Підпишіться на нас в Google
Приблизно 5,6 мільйона років тому Середземне море майже повністю висохло, перетворившись на величезну соляну пустелю. А вже близько 5,33 мільйона років тому Атлантичний океан знову прорвався через район сучасного Гібралтару й лише за кілька місяців або максимум за два роки повторно заповнив басейн. Такий сценарій описують сучасні геологічні дослідження, хоча окремі його деталі й досі залишаються предметом наукових дискусій, пише Space Daily.
Як пояснюють дослідники, сьогодні Середземне море існує завдяки постійному припливу води з Атлантичного океану через Гібралтарську протоку. Оскільки з його поверхні випаровується більше води, ніж надходить із річок та опадів, без цього зв'язку море поступово висихало б.
Геологи дійшли висновку, що близько 5,97 мільйона років тому через рух тектонічних плит, зміни рівня Світового океану і клімату зв'язок між Атлантикою й Середземним морем значно ослаб. Це призвело до Мессінської кризи солоності. У цей період вода інтенсивно випаровувалася, а на дні накопичувалися величезні поклади гіпсу та кам'яної солі.
На піку кризи рівень води, за однією з найпоширеніших моделей, міг опуститися більш ніж на кілометр. Значна частина морського дна перетворилася на солончаки, окремі озера з концентрованим розсолом та глибокі каньйони, якими продовжували текти річки.
Але в певний момент атлантична вода проникла через природний бар'єр біля сучасного Гібралтару. Дослідники вважають, що спочатку потік був невеликим, однак він поступово розмивав гірські породи: канал ставав глибшим, і через нього проходило дедалі більше води, що ще більше посилювало ерозію. У результаті процес перетворився на самопідсилювану повінь.
Проникнення води могло розтягнутися на тисячі років
Згідно з моделлю, опублікованою у журналі Nature ще у 2009 році, максимальна витрата води могла становити близько 100 мільйонів кубічних метрів за секунду. Це приблизно у тисячу разів більше, ніж середня витрата води Амазонки. За таких умов рівень Середземного моря міг підніматися більш ніж на 10 метрів щодня.
Водночас автори наголошують, що широко поширене твердження про "два роки" не означає, що весь процес тривав саме стільки. Початковий етап проникнення води міг розтягнутися на тисячі років, тоді як основна маса води, за розрахунками, надійшла протягом періоду від кількох місяців до приблизно двох років.
Нещодавно вчені отримали нові докази на користь цієї гіпотези. У дослідженні, опублікованому 2025 року в журналі Communications Earth & Environment, повідомляється про виявлення на південному сході Сицилії понад 300 асиметричних гряд. На думку дослідників, їх сформував потужний потік води, який рухався на схід під час заповнення моря.
Додатковими доказами вважають величезні хаотичні осадові відклади біля Сицилії та похований ерозійний канал поблизу Гібралтару, який простежується за допомогою сейсмічних досліджень.
Попри це, не всі геологи погоджуються, що Середземне море висохло повністю. Частина науковців вважає, що навіть під час кризи в окремих його частинах могла зберігатися товща надсолоної води, а зв'язок з Атлантичним океаном ніколи не переривався повністю.
Однак незалежно від того, який із сценаріїв виявиться правильним, дослідники сходяться на одному: Мессінська криза солоності стала однією з наймасштабніших геологічних подій в історії Землі, а подальше повернення вод Атлантичного океану спричинило одну з найбільших повеней, відомих сучасній науці.
Раніше УНІАН писав, що через потепління Середземне море заполонила отруйна риба-фугу, яка завдає значних збитків рибальській галузі. Щоб стримати популяцію інвазивного виду, уряд країни запустив пілотну програму, в межах якої рибалкам платять 5,33 євро за кожен кілограм виловленої риби.
Жижак мігрував у Середземне море із тропічних вод Індійського океану через Суецький канал. Риба має зуби, здатні прокушувати навіть сталеві консервні банки, а її організм містить нейротоксин, який приблизно у 1000 разів отруйніший за ціанід. Через це у неї майже немає природних ворогів.
