2019-й має стати роком виборів в Україні, адже в цей рік з інтервалом в півроку, якщо не виникне форс-мажорних ситуацій, мають пройти спочатку президентські, а потім парламентські вибори. Так, чергові вибори президента України мають відбутися 31 березня, а вибори до Верховної Ради 9 скликання – 27 жовтня.
1. Вибори президента України 2019
1.1. Можливі кандидати в президенти
1.2. Особливості виборів президента України
2. Парламентські вибори 2019
2.1. Основні політичні сили, які претендують на голоси виборців
2.2. Особливості виборів в український парламент
1. Вибори президента України 2019
1.1. Можливі кандидати в президенти
Президентські вибори 2019 року стануть сьомими виборами глави держави в Україні. І якщо попереднього разу українці обирали президента позачергово, ці вибори мають стати плановими. Діючий президент України Петро Порошенко поки офіційно не оголошував, чи збирається він балотуватися на другий термін. Однак якщо він вирішить брати у них участь як кандидат, то у разі перемоги стане лише другим політиком, обраним президентом України двічі. До цього пропрацювати два строки на посаді глави держави в незалежній Україні зміг лише Леонід Кучма – з 1994 по 2004 рр.
Загалом, досі не відомо, хто братиме участь у президентських виборах 2019 р., однак серед ймовірних кандидатів наразі розглядаються:
1. Діючий голова держави Петро Порошенко. Хоча сам він поки не підтверджує, чи братиме участь у наступних виборах як кандидат, цілком ймовірно, що політик піде на другий термін. За результатами соціологічних опитувань на початок 2018 р. він займає друге місце серед кандидатів, за яких готові нині проголосувати українці – його підтримують близько 15% громадян. Слід зазначити, що за 4 роки президентства рейтинги Петра Порошенка стабільно знижувалися, починаючи з більше ніж 50% влітку 2014 р. в перші місяці на посаді.
2. Лідер «Батьківщини» Юлія Тимошенко, яка поступилася Порошенку в другому турі виборів 2014 р., а нині перебуває умовно в опозиції. Леді Ю має давню історію в українській політиці – першу свою «велику» посаду віце-прем’єра з питань паливно-енергетичного комплексу вона отримала у 1999 р. в уряді Віктора Ющенка. З тих пір її кар’єра схожа на гойдалки – то при владі, то в опозиції. Юлія Тимошенко встигла побувати на чолі українського уряду – у 2005 та 2007-2011 рр., а також була нардепом у парламенті шести скликань, включаючи нинішній. Встигла навіть посидіти у тюрмі за часів президента Віктора Януковича. Тимошенко вже двічі брала участь у президентських виборах, але обидва рази програла: у 2010 р. Януковичу з відставанням трохи більше як у 3% в другому турі, а у 2014 р. – Порошенку в першому турі (54,7% проти 12,81%). Наразі ж Тимошенко вдалося трохи підняти свої рейтинги – майже до 19% станом на початок 2018 р. Наразі вона випереджає Порошенка за рівнем підтримки в суспільстві, втім, і цього недостатньо, щоб доля президентських виборів вирішилася в першому турі.
3. Екс-регіонал та олігарх Юрій Бойко, що нині очолює «Опозиційний блок», на початку 2018 р. піднявся в соціологічних рейтингах на третю позицію з майже 12% підтримки. У 2002-2005 рр. очолював НАК «Нафтогаз України», паралельно працюючи першим заступником міністра енергетики. Юрій Бойко також очолював Міненерго в 2006 р. в уряді Януковича, а з 2010 по 2012 рр. – в уряді Азарова, а після – в цьому ж Кабміні на посаді віце-прем’єра до втечі Януковича з України та відставки уряду на початку 2014 р. Слід зазначити, що Юрій Бойко брав участь і у виборах президента 2014 р., однак тоді його підтримали лише 0,19% громадян України.
4. Лідер «Громадянської позиції» Анатолій Гриценко станом на початок 2018 р. перебував на четвертій позицій в соцрейтингах, маючи в своєму активі трохи менше 10% виборців. Політик, військовий діяч та аналітик, який пропрацював на великій посаді лише один раз – як міністр оборони 2005-2007 рр., має доволі стабільні рейтинги, які протягом останніх 4 років тримаються в діапазоні 7-10%. При цьому Анатолій Гриценко вже брав участь у президентських виборах 2014 р. – тоді він посів 4 місце, набравши 5,48% голосів виборців.
5. Одіозний лідер «Радикальної партії» Олег Ляшко на початок 2018 р. замикав п’ятірку «президентських» смаків українців за даними соцдосліджень, маючи трохи менше 9% підтримки. Свого піку в рейтингах Ляшко досяг у 2015 р. – близько 15%, однак поступово трохи втратив свої позиції. Він також брав участь у виборах президента України 2014 р., набравши тоді 8,32% голосів виборців та посівши третє місце.
Крім того, серед ймовірних кандидатів в президенти розглядаються: бізнесмен та лідер партії «За життя» Вадим Рабінович (8,3% в рейтингах на початок 2018 р., 2,25% голосів на виборах 2014 р.); мер Львов Андрій Садовий (6,4% в рейтингах.); лідер ВО «Свобода» Олег Тягнибок (3,9% в рейтингах); а також нинішній прем’єр Володимир Гройсман, екс-голова уряду та лідер «Народного фронту» Арсеній Яценюк, колишня російська полонена, нині нардеп Надія Савченко, екс-голова Валентин Наливайченко, скандальний харківський екс-регіонал Михайло Добкін, а також український музикант, лідер гурту «Океан Ельзи» Святослав Вакарчук. Останній періодично має доволі непогані результати в соцрейтингах, інколи навіть входить до трійки, втім сам музикант, який у середині 2000-х років встиг побувати в політиці як нардеп, особливих політичних амбіцій поки не проявляє.
1.2. Особливості виборів президента України
Загалом, президентом України можуть бути обрані будь-які громадяни України, які на момент дня голосування досягли 35 років, мають права голосу, володіють українською мовою та проживають в Україні протягом 10 останніх років. Крім того, одна особа не може бути обрана президентом більш ніж на 2 терміни. Президент в Україні обирається на 5 років.
Президентські вибори 2019 роки, які за попередніми розрахунками мають пройти 31 березня 2019 р., ще має остаточно призначити Верховна Рада. Офіційна президентська кампанія, згідно до законодавства України, починається за три місяці до дати виборів, а висунення кандидатів має відбутися в період за 60-90 днів до дня голосування. Своїх кандидатів мають право висувати партії (або виборчі блоки) з понад 1000 членів, не більше одного кандидата від партії, або збори виборців, в яких беруть участь більше 500 громадян України, тоді такий кандидат іде на вибори як самовисуванець.
Після отримання посвідки про реєстрацію кандидати в президенти мають право розпочинати передвиборну агітацію. При цьому ЦВК забезпечує виготовлення певної кількості агітаційних плакатів на кожного кандидата за рахунок коштів держбюджету, а органи місцевої влади мають надати стенди для їх розміщення, решту матеріалів кандидати мають право виготовляти за власні кошти. Крім того, всі кандидати мають право на безоплатне розміщення певної кількості агітації в державних ЗМІ, в інших виданнях кандидати вже розміщуються за кошти власного виборчого фонду. При цьому на час виборчої кампанії кандидати в президенти мають право на безкоштовне користування пасажирським транспортом, не можуть бути звільнені з роботи або притягнені до кримінальної відповідальності.
Агітація кандидатів в президенти припиняються о півночі за добу до голосування. Тобто оскільки зазвичай вибори в Україні проходять у неділю, кандидати мають припинити агітувати в ніч з п’ятниці на суботу.
Право голосу на виборах президента мають усі громадяни України, яким на день виборів виповнилося 18 років.
2. Парламентські вибори 2019
2.1. Основні політичні сили, які претендують на голоси виборців
Чергові вибори до Верховної Ради 9 скликання попередньо мають відбутися 27 жовтня 2019 р. При цьому соціологічні дослідження станом на осінь 2017 р. вже показували можливу розстановку політичних сил у парламенті, що помітно відрізняються від результатів позачергових виборів 2014 р.
Так, партія екс-прем’єра Арсенія Яценюка «Народний фронт», яка на виборах 2014 р. набрала більше всіх голосів виборців – 22,14%, в рейтингах станом на осінь 2017 р. набирає лише 1-2% голосів українців. Тобто є ймовірність, що на найближчих виборах ця партія взагалі могла б не потрапити до парламенту.
Рейтинги «Блоку Петра Порошенка «Солідарність» також просіли, однак менш помітно – 9-12% станом на осінь 2017 р. проти результату 21,82% на виборах 2014 р.
А ось «Батьківщина» Юлії Тимошенко, яка у 2014 р. ледь подолала 5-й бар’єр, необхідний для проходження до Ради, за результатами соцопитувань набрала б найбільше голосів з усіх політичних партії – в межах 16-19%, якби вибори проходили восени 2017 р.
Тим часом «Самопоміч» Андрія Садового, яка у 2014 р. показала третій результат з 10,97% голосів громадян України, восени 2017 р. мала 6-8% підтримки.
Водночас рейтинги «Опозиційного блоку», який здебільшого складається з колишніх регіоналів, залишаються приблизно на рівні результатів позачергових виборів 2014 р. Тоді партія набрала 9,43% голосів виборців, а станом на осінь 2017 р. її рейтинг становив близько 10-12%.
«Радикальна партія Олега Ляшка», яка на виборах 2014 р. посіла 5 місце з результатом 7,44% голосів, за результатами осінніх соцопитувань 2017 р. цілком могла б покращити свої позиції – її готові були підтримати вже 11-14% виборів.
При цьому партії «За життя» Вадима Рабіновича, ВО «Свобода» Олега Тягнибока та «Громадянська позиція» Анатолія Гриценка, відсутні у парламенті нинішнього скликання, мають шанси потрапити до Ради нового скликання.
2.2. Особливості виборів в український парламент
Загалом, згідно до українського законодавства, до Верховної Ради обирають 450 народних депутатів за змішаною пропорційно-мажоритарною системою. При цьому 225 з них обираються за списками політичних партій у загальнодержавному багатомандатному виборчому окрузі, і, відповідно, залежно від набраного відсотку голосів виборців партія отримує кількість місць у парламенті. Ще 225 народних обранців потрапляють до ВР за мажоритарною системою в одномандатних виборчих округах, де вони мають право висуватися як політичними партіями, так і як самовисуванці.
При цьому народним депутатом мають право обиратися громадяни України, які на день виборів досягли 21 року, проживають в Україні протягом останніх 5 років та мають право голосу. Водночас громадяни, які мають судимість за вчинення умисного злочину, якщо вона не погашена чи не знята, не мають права обиратися до українського парламенту.
Передвиборна агітація під час виборів до Верховної Ради може здійснюватися в будь-яких законних формах і будь-якими засобами. Кандидати в депутати та політичні партії мають право розпочати свою передвиборну агітацію наступного дня після прийняття виборчою комісією рішення про їхню реєстрацію. Водночас, як і у випадку з виборами президента, під час парламентських виборів учасники мають припинити агітацію після 24 години останньої п'ятниці перед днем голосування.
