Всесвітні ігри – аналог Олімпійських ігор / фото monitor-press.info

Ілля Шевляк: Неолімпійський спорт – це не хобі, а важка праця. Вона виховує справжніх захисників України

10:00, 12.08.2017
14 хв.

25 медалей здобула збірна України з неолімпійських видів спорту на Всесвітніх Іграх, які проходили у польському Вроцлаві. Наша команда у підсумковому медальному заліку вперше в історії посіла високе п’яте місце серед 112 країн.

Цей результат – більш ніж переконливий, особливо у порівнянні з минулорічними показниками наших атлетів на Олімпіаді в Ріо.

Всесвітні ігри – аналог Олімпійських ігор з неолімпійських видів спорту –проводяться раз на чотири роки. Їхня головна мета – популяризувати види спорту, які ще не входять в «олімпійську програму». У свою чергу, в олімпійську програму не можна потрапити, оминаючи Всесвітні ігри. Це – обов`язковий «трамплін» для тих видів спорту, які ставлять собі за мету отримати олімпійський статус. 

До речі, в програму Всесвітніх ігор-2017 у Вроцлаві були включені карате та скелелазіння, які вже мають олімпійський статус. Ці види спорту дебютують на Іграх-2020 у Токіо. А поки що змагання востаннє пройшли в рамках Всесвітніх ігор. І, що дуже приємно для нас, завершилися вони тріумфом українців, які виграли три медалі – золото та срібло в карате й срібло в скелелазінні. За три роки до Токіо-2020 це дуже позитивний момент.

Відео дня

Великого успіху українці досягли в пауерліфтингу й сумо, джиу-джитсу та синхронних стрибках на батуті, тайському боксі та підводному спорті, показових змаганнях - у веслуванні на ергометрах (симулятор човна) й кікбоксингу.      

Неолімпійськими видами спорту в нашій країні опікується Спортивний комітет України. Президент СКУ Ілля Шевляк в інтерв’ю УНІАН розповів, що допомагає і що заважає українським чемпіонам досягати успіхів у нинішніх економічних і політичних реаліях, за якою схемою розподіляються державні кошти на спорт, який вид в Україні є найбільш патріотичним, а також спробував пояснити, як далеко не найбагатшому Вроцлаву вдруге за останні 5 років (після Євро-2012) вдалося стати центром спортивної події світового масштабу.  

У Вроцлаві глядачі мали можливість побувати на 24 об’єктах проведення змагань, оцінити рівень організації. І майже у всіх аспектах нарікань не було, навпаки – лише захоплення. В чому секрет? Як Україна може скористатись польським досвідом?

Вроцлав не дарма у 2013 році подав свою кандидатуру на проведення Всесвітніх Ігор. П’ять років тому це місто було господарем футбольного Євро-2012. Були побудовані сучасний стадіон, аеропорт, оновлені інші об’єкти. Ця інфраструктура не має стояти, їй потрібно знаходити раціональне і ефективне застосування, що поляки і зробили. До того ж, у минулому році Вроцлав обрали «Культурною столицею Європи-2016». У центрі міста для цієї події був побудований дуже шикарний Національний музичний форум. Організатори Всесвітніх Ігор і для нього знайшли застосування: напевно ще ніколи змагання з пауерліфтингу не проходили в такій урочистій і пафосній атмосфері.

«Неолімпійські ігри» у Вроцлаві – це приклад для нас, як можна вдало використовувати власні ресурси, яких в Україні теж є чимало, і створювати нові. Потрібно лише бажання і турбота про здоров'я нації.

Напередодні Всесвітніх Ігор всі дуже обережно говорили про шанси української збірної. Говорили про те, що вже саме потрапляння у 10-ку медального заліку буде значним успіхом. Натомість наші спортсмени перевищили всі очікування і злетіли у Топ-5. Цей результат досягнутий завдяки чи всупереч?

Досягнення українських спортсменів у Вроцлаві – просто колосальні. Наша команда була далеко не найпотужніша за кількістю учасників – лише 80 атлетів. Для порівняння, у поляків було близько 250. Такі країни, як США і Китай, також були представлені дуже великими делегаціями, але вони не змогли наздогнати нас за кількістю нагород.

Досягнення українських спортсменів у Вроцлаві – просто колосальні / фото favoritekherson.co

Встановлена нами планка – результат більше «завдяки», ніж «всупереч». Важливо, що нам вдалося залучити до збірної всіх найкращих спортсменів. Система відбору на Всесвітні Ігри дуже складна, вона подібна на аналогічну систему кваліфікації на Олімпіаду. Але всі наші топові атлети пройшли ці іспити, і, в результаті, значну частину української делегації складали діючі чемпіони та призери світових першостей. Хлопці і дівчата виходили дуже мотивовані – і мова не лише про призові, які пообіцяв уряд за нагороди. Змагання транслювалися на весь світ, у тому числі і вперше – в Україні. Інформаційна підтримка, увага ЗМІ були на належному рівні, і це те, що потрібно спортсменам! Їм дуже важливо слухати і відчувати реакцію публіки.

Важлива складова – підтримка міністерства спорту. У цьому році вперше діяла спеціальна бюджетна програма, створена для підготовки спортсменів до Всесвітніх Ігор. Були передбачені додаткові кошти (45 млн грн., - УНІАН) на проведення тренувальних зборів не лише в Україні, але й за кордоном.

Тут ми підійшли і до пункту «всупереч». Тим, що гальмує розвиток спорту в Україні, я вважаю стан інфраструктури. Якісних споруд для змагань і місць для тренувань у нас в країні, м’яко кажучи, недостатньо. Умови, в яких займаються українські атлети, зовсім не йдуть у порівняння з їхніми спортивними досягненнями на міжнародній арені.  

Результати в яких видах спорту перевершили ваші сподівання, а в яких, навпаки, ви очікували на більше?

За всіх наших атлетів ми вболівали однаково, кожен з них пролив багато крові і поту, щоб виступити якомога краще. Порівнювати різні види, думаю, некоректно, оскільки «медальна вага» є зовсім різна. У деяких видах спорту, як, наприклад, пауерліфтинг, карате, тайський бокс, розігрується до десяти комплектів медалей. А в деяких – навпаки, один чи два комплекти.

Наприклад, ми цього разу не здобули медаль у боулінгу, хоча назвати четверте місце нашої Дар’ї Ковальової невдачею у мене язик не повернеться. Чотири роки тому на Іграх у Калі (Колумбія) Даша здобула золото, тоді їй було лише 18 років. Зараз ставлення до неї з боку інших спортсменок змінилося, і втримати цю планку було дуже важко. До того ж, Даша виступала з травмою, а у півфіналі їй довелося зустрітися з живою легендою боулінгу американкою Келлі К’юлік. У США, до речі, діє професійна ліга з боулінгу. Всі елітні спортсмени звідти були представлені на Іграх у Вроцлаві. Конкурувати з ними без досвіду змагань на такому рівні практично нереально.

Тішить, що Україна підтвердила свій високий рівень у своїх пріоритетних видах спорту, в яких у нас здавна великі традиції і потужна школа. Це, в першу чергу, пауерліфтинг, в якому ми завоювали сім медалей. За цим результатом стоїть дуже важка робота і самих спортсменів, і їхніх тренерів. Окремо слід згадати про 38-річну Ларису Соловйову, яка встановила унікальне досягнення, вигравши вже четверті для себе Всесвітні Ігри. Це рекорд, про який говорили абсолютно всі! 

Крім того, ми можемо пишатися, що Україна має таку сильну школу єдиноборств. Наша команда стала абсолютно кращою у тайському боксі, виборовши три золота. Не здаємо позицій у джиу-джитсу, кікбоксингу, сумо. І, нарешті, наші сподівання виправдовує карате, яке вже включене до програми літньої Олімпіади. Золота медаль Станіслава Горуна, срібло Аніти Серьогіної підтверджують, що і олімпійські амбіції тут є високими. 

На прес-конференції після повернення у Київ ви привселюдно звернулися до міністра спорту Ігоря Жданова з проханням переглянути розмір фінансування неолімпійського спорту і навіть навели дані: з 2013 року обсяг коштів для цих видів залишався незмінним, незважаючи на всі коливання курсу гривні. Чи дійсно є несправедливість у розрахунках і формулі, за якою надається підтримка різним видам?

Почну з глобального. Ніхто не сперечається з тим, що у спорті пріоритетом є Олімпійські ігри. Це беззаперечний факт. Але неолімпійський спорт – це не хобі. Це важка праця спортсменів, які приносять славу Україні. Щороку на чемпіонатах світу та Європи з різних неолімпійських видів спорту наші співвітчизники привозять додому до 500 медалей різного ґатунку.

Я вважаю, що кошти, які передбачені на неолімпійський спорт, є недостатніми. Не готовий говорити про те, як за останні чотири роки змінилося фінансування олімпійців, але річний бюджет неолімпійського спорту залишився на рівні 39 млн гривень, як це було і у 2013 році. Сподіваюся, що пропозиції щодо збільшення видатків на неолімпійські види будуть внесені в проект державного бюджету на наступний рік.          

На думку Шевляка, важливою складовою успіху збірної стала підтримка міністерства спорту / фото УНІАН

Що стосується розподілу коштів всередині, між окремими видами спорту, то є спеціальна формула, яка враховує 15 критеріїв (наприклад, визнання чи невизнання виду спорту з боку МОК, кількість міжнародних, ліцензійних змагань в окремому році, участь виду спорту в антидопінговому кодексі і багато іншого). Кожен критерій має конкретну кількість балів, і по сумі цих балів розподіляється фінансування між федераціями. Держава не може допомагати всім! Ми повинні визначати пріоритети. Можливо, у порівнянні з олімпійськими видами спорту суми «смішні», але для нас головне – принцип справедливості. І цей принцип виконується.    

Якщо говорити про пріоритети, то на перший план мають вийти карате і скелелазіння, які фактично вже є олімпійськими видами. Підтвердить або спростуйте: ці два види спорту досі фінансуються як неолімпійські?

Це скоріше питання до міністерства. За моєю інформацією, карате номінально переведено в систему олімпійського спорту, отже фінансування має відбуватися за аналогічною програмою. Але на практиці обсяг залишився приблизно той самий, який був за неолімпійських часів у цьому виді спорту. Як на мене, увагу до карате потрібно збільшувати. Результати, які показали хлопці й дівчата, - це реальна заявка на Токіо. Готуватися до Олімпіади потрібно не за півроку до її початку, а вже зараз, коли починається процес кваліфікації. Це стратегічно важливий для України вид спорту з огляду на нинішні результати і медальні перспективи.

Ситуація у скелелазінні ще не повністю зрозуміла, оскільки в Україні діє Федерація альпінізму і скелелазіння. Один напрямок - альпінізм – залишається в неолімпійській сім’ї, тоді як скелелазіння перейшло в програму наступних Олімпійських ігор. Як це позначиться на фінансуванні, сказати важко. Але всі хто, хоч раз бачив виступи нашого скелелаза Даниїла Болдирєва, розуміють, що і тут у нас величезні перспективи.

Цим спортсменом Україна насправді пишається. Лише через прикру випадковість – фальстарт – Данило не виграв золото на Всесвітніх Іграх, здобувши «лише» срібло. Конкуренція у скелелазінні напередодні дебюту на Олімпіаді у Токіо збільшується, тому зволікати не можна. На цього хлопця родом із Донецька полює не одна зарубіжна федерація, пропонуючи вигідні контракти. Але він залишається відданим Україні, зараз живе в Одесі у зйомній квартирі... На мою думку, допомога державних органів, у тому числі, місцевої влади з придбанням житла дуже необхідна Даниїлу.

Чи є на сьогоднішній день в Україні скелелазні траси потрібної якості для тренувань Болдирєва?

Напередодні змагань у Вроцлаві Даниїл проводив зарубіжні збори в Австрії та Італії, і тут треба віддати належне міністерству спорту, яке сприяло підготовці нашого атлета. Що ж стосується умов для тренувань у нашій країні, то вони, до сьогоднішнього дня, були не надто сприятливими: кілька напівпрофесійних трас, розташованих, в основному, у торговельно-розважальних центрах у Дніпрі, Харкові та Одесі – це зовсім не те, що підходить для тренувань спортсмена такого рівня, як Болдирєв. В рамках все тієї ж державної програми закуплена нова швидкісна траса, яка буде встановлена в Одесі і яка дозволить Болдирєву готуватися до Токіо.

Ситуація ускладнюється тим, що Даня – спортсмен, який спеціалізується на швидкісному підйомі. За попередньою інформацією, у Токіо медалі розігруватимуться за сукупністю трьох видів – швидкості, складності і боулдерінгу (невисокі траси, які вимагають особливої техніки підйому, – УНІАН). На мою думку, раціональним рішенням у цій ситуації була б закупівля комплексної споруди, яка б дозволила практикувати всі три основні дисципліни.

Фрі-файт має дуже потужний осередок в Тернопільській області / фото УНІАН

Проблеми з відсутністю сучасної інфраструктури існують майже в кожному виді спорту в Україні. Як глобально вирішити цю ситуацію?

На відміну від інших країн світу, спорт у нас не є прибутковим. Потенційно це дуже цікава ніша для бізнесу, але на практиці виходить не так. Тому, якщо говорити про спортивну інфраструктуру, треба брати приклад інших країн – тієї ж Польщі, яка активно використовує формат спільного партнерства державної, місцевої влади та інвесторів. Весь світ зараз живе за формулою PPP (Public-Private Partnership), і вона, я переконаний, має працювати і в Україні.

З іншого боку, в умовах децентралізації, реформи, яка ще триває, у місцевої влади з’являється достатній бюджет (значно більший, ніж був раніше), який можна використати для розвитку спорту. Це стосується і розвитку інфраструктури, і тих видів спорту, які є специфічними, популярними саме у цьому регіоні.

Чи є яскраві приклади таких дисциплін, які популярні в конкретному регіоні? 

Найбільш показовий приклад - фрі-файт, який має дуже потужний осередок в Тернопільській області. Це національне бойове мистецтво, яке об’єднує спорт, культуру, українські цінності, повагу до своїх близьких і своєї батьківщини. Я думаю, що це найбільш патріотичний вид спорту в нашій державі. Зрештою, найбільша кількість представників саме цього виду єдиноборств пішли на фронт в якості добровольців, ці хлопці воювали в донецькому аеропорту. На жаль, багато з них не повернулися додому... На Тернопільщині фрі-файт є одним з тих видів спорту, які активно розвиваються і підтримуються з боку місцевої влади. І це правильна позиція! Такі види спорту, як цей, виховують справжніх мужчин, захисників своєї країни.

Юрій Трохимчук

Новини партнерів
завантаження...
Ми використовуємо cookies
Погоджуюся