Тимошенко в Токіо розповіли, як Ющенко просив у них японського меду

15:58, 27.03.2009

9 хв.

Пана Рьохеї Мурата здолав невблаганний Морфей. Вивели його з дрімоти лише оплески на адресу Тимошенко…“Прем’єру, та ще й такій красивій жінці не потрібні техзасоби” … Репортаж

Літнього пана Рьохеї Мурата здолав невблаганний Морфей. Вивели його з дрімоти лише оплески на адресу Тимошенко… “Прем’єр-міністру, та ще й такій красивій жінці не потрібні технічні засоби”... Репортаж

Прем`єр-міністра України зустрічають в аеропорту Токіо

Відео дня

Юлія Володимирівна відвідала Японію в дуже “красивий час”, як висловилася вона сама, – коли зацвіла сакура. Тимошенко поселилася в готелі-хмарочосі “Нью Отані” – тому самому, де кілька років тому зупинявся Президент Ющенко, – на п’ятнадцятому поверсі, з якого в гарну погоду, якщо дуже придивитися, видно гору Фудзіяма. Проте навряд чи в неї було натхнення милуватися красотами: після десятигодинного перельоту треба було подбати, аби самій справити гарне враження на японців.

І це їй, судячи, з усього, вдалося.

Готель ”Нью Отані”. Тимошенко мешкала на 15-му поверсі

Такий вигляд відкриваться з номера готелю ”Нью Отані”, де зупинялася Тимошенко

Такий вигляд відкривається з номера готелю ”Нью Отані”, де зупинялася Тимошенко

Кожну ділову зустріч – з прем’єр-міністром Таро Асо, парламентською асоціацією дружби Україна–Японія, з керівництвом державних і комерційних структур – вона починала з одного. Ми хочемо, щоб Японія стала надійним партнером з модернізації та реконструкції України. За сімнадцять років нам це зробити не вдалося, і через світову кризу всі наші вади вилізли назовні… І хто ж як не Японія – намбер ван за “інтелектуальними технологіями” – може допомогти нам модернізувати все і вся: комунальну сферу, електроенергетику, газотранспортну систему й навіть сільське господарство.

Зустріч Тимошенко з прем`єр-міністром Японії Таро Асо. Фото Олександра Прокопенка

На зустрічі з керівництвом компанії ”Панасонік”

Юлія Володимирівна повторювала це з такою настирливістю, що люди зі слабкими нервами могли б подумати, що Україна невдовзі перетвориться на японську провінцію. Я ставив запитання членам української делегації: чи це просто така собі дипломатично-реверансна риторика, якої ніколи не цуралася наша прем’єрка, чи справді за цим щось реальне стоїть – Японія нам допоможе…

Член української делегації Віталій Гайдук (праворуч)

Завжди похмурий Віталій Гайдук – головний радник прем’єр-міністра, він же координатор міжурядового українсько-японського співробітництва – вважає, що ми до цього йдемо вже кілька років, і японці, які “в десять разів від нас розумніші”, можуть допомогти нам модернізувати всі сфери.

– Крім військової, з якою краще не зв’язуватися. – додав він. – Вони можуть навіть налагодити випуск теплових насосів (завдяки яким використовується теплова енергія глибинних вод. – Авт.) для опалення приміщення. Якщо я поставлю собі в котеджі такий насос, а ще сонячні батареї, то на хріна мені той газ?

Завжди по-філософськи налаштований міністр економіки Богдан Данилишин теж не поділяє нашого скепсису. Є лиш одна проблема, вважає він.

– Ми підписали з Японією більш як двадцять меморандумів у дуже різних сферах, – сказав він. – Та біда в тім, що для японців меморандум – це документ дії, а для нас часто декларація намірів…

Завжди усміхнений керівник Індустріального союзу Донбасу Сергій Тарута, який давно розбудовує з японцями в Алчевську унікальну газотурбінну електростанцію комбінованого циклу, тільки усміхався…

Завжди серйозний радник прем’єра Олександр Гінзбург запевнив, що теж вірить у японський капітал, особливо в аграрному секторі.

– Японці споживають багато м’яса, а ми можемо його забезпечувати, – сказав він. – Взагалі можемо постачати в Японію різну сільськогосподарську продукцію...

До речі, про Гайдука... За свідченнями членів української делегації, його представили під час робочого ланчу з керівництвом Громадської ради з міжнародних дружніх обмінів як віце-прем’єр-міністра України. Напевне, аби підняти статус особи, що відповідає в уряді за зв’язки з Японією. Кажуть, Гайдук, який підвівся зі стільця, аби вклонитися, почувши, що він "віце-прем`єр", ледве потрапив на нього назад. А потім, коли їв паличками обід, то ніяк не міг впоратися з вареною морквою, яка врешті вискочила на підлогу...

Ми запитали Гайдука, як він почувався в ролі "віце-прем`єра".

– Мені було дуже ніяково, – ще більше спохмурнів головний радник. – По-перше, я зовсім не прагну такої посади, по-друге, я вже був віце-прем’єром, і головне – мені було незручно перед колегами...

Перед початком робочого ланчу

За словами очевидців, на відміну від схвильованого Гайдука, Юлія Володимирівна орудувала паличками дуже вправно.

– Наче народилася в Японії, – поділився представник японської делегації.

...Юлії Володимирівні, як завжди, наговорили багато компліментів. Коли поважний японець представляв її на форумі з представниками політичної, ділової та наукової еліти, стався невеличкий казус, якого українці й не помітили (мені допоміг японський журналіст). Можливо, очікувалося, що виступ прем’єрки супроводжуватиметься якимсь наглядними матеріалами, що мали демонструватися на екрані (українська сторона це заперечує). Японець, представляючи Тимошенко, сказав:

– Нам не потрібні ніякі технічні засоби...

– Ви сказали технічні засоби? – перепитала перекладачка.

– Так, а ви що, не знаєте, що таке технічні засоби?

– Знаю, але...

– Так ось нам не потрібні ніякі технічні засоби! Це всіляким міністрам вони потрібні. А прем’єр-міністру, та ще й такій красивій жінці – ні.

Тобто дивитися треба на Ю.В., а не на якісь наглядні матеріали.

Учасниця форуму з представниками політичної, ділової та наукової еліти Японії розглядає газету

Компліменти Юлії Володимирівні стосувалися не лише її зовнішності. Так, депутат парламенту Хакуо Янагісава, який очолює Асоціацію дружби Японія – Україна, під час робочого сніданку зробив реверанс у бік її політичної діяльності.

– Про вас у Японії добре відомо, я поважаю вашу патріотичну діяльність як політика, – сказав він.

Хтось із колег-журналістів почув навіть, що пан Янагісава порівняв Юлію Володимирівну з Жанною д’Арк, але скажу відверто, що цього не розчув – можливо, у результаті тривалого неспання. Говорили радше про арку – Арку свободи і процвітання, як назвав японський прем’єр групу країн, що рухаються шляхом демократії. У цю арку входить і Україна. Та й саме порівняння з француженкою навряд чи можна було б назвати вдалим...

Загалом, як стверджують члени української делегації, жодних розмов про внутрішні політичні розборки в Україні не велося. У цьому плані не можу не погодитися з Гайдуком, який вважає величезним плюсом українсько-японської співпраці політичну незаангажованість Японії. Хіба можна було б уявити, скажімо, переговори між Тимошенко й Путіним, щоб там і півслова не було сказано про внутрішньополітичну ситуацію в Україні?

Щоправда, Президента України один раз згадали. Це було під час робочого ланчу.

Виконавчий віце-голова Громадської ради з міжнародних дружніх обмінів Рьохеї Мурата сказав таке:

– Ми знаємо багато про Помаранчеву революцію в Україні. Знаємо про конфлікт з Росією, коли було припинено постачання газу в Україну на початку цього року. Знаємо про ваші труднощі – світова кризу охопила й Україну...

Інший член делегації додав:

– Президент України, коли кілька років тому приїздив до нас, просив скуштувати японського меду...

Юлія Володимирівна й бровою не повела. Легкий смішок читався лише в очах деяких членів української делегації.

...У своєму тості під час ланчу пані Тимошенко знову говорила про необхідність модернізації та реконструкції України. Про те, що Японія своєю участю в реалізації спільних проектів зміцнює українську незалежність. Про те, що після кризи ми маємо вийти сильнішими, а не слабшими...

Літнього пана Рьохеї Мурата при цьому здолав невблаганний Морфей (дивіться фото нижче). Вивели його з дрімоти лише оплески на адресу Юлії Тимошенко. Вона завершила тост красивими словами про красивий час і цвітіння сакури, від якого перейшла до побажань щодо процвітання Японії.