25 лютого 1871 року народилася Леся Українка. Щороку в цю дату ми згадуємо талановиту поетесу, чий внесок в українську літературу неможливо оцінити. На її творах виросло не одне покоління українців, а її вірші настільки актуальні, ніби написані сьогодні.
У творчій спадщині Лесі Українки - патріотична та любовна лірика, драми, поеми, збірки українського фольклору, публіцистичні твори. Леся не тільки писала власні твори, але й займалася колекціонуванням і збереженням творів народної творчості. У день народження Лесі Українки розповідаємо біографію поетеси та згадуємо пронизливі твори.
Біографія Лесі Українки
Справжнє ім'я Лесі Українки – Лариса Петрівна Косач-Квітка. Вона народилася 25 лютого 1871 року в родині дворян у Новограді-Волинському Житомирської області (у цьому ж місті народився Валерій Залужний). Її мамою була письменниця Олена Пчілка, а батьком – дворянин та меценат Петро Косач.
У сім'ї, окрім Лариси, було ще 5 дітей. Косачі були творчими та добре освіченими людьми, любили літературу та мистецтво. Вони часто влаштовували вдома творчі вечори та концерти, а також забезпечили дітям гарну освіту. Все це вплинуло на художні смаки юної Лесі.
У дитинстві Леся часто слухала українські народні оповідання від матері та дізналася від неї про мавок. Це породило у майбутній поетесі любов до народної творчості.
У дитячі роки Леся часто переїжджала з сім'єю в різні міста і вчилася у приватних вчителів. Свій перший вірш "Надія" написала в 9 років, коли її улюблену тітку заслали до Сибіру.
Ні долі, ні волі у мене нема,
Зосталася тільки надія одна:
Надія вернутись ще раз на Вкраїну,
Поглянути ще раз на рідну країну,
Поглянути ще раз на синій Дніпро, –
Там жити чи вмерти, мені все одно;
Поглянути ще раз на степ, могилки,
Востаннє згадати палкії гадки…
Ні долі, ні волі у мене нема,
Зосталася тільки надія одна.
Дитинство Лесі Українки проходило у творчому середовищі. Дуже близьким другом родини Косачів був вчений Михайло Драгоманов та його родина, а Леся також брала уроки фортепіано у дружини Миколи Лисенка. Також дівчинка вивчала грецьку, французьку, німецьку мови та латину, вчилася вишивати та малювати, багато писала та читала.
У 1881 році у віці 10 років Леся сильно захворіла після купання на Водохрещу. У неї розвинувся туберкульоз і почалися болі в руках та ногах. Після цього поетеса до кінця життя мучилася через слабке здоров'я та часті хвороби.
У 1883 році у Лесі діагностували туберкульоз кісток та видалили частину кісток у лівій руці. Це стало важким ударом для дівчинки, адже зі знівеченою рукою вона більше не могла грати на фортепіано. З цього віку вона почала ще більше писати.
1884 року Лариса Косач бере собі псевдонім Леся Українка та вперше публікує свої вірші у львівському журналі "Зоря".
З 20-річного віку багато подорожувала та знайомилася з відомими письменниками. Через багаторічну тяжку хворобу Леся була змушена виїжджати на курортне лікування до різних країн, а враження від поїздок відображала у творчості. Хоч Леся постійно хворіла, але ніколи не дозволяла шкодувати себе і не скаржилася на долю.
Хто вам сказав, що я слабка,
що я корюся долі?
Хіба тремтить моя рука
чи пісня й думка кволі?
Ви чули, раз я завела
жалі та голосіння, –
то ж була буря весняна,
а не сльота осіння.
А восени… Яка журба,
чи хто цвіте, чи в'яне,
тоді й плакучая верба
злото-багряна стане.
Коли ж суворая зима
покриє барви й квіти –
на гробі їх вона сама
розсипле самоцвіти.
1897 року під час лікування в Ялті Леся Українка познайомилася зі смертельно хворим молодим політиком Сергієм Мержинським. Його часто називають першим коханим Лесі, хоча сама поетеса називала їхні стосунки дружбою. У 1901 році Сергій помер на руках у Лесі, а вона присвятила йому один із найкращих своїх творів - драму "Одержима", написану за одну ніч біля ліжка вмираючого.
1898 року Лариса познайомилася з дуже молодим фольклористом Климентом Квіткою, студентом КНУ. Знайомство переросло у кохання, і в 1907 році пара одружилася. У шлюбі Леся та Климент разом складали збірку фольклору, їздили до етнографічних експедицій.
Ще однією важливою людиною для Лесі Українки була письменниця Ольга Кобилянська. Вони познайомилися у 1899 році і стали найкращими подругами.
Останні роки життя поетеса дуже важко хворіла, але при цьому багато працювала і написала свої найкращі твори. Померла Леся Українка у віці 42 років у 1913 році в Грузії, де лікувалася. Її чоловік Климент після смерті дружини видав збірку українських народних пісень, виконаних голосом Лесі.
Найращі цитати Лесі Українки
Леся Українка писала на найрізноманітніші теми - про Україну, природу, любов і мрії.
- Всі - жінки, коли вони кохають.
Тільки зрада шлюб християнський розлучити може. А справжній – тільки смерть.
Адже любов, як вода, несе і крутить, грає, рве, пестить, голубить, топить. Де жар, вона кипить, а зустріне холод - і стане льодом.
Ту брехню, що справдиться, всі правдою зовуть.
Мене любов ненависті навчила.
Будь проклята кров ледача, не за рідний край пролита.
Земля не пекло, люди не прокляті, і радощі не гріх, а Божий дар.
Терпіть кайдани - то всесвітський сором, забуть їх, не розбивши, - гірший стид.
Чесний покриву не потребує.
Хто на розпутті прожив все життя, не піде ні в рай, ані в пекло.
Сором мовчки гинути й страждати,
Як маєм у руках хоч заржавілий меч.
Ні, я хочу крізь сльози сміятись,
Серед лиха співати пісні,
Без надії таки сподіватись,
Жити хочу! Геть, думи сумні!
Не поет, хто забуває
Про страшні народні рани,
Щоб собі на вільні руки
Золоті надіть кайдани!
Скрізь плач, і стогін, і ридання
Несмілі поклики, слабі,
На долю марні нарікання
І чола, схилені в журбі.
Над давнім лихом України...
Слово, чому ти не твердая криця,
Що серед бою так ясно іскриться?
Чом ти не гострий, безжалісний меч,
Той, що здійма вражі голови з плеч?
Нагадаємо, у ВР пропонують 25 лютого відзначати День української жінки на честь дня народження Лесі Українки. Якщо законопроект схвалять, то це свято замінить 8 березня.
