У прифронтовій зоні українські військові інженери змагаються з часом, щоб перешкодити просуванню російських окупантів на Донеччині. Вони риють окопи та встановлюють ряди "зубів дракона" або "чеських їжаків", щоб блокувати наближення танків противника.
Як пише LeMonde, усього за три кілометри за лінією українського фронту нещодавно зʼявилися рови довжиною в сотні метрів. Проте зводити укріплення доволі непросто – у тому районі постійно літають ворожі безпілотники. Військовий, який займається обладнанням цих укріплень наголосив, що пріоритетними цілями ворожих дронів є бронетехніка та інженерне обладнання, але вони також атакують групи солдатів.
Зазначається, що українські запаси військової інженерної техніки в 10 разів менші, ніж у загарбників. Офіцер на імʼя Андрій наголосив, що це застаріла радянська техніка, яка часто ламається.
"У нас немає запчастин. Нам потрібні менші машини, які менш помітні та які легше сховати під кронами дерев. Потрібні відбійні молотки, вантажівки з крановими стрілами, колісні машини, які можуть швидко пересуватися і ховатися від безпілотників, і роботи, здатні транспортувати будівельні матеріали на передову, щоб не ризикувати життями", – пояснив військовий.
Величезна проблема полягає і в близькості російських позицій – використання великої інженерної техніки стало надто ризикованим, тож на передовій доводиться копати лопатами. Військовий наголосив, що це нескінченна робота, бо ворожа артилерія руйнує наші позиції. Натомість загроза з неба змушує працювати лише за погодних умов, несприятливих для безпілотників.
Стовбури сосни є одним із основних матеріалів, які використовуються для будівництва укріплень. Чотири шари перехрещених колод утворюють "броньований" дах траншеї, який потім покривають товстим шаром землі. Ці укриття, призначені для безпеки солдатів під час бомбардувань, були побудовані приблизно через кожні 30 метрів у зигзагоподібних землянках. Теоретично вони можуть захистити від прямого попадання 122-міліметрового снаряда, але точно не від КАБів. Жодне укриття, навіть із залізобетону, не витримає їх.
Окопи ж, за винятком вогневих платформ, повністю покриті полотном, яке спирається на дротяну сітку: це має на меті приховати рухи солдатів від спостереження та ударних безпілотників.
"Головна проблема — не ступінь підготовки наших рубежів оборони, а те, що противник все бачить. Полотно також має психологічний захисний ефект: там солдатам стає краще", – пояснив інженер.
Більшість бригад, які воюють на Донбасі, визнають, що у них взагалі немає спеціальних військових інженерних підрозділів, і ще менше землерийної техніки. Усе робиться за допомогою лопат, або ж за допомогою сусідніх бригад чи невеликих будівельних компаній, які часто не бажають піддавати своїх працівників чи техніку ризикам на полі бою.
"Ми ламаємо спину, копаючи постійно, вдень і вночі, за Бахмутом, а тим часом землерийна техніка будує гарні дороги на заході країни", – наголосив 40-річний Павло, який воює у 114-й бригаді територіальної оборони.
Ці слова підтверджує і "Сатана", командир роти Національної гвардії, яка воювала під Часовим Яром неподалік від Бахмута: "Ми все будуємо і все обладнання закуповуємо самі. Тільки тим бригадам, які відповідають за довгу лінію фронту, щастить мати техніку".
Війна в Україні: важливі новини
Аналітик видання Bild Юліан Рьопке каже, що українські військові важко тримають оборону вздовж водойм на захід від Авдіївки. Та лінія оборони, яку Сили оборони облаштували через три населені пункти поблизу Авдіївки та природні перешкоди у вигляді ставків, утримується лише частково.
Водночас речник Східного угруповання військ Ілля Євлаш повідомив, що росіяни застосовують тактику "випаленої землі" на Донбасі. Ворог знищує всі позиції та будівлі, скидаючи на них авіабомби.
