч карбованців. Цей обмін був непомітний та не завдав великих незручностей громадянам, адже при розрахунках решту громадяни отримували вже у гривнях. А у середині місяця аванси видавалися вже новою національною валютою.

Реформа тривала два тижні – до 16 вересня. Усі, хто не встиг обміняти карбованці на гривню, мали право до кінця року зробити це у будь-якому банківському відділенні країни.

Тож восени 1996 року до обігу потрапили гривні трьох виробників – Канади, Англії та України (у 1994 році український Банкнотно-монетний двір уже почав друкувати  банкноти номіналом 1 гривня). Канадські банкноти вважаються гривнею першого покоління, а британські – другого. Відмінність їх полягає у тому, що у перших - портрети видатних українців розміщені по центру купюри, а у других – праворуч. Крім того, захист другого покоління порівняно з першим було посилено.

Перше та друге покоління гривні станом на сьогодні вже вилучені з обігу. Так само, як і монети номіналом 1, 2, 5 та 25 копійок, які вже не є платіжним засобом.

До речі, ескізи перших українських монет робив також Василь Лопата. Штемпелі для їхнього карбування виготовлялися на монетному дворі Великобританії. Згодом ці штемпелі були встановлені на Луганському верстатному заводі. Крім того, додатково перші монети карбували на Італійському монетному дворі.

Український Банкнотно-монетний двір карбувати монети власними силами почав у 1998 році. Спочатку – пам’ятні, якість яких дуже високо цінується у світі. Наприклад, монета "Різдво Христовe" 1999 року випуску отримала нагороду як "найбільш надихаюча" у всесвітньому конкурсі Coin of the Year Award.

Карбування розмінних монет розпочалося на Монетному дворі наприкінці 2000 року – першою відкарбованою тут обіговою монетою стала монета номіналом 1 копійка.

Монета «Різдво Христовe» і «Нагорода за найбільш надихаючу монету» / Дмитро Шварц

Сьогодні українці користуються гривнями третього та четвертого покоління, які випускає виключно Банкнотно-монетний двір НБУ.

Третє покоління національної валюти запустили в обіг у період з 2003 по 2007 роки. Банкноти четвертого покоління почали з’являтися з 2015 року – першою ластівкою стали банкноти номіналом 100 гривень. А 2019 року було введено в обіг нову банкноту найвищого номіналу – 1000 гривень.

Як виробляють банкноти

Українська національна валюта виготовляється зі спеціального захищеного паперу, який випускає єдина в країні Фабрика банкнотного паперу, розташована у місті Малин Житомирської області.

На цей папір одразу наносять спеціальні водяні знаки та мікрочастки, які можна розгледіти під ультрафіолетовим світлом, а також у нього вшивається спеціальна віконна металева стрічка. Папір роблять з бавовни. Склад паперу для купюри номіналом у 1000 гривень трохи відрізняється – у ньому присутні до 15-20 відсотків льону, що значно покращує міцність банкноти.

Далі папір транспортують на Банкнотну фабрику у Києві, де відбувається нанесення зображень. На одному з етапів застосовується спеціальна техніка друку інтагліо, коли фарба під тиском у 80 тонн та дією високої температури буквально запікається на купюрі. Завдяки цьому утворюються рельєфні зображення. Крім того, на банкноти наносять спеціальні графічні знаки, які допомагають людям з вадами зору зрозуміти номінал банкнот. Ще однією особливістю є те, що банкнота кожного номіналу має свій розмір.

Сьогодні гривня має близько двадцяти елементів захисту. Її друкують у спеціальних цехах, де постійно  підтримуються спеціальні кліматичні умови (визначені температура та вологість).

Тривалість життя однієї банкноти залежить від її номіналу. Наприклад, у банкнот низьких номіналів вона складає, в середньому, два роки (у монет – 20-25 років). Коли банкноти зношуються, їх виводять з обігу, замінюючи на нові. Зношені гроші подрібнюють та пресують у спеціальні брикети, а далі подрібнену масу відвозять для захоронення на полігон побутових відходів.

Так виглядають брикети з подрібненої та спресованої гривні / Дмитро Шварц

Наразі НБУ вирішив, що в подальшому національна валюта буде представлена банкнотами шістьох номіналів – 20, 50, 100, 200, 500 та 1000 гривенЬ. Також в обігу будуть перебувати шість монет різного номіналу – 10 та 50 копійок, а також 1, 2, 5 та 10 гривень.

Поки що Нацбанк не повідомляв щодо планів про запровадження гривні п’ятого покоління. Але світова практика вказує на те, що оновлення дизайну національної валюти відбувається кожні 7-10 років. Це робиться для боротьби з фальшивомонетниками.

Коли б це не трапилось, Україна вже довела, що спроможна власними силами забезпечити друк валюти з високим рівнем захисту. Доказом тому є те, що зараз український Банкнотно-монетний двір здатний виробляти грошові знаки і для інших країн.

Ось так за 30 років змінилися позиції нашої країни, яка ще на початку цього шляху замовляла друк гривні у Канаді та Англії.

УНІАН в Google News