Телефон давно перестав бути лише засобом зв'язку, перетворившись на наш календар, новинну стрічку, камеру, соціальне життя і навіть дзеркало настрою.
Про це для Psychology Today пише ліцензована сімейна терапевтка Джоді Ейр. Більшість людей перевіряють телефон вже в перші хвилини після пробудження і тримають поруч навіть під час сну. Ми торкаємося екрана сотні разів на день - частіше, ніж торкаємося одне одного.
Та разом із цим змінилося й наше уявлення про спілкування. Коли близька людина надсилає повідомлення, ми рідко маємо спільне розуміння, як швидко треба відповісти. Написати "Привіт" чи "Як ти?" - це жест турботи, а не вимога миттєвої реакції, але навіть якщо ми не чекаємо відповіді одразу, її відсутність із часом викликає тривогу. Особливо, коли в повідомленні йдеться про щось, що потребує уваги.
Ейр зазначає, що люди схильні шукати сенс у тиші. Коли ми бачимо, що повідомлення прочитано, але відповідь не приходить, мозок починає створювати сценарії такої поведінки. "Невідповідь" легко сприймається як форма відторгнення. За словами авторки, це природна реакція нервової системи, адже емоційне спілкування складається не лише з обміну словами, а й з підтвердження зв'язку між людьми.
Навіть якщо ви не готові до розмови чи не знаєте, що сказати, варто коротко визнати факт отримання повідомлення. Лише просте: "Я прочитав це повідомлення і подумаю про нього, щоб ми могли рухатися далі, коли у нас буде можливість поговорити особисто" може зняти напругу і зберегти довіру.
Мовчання у відповідь на емоційне звернення часто ранить більше, ніж невдале слово. Коли ми погоджуємося, що відсутність відповіді - це теж відповідь, ми визнаємо її силу і вплив. А коли замість мовчання обираємо навіть мінімальне визнання, то зміцнюємо зв'язок і допомагаємо іншій людині відчути безпеку.
Нагадаємо, раніше ми публікували список дивних телефонних звичок партнера, які можуть сигналізувати, що він щось приховує.
