Утриманцям – на вихід, працьовитих – забирають "із кінцями". Як змінюється міграційна політика Заходу щодо українців

Захід починає "втомлюватись" від допомоги українським біженцям, але кожна країна цю "втому" долає по-своєму. На прикладах Польщі, Німеччини та Японії УНІАН розбирався, яка держава є "країною №1" для наших мігрантів, та чи вдастся нам повернути "своїх".

Посол Нідерландів в Україні заявив про "початок діалогу" щодо повернення наших громадян додому. ЄС продовжив статус "тимчасового захисту" для українських тимчасово переміщених осіб (ТПО) до березня 2025 року, але європейські країни, починаючи з Чехії та Польщі, поступово зменшують свою підтримку. Водночас, Швейцарія доплачує українцям, щоб ті хутчіш їхали додому. Цим шляхом також йдуть Норвегія та Ірландія. Нещодавно обмежила підтримку Канада. А у США та Японії цей процес розпочнеться після 2024 року.

Втім, навіть за таких умов на двері вказують не усім, бо на Заході вже точиться боротьба за трудових мігрантів.

Чому допомогу зменшують, але не всі і не всім

"Всі європейські країни будуть зменшувати підтримку. На це найбільший вплив має глобальна ситуація. Зокрема й ситуація у Палестині, - каже Василь Воскобойник, президент Всеукраїнської асоціації компаній з міжнародного працевлаштування. – По всій Європі прокотилася хвиля протестів на підтримку ХАМАС та їх дикунської атаки на Ізраїль, що шокувало європейців. Мігрантам будуть пропонувати йти та працювати або повертатися туди, звідки приїхали".

Після 24 лютого українцям надали майже всі ті права, які мають й європейці, окрім права обирати та бути обраними. Плюс соціальний пакет і вільне пересування по теренах ЄС. Але надається цей захист тимчасово і вже поступово урізається усюди, окрім Німеччини.

"Зараз виплати у Німеччині йдуть так само, як і минулого року. Вони стали навіть трошки вищими, - каже вимушена переселенка Олена, що у березні 2022 року виїхала з сином із Києва до німецького містечка Ерланген. – Українцям надали практично ті ж права, що і німцям, та ще й соцпакет, доплати. Але термін перебування у нас в документах вказано до березня 2024 року, і ми поки не знаємо, що буде далі".

"Нас, по суті, зрівняли у статусі з поляками, були щомісячні виплати та компенсація за оренду житла (виплачувалась власникам), - ділиться своєю історією харків’янка Вікторія, яка у березні 2022 року виїхала з сином до польського міста Мисленіце. – Допомогу почали зменшувати вже через 3 місяці, а через 6 місяців перестали компенсувати оренду житла, і я повернулася до України. Інші жінки теж повертаються або їдуть до Німеччини".

"Умови більше не приймати українців у Японії немає, але робиться дуже ретельна селекція через те, що підтримкою скористались деякі люди, які її не дуже-то й потребували. Японці стали прискіпливішими, - розповідає надзвичайний і повноважний посол України в Японії Сергій Корсунський. – Прийнято новий закон, за яким з 1 грудня змінюється статус тих, хто тут вже перебуває, але підтримка буде продовжена протягом 2024 року. Це буде останній рік, і людям буде надано вибір: повернутися додому або отримати довгострокову візу з правом роботи. З 2025 року залишаться лише ті, хто буде на самозабезпеченні".

З 1 квітня 2024 року у Японії стартує програма для новоприбулих, яка буде "менш щедрою" до ТПО. Вона передбачатиме все те ж саме, але лише на півроку. Схожу програму прийняли у Канаді та інших державах за межами ЄС. Всім потрібні робочі руки, а не утриманці, і на фоні інших мігрантів працьовиті українці мають перевагу.  

"Українські мігранти не є тягарем, як кажуть деякі європейські політики. Наші люди працюють та заробляють. Саме тому, до речі, Німеччина заохочує до переїзду саме їх, надаючи кращі умови для соціалізації та отримання роботи. За українців йде справжня конкуренція", - стверджує Василь Воскобойник.

Боротьба за людський капітал

Стара Європа буквально "старіє". Особливо Німеччина, де природній приріст населення зупинився ще у 1970-ті роки.

"Частка людей похилого віку збільшується, а людей працездатного – зменшується. Компенсувати нестачу робочої сили можуть лише мігранти. Таким шляхом вже йдуть і Польща, і Чехія", - пояснює Василь Воскобойник.

За його словами, наступного літа Німеччина дозволить отримувати громадянство тим, хто перебуває на території країни більше 3-х років.

"Це робиться, в тому числі, щоб українці, які вже вивчили мову та отримали професію, не поїхали назад до України, а залишилися працювати у Німеччині, - продовжує він. – В нас мінімальна зарплатня зараз у еквіваленті 180 доларів, а у Німеччині – $1800. Плюс, комфорт та безпека. Чи захочуть мігранти повертатися? А мова про мільйон українців лише у цій країні".

Кільський інститут світової економіки, що у Німеччині, підрахував, що уряди європейських країн виділили українцям понад 43 мільярди євро з лютого 2022-го по липень 2023 року. Проте більша частина цих коштів залишилася у європейських країнах, оскільки вони здебільшого йшли на компенсацію витрат на житло.

Водночас, відповідно до даних Gremi Personal, українці лише у другому кварталі 2023 року витратили у Польщі 410 мільйонів доларів, що є другим показником після німців. Заробітчани та біженці, згідно з підрахунками НБУ, за 9 місяців поточного року переказали до України 8,6 мільярдів доларів. Ще $2,3 мільярди мігранти витратили у країнах перебування і $743 мільйонів сплатили у вигляді податків. Тобто для західних урядів українські мігранти – це не лише витрати, але й цінний актив.

"Українці "окупають" себе. Тільки за 2022 рік вони сплатили у Польщі 10 мільярдів злотих податків (близько $2,4 мільярдів), що суттєво перевищує обсяги наданої їм допомоги, - каже Василь Воскобойник. – Окрім цього, після 24 лютого 2022 року українці вивозили за кордон близько 2 мільярдів доларів щомісяця. Але не лише до Польщі, а загалом".

Масштаби втрат для України нам ще потрібно буде оцінити.

Як повертати людей до України

За підрахунками Центру економічної стратегії, від 1,3 до 3,3 мільйонів українців не повернуться додому. Це призведе до втрати Україною від 2,7% до 6,9 відсотків ВВП щороку. Більше того, кожне півріччя зволікання може призвести до збільшення кількості тих, хто не повернеться на приблизно 0,4-0,6 мільйонів осіб, бо люди знаходять за кордоном житло та роботу.

Мінсоцполітики розробляє Стратегію демографічного розвитку, де серед цілей якої: повернення українських громадян додому, запобігання подальшому виїзду, зростання рівня народжуваності та зниження рівня смертності, посилення соціальної підтримки, забезпечення "дружності середовища до людини", "соціальна згуртованість".

Проте деталі стратегії досі не оприлюднені і навіть немає чітких даних від уряду, скільки українців перебуває за межами держави, і яка серед них частка біженців, заробітчан та втікачів від мобілізації. Це важливо, оскільки для кожної категорії має бути свій підхід. 

"Згідно з даними ООН, у Євросоюзі перебуває близько 5,8 мільйонів українців. Ще близько 400 тисяч - у інших країнах. З них близько 4 мільйонів отримали право на "тимчасовий захист". Тобто всі інші – більше 2 мільйонів осіб – це, скоріше за все, і є трудові мігранти. На території Росії та Білорусі знаходиться ще близько 1,2 мільйонів українців. І це без урахування тих, хто залишився на окупованих територіях. Тобто за межами держави зараз перебуває від 7 до 10 мільйонів українців", - розповідає президент Всеукраїнської асоціації компаній з міжнародного працевлаштування Василь Воскобойник.

З конкретних пропозицій уряду поки що є лише програми "Доступні кредити 5-7-9", "єРобота" та "єВідновлення". У той же час, ані Вікторія, ані Олена не отримали навіть запрошення повернутись, не те що суттєву допомогу на репатріацію. Комунікація з українцями – це перше, чого не вистачає Стратегії ще до її оприлюднення.

"Будь-які ініціативи "згори" без залучення громади та бізнесу не дадуть результат. Без наявності достатньої кількості трудових ресурсів перемога у війні не принесе Україні економічного зростання, - каже Воскобойник. – Потрібно вже зараз стимулювати повернення українців додому, відкривати нові робочі місця для збереження трудового потенціалу та замислюватися над залученням трудових мігрантів з-за кордону".

"Утримує від повернення до України війна та відсутність гарної роботи, а також житла. Ще хочеться німецького комфорту, стабільІнфографіка УНІАН, дані: Євростатності, - розмірковує Олена. – Якщо ти вчиш мову, то в тебе з'являються перспективи, яких немає в Україні. У нас на кожному етапі нестабільність, просто виживаєш. Не залишається часу на те, щоб пожити у спокої".

Для повернення українських громадян додому недостатньо намагатися створити для них умови життя подібні до тих, які вони мають за кордоном, - переконаний Воскобойник.

"Ми повинні діяти оригінально та створити кращі умови, ніж на Заході. Ми повинні розвивати технології та питати самих людей, як вони бачать відновлення", - каже він.

На думку експерта, перше, що потрібно змінити – фактор безпеки. Люди тікали від війни, і ця проблема залишається найбільш гострою. Друге – економічний фактор. Тікали люди від небезпеки, а ось повертатись будуть через економічні чинники. Їм потрібна не просто робота, а робота з гарною оплатою та ще й соціальний захист.

Третє – фактор інфраструктури. Десь потрібно жити, лікуватись, дітям потрібно ходити до школи чи садку. Якщо інфраструктури не буде, то і повертатись людям буде нікуди. Це також питання комфорту, до якого мігранти звикли у Європі.

Скільки платять за кордоном, і на що цього вистачає

За словами Олени, у кожному німецькому місті є ліміти на виплати та компенсації оренди житла. Ці гроші платять німцям-власникам житла через соціальну службу. Крім того, держава забезпечує безкоштовне медичне страхування, яке покриває лише базове лікування, безкоштовну школу.

"На нас з дитиною зараз ліміт 620 євро на місяць, максимальна площа житла - 65 квадратних метрів. Плюс, компенсують трохи більше 100 євро за комунальні платежі, - каже вона. – З сім’єю тут простіше, оскільки ліміти більші і є виплати на кожну дитину – 250 євро. Після всіх витрат залишається десь 300 євро на місяць, що дуже мало на двох".

За її словами, ціни високі. Одна поїздка автобусом – 2,50 євро. Проїзний з травня цього року зробили 49 євро, а їздити треба постійно на мовні курси. Вона для прикладу вказала мінімальні ціни на деякі продукти:

• олія соняшникова – від 1,99 євро за 1 літр,
• молоко, 3,5%, 1літр – від 1,25 євро,
• яйця,1 десяток – від 2.50 та від 3,40 євро у фермерів,
• огірки маленькі – 3,49 євро за 1 кілограм,
• яблука – від 2 євро за 1 кілограм.

"Якщо є діти та допомога на них, то вже легше, хоча м'яса та риби ми майже не їмо. Доводиться шукати місця, де роздають продукти безкоштовно, але там часто термін придатності "на вчора", - розповідає Олена. – Подруга казала, що найкращі продукти видають у Франкфурті, але це далеко від мене".

Проте найдорожчою є оренда житла та комунальні послуги, які без компенсації сплачувати неможливо.

За словами переселенки, звичайні німці - щирі люди, які дуже допомагають українцям (їжею, грошима, одягом) та добре до них ставляться, виокремлюючи їх серед інших мігрантів. Але держава сприяє тому, щоб у країні залишалися виключно трудові мігранти.

Інші країни намагаються "простимулювати" виїзд українців грошима чи допомогою з відновленням житла. Згадана раніше Швейцарія пропонує у еквіваленті від 1 до 4 тисяч доларів за повернення в Україну. Схоже готують у Норвегії та Ірландії. Більшість країн допомагають з відновленням осель та інфраструктури в Україні, щоб ТПО шукали притулок вдома, а не у світі. Зокрема, й уряд Японії.

"Є програми допомоги щодо відбудови, за якими виділяються кошти або техніка для відновлення житла та інфраструктури. Зокрема, техніку можна було побачити у Херсоні, Миколаєві, Одесі. - каже надзвичайний і повноважний посол України в Японії Сергій Корсунський. – Також японці передавали системи очистки води, генератори і інше обладнання. Це програма термінової допомоги. Є й інші. Але жодна не ставить питання так, що "ми допомагаємо, щоб переселенці скоріше повернулися додому". Програма допомоги розрахована на 3 роки, і цей строк не буде зменшуватись".

Фінансова допомога з боку Японії буде зберігатись протягом всього 2024 року.

"На кожну тимчасово переміщену особу виділяється 1 мільйон єн на рік. Це близько 250 тисяч гривень на рік або 20 тисяч гривень щомісяця, - рахує він. – Виділяє їх приватний фонд Nippon Foundation. Цих грошей вистачає на життя, оскільки не потрібно платити за оренду житла та комунальні послуги, школа безкоштовна".

Працюй або повертайся: чому українки їдуть з Польщі

Менш привабливі умови сьогодні пропонує українським переселенцям сусідня Польща.

"Поляки дуже добре нас прийняли, давали гроші, їжу, одежу. А ось польська влада спочатку сама не знала, що з нами робити. Протягом березня 2022 року все ж розібралася і дозволила оформляти єдиноразову виплату 300 злотих на людину, - каже Вікторія. – Для цього треба було оформити польську сімку та PESEL (ідентифікаційний номер). Влада платила гроші полякам, які давали нам прихисток. Також можна було на дитину оформити допомогу 500 злотих щомісяця. Власне, на ці 500 злотих ми і жили перші місяці".

За її словами, продукти у Польщі трохи дорожчі, ніж в Україні, але "всі на один смак". А ось оренда житла та комунальні послуги – набагато дорожчі. Через це власник житла навіть вимикав опалення, і вночі у приміщенні було лише 13 градусів тепла. Найбільш популярна тут оренда житла покімнатно, а не цілою квартирою, як в Україні. Через це оселя на три кімнати більше нагадує радянську комуналку, де живуть по 6 людей і більше.

"Формально, гроші виділялися не на оренду, а на утримання біженців, включаючи їжу. Поліція кілька разів приїжджала, перевіряла, чи реально я там живу, заглядала кожен раз у холодильник, - продовжує Вікторія. – Але гроші видавалися полякам, і харчування насправді ми купували собі самі. Це не було проблемою, адже на їжу нам вистачало, а ось оренда - вкрай дорога. Ці виплати видавалися, якщо не помиляюся, 3 місяці, а потім їх прибрали. Довелося шукати роботу".

З пошуком роботи в неї виникли проблеми, оскільки у Вікторії досить рідкісна професія – біолог-лаборант.

"Пропонували роботу згідно з кваліфікацією, але треба було підтвердити знання мови та диплом, а мови я не знала, - каже вона. – Тобто, роботу за професією мені не підібрали, а простішу не пропонували через надто високу кваліфікацію наукового співробітника".

Врешті-решт, поляки порекомендували завод з переробки пластику, де вже працювало багато українок.

"На заводі я потрапила наче в іншу Польщу. Робота була дуже важка. Зміна 12 годин "на процесі", часто вночі, весь час стоячи, у масці (пластик токсичний), а перерва - лише 20 хвилин раз на 4 години. Це тільки, щоб попити води, - згадує Вікторія. – У мене була ставка 16,50 злотих на годину, а у поляків – 23 злотих. Тобто поляки отримували за 8 годин ті ж гроші, що українці за 12. Скоротити кількість робочих годин не давали. Поляки відносилися до біженців добре, а ось деякі заробітчанки з України - не дуже. Певно, заздрили, що біженкам дають соцпакет, а їм ні".

Ще через 3 місяці польський уряд знов скоротив виплати, і Вікторія повернулася до України.

"Тут чекав чоловік, і ми знайшли житло під оренду у Києві та роботу з тією ж зарплатнею, що у Польщі, але за моїм фахом, - розказує вона. – Не можу сказати, що польська державна система тримає нас там за "другий сорт", але полякам завжди оклади вищі, а умови кращі. Тому багато українок звідти поїхали до Німеччини, або повернулись додому. А самі поляки дуже добрі та щирі люди, яким ми безмежно вдячні за допомогу".

Де українські біженці почуваються найкраще

"Країною №1" для українських біженців зараз по праву вважається Німеччина.

"Німецький уряд дійсно спонукає нас залишитись на роботу в Німеччині, а не повертатися до України. Навіть у підручнику написано, що тут багато пенсіонерів і мало молоді, - каже Олена, яка у Києві працювала у галузі комунікацій. - У мене щодня мовні курси по 4 години. Багато вправ спрямовані на робітничі професії, висять об’яви щодо вакансій у домах для похилих. Це такий натяк на те, чим вони хочуть, щоб ми займались у Німеччині, але я вчу мову на рівень B2, щоб працювати за фахом".

За її словами, мовний іспит коштує близько 200 євро, а весь курс - 1200-1700 євро. Ці гроші сплачують всі мігранти, окрім українців, через що їм трохи заздрять. Деякі українці цим користуються і провалюють тестування, щоб потім почати курс знову. Бо доки людина вчить мову, Німеччина зберігає за нею пільги. Такі випадки підтверджує і Василь Воскобойник, але каже, що вони поодинокі.

"Насправді, в Німеччині дуже велика потреба не тільки у робітниках чи покоївках, а й в інженерах, айтівцях. Їх беруть навіть без знання німецької мови, - каже Олена. – У нас в регіоні є офіс Siemens і тільки там висить 600 вакансій для інженерів. А таких офісів по всій країні безліч".

Як розповідає Воскобойник, за дев’ять місяців цього року українців у Німеччині побільшало на 200 тисяч осіб, і зараз їх проживає у цій країні понад мільйон.

"Українці їдуть туди, де їм створили кращі умови", - розповідає експерт.

До Західної Європи та, зокрема, Німеччини, їдуть також ті українці, які із початком повномасштабної війни обрали для себе місцем тимчасового проживання Далекий Схід. За словами Сергія Корсунського, у 2022 році 83 японські університети безкоштовно прийняли 450 студентів з України. З них вже близько чверті поїхало додому або до Європи через те, що до азійської культури важко звикнути.

Їдуть з Японії до Європи не тільки студенти:

"Зараз до Японії українці практично не їдуть, є тренд на повернення. Це пов’язано з тим, що програма підтримки була розрахована на 2000 осіб, потім її збільшили, але зараз нові ресурси вже не виділяються. - каже український дипломат. – До Японії дісталося 2504 особи з України, які отримали статус "evacuee". На сьогодні приблизно 500 людей з них вже повернулися".

Японія теж конкурує за заробітчан, проте міграційна політика тут жорсткіша, ніж у німців.

"Японці запрошують сезонних робітників – філіппінців, в’єтнамців, китайців тощо. Україна надто далеко. Їм легше адаптуватись до середовища і вони готові працювати там, де не хочуть японці. Наприклад, догляд за похилими, домашня прислуга – тут багато філіппінців. А ось в’єтнамців та китайців частіше запрошують на роботу в сільському господарстві, бо вони знаються на вирощуванні рису", - додає Корсунський.

Будь-яка японська компанія може запросити на роботу українського фахівця.

"Це не проблема, - продовжує дипломат. – Але ця компанія бере на себе зобов’язання по його адаптації. Невелика кількість українців є на Тайвані, у Кореї. Там умови схожі, бо у Східній Азії така культура і підходи до міграції".

Хто буде відбудовувати Україну після війни

Україні необхідно вже зараз розпочати масштабну роботу з підвищення привабливості нашої держави, інакше ми ризикуємо назавжди програти у конкурентній боротьбі за своїх громадян, які готові працювати, сплачувати податки, підтримувати економіку.

"Україна повинна стати модною, щоб сюди захотіли їхати не лише українці, а й інші іноземці. Коли іноземці поїдуть до нас, то й українські фахівці захочуть повернутися, - каже Василь Воскобойник. – Потрібно вже думати про те, звідки нам залучати трудових мігрантів, і як їх простіше соціалізувати".

Вікторія, що вже повернулася до України, відмічає важливість фактору безпеки, роботи, житла та комфорту. Втім, вона впевнена, що у України є свої "козирі".

"Може це прозвучить дивно, але в Україні просто зручніше жити. У ЄС дорогий зв’язок та комунальні послуги, відсталий банкінг та онлайн-послуги (я два тижня отримувала банківську картку). Навіть їжа в нас краща по співвідношенню ціна/якість, - каже вона. – Великою проблемою було знайти у Польщі картоплю, яка б взагалі мала хоч якийсь смак. З подивом дізналася, що кафе з найсмачнішою кухнею тримають у Польщі саме українці".

За її словами, по вихідних та на свята там нічого не працює, як і вночі, а державні лікарні - це "просто жах".

"Тебе зустрічає груба тітка, яка не хоче нічого пояснювати. Лікарі не хочуть лікувати. І всюди черги… Ліки просто так не купиш, тільки за рецептом, а щоб його отримати, треба вистояти чергу. Навіть звичайні харківські поліклініки порівняно з польськими – це небо та земля. Приватна медицина вкрай дорога", - каже харків’янка.

Олена відмічає схожі риси у німців, проте оцінює їх інакше:

"Лікування дійсно дороге, а базова медстраховка покриває лише профілактику та антибіотики. Лікування одного зуба коштує, наприклад, 400 євро і полісом не покривається. В Україні до повномасштабної війни все працювало практично цілодобово, розвинений онлайн-банкінг тощо, а у німців все по графіку та повільно, - каже вона. – Проте це робиться через те, що працівник теж людина. І в нього теж є родина. Оцей графік, відсутність поспіху, стабільність, повага до кожного - нам в Україні цього не вистачає".

"За українців вже йде справжня конкуренція. Вигравши війну, нам потрібно буде не програти мир. Нам потрібно створити конкурентні умови навіть не на рівні Польщі, а на рівні Німеччини, - додає Василь Воскобойник. – Бо Україна тепер буде конкурувати саме з Німеччиною за людський капітал".

Україна, з досвіду самих мігрантів, має не лише недоліки, але й свої переваги, які за умови миру та підтримки держави можна розвинути та примножити. Головне, не пускати справу на самоплив.

Андрій Попов

УНІАН в Google News