Нейробіологи підтвердили класичну тезу Зігмунда Фрейда про те, що депресію від звичайної печалі відрізняє схильність до самобичування. Стаття вчених з`явилася в журналі Archives of General Psychiatry, а її короткий виклад наводиться в прес-релізі Манчестерського університету, співробітники якого брали участь в роботі, повідомляє ТСН. Класичне спостереження Фрейда полягає в тому, що людина в депресії схильна до самобичування. Об`єктами дослідження в новій роботі виступали дві групи людей - одна складалася з добровольців, що деякий час тому пройшли курс лікування від хронічної депресії, а інша - з людей, які депресією ніколи не страждали.
Учасників експерименту просили чинити погано стосовно близьких і друзів, а потім розповідати про свої враження психологам. Паралельно активність мозку добровольців моніторили за допомогою магнітно-резонансної томографії. Аналіз даних дозволив встановити, що у людей, схильних до депресії, ділянки мозку, відповідальні за відчуття провини і аналіз поведінки, пов`язані слабкіше, ніж у здорових добровольців. За словами вчених, цей ефект можна пояснити наступним чином: у випадку, коли схильна до депресії людина робить якийсь вчинок, вона часто виявляється не в змозі відокремити наслідки власної поведінки від впливу незалежних від неї причин. Як наслідок, людина "бере" всю провину на себе. Дослідники також відзначають, що у випадку, коли добровольці звинувачували в своїх неприємностях когось іншого, подібного роз`єднання в роботі ділянок мозку не спостерігалося. Дослідники сподіваються, що нові результати допоможуть при лікуванні депресії. У майбутньому, можливо, вдасться таким чином діагностувати схильність до депресії, отримавши перший "МРТ-маркер" цього захворювання.
