Моя служба закінчилася на етапі розмов у високих штабах про впровадження класів постачання "як у НАТО". Але злиття Озброєння з Тилом дає озбротил, а не логістику. У решті решт, комбат хоче написати рукою свого S4 один-єдиний папірець – "для виконання бойової задачі прошу надати…", і все. І щоб вчасно привезли потрібне, куди написано, та у кількостях, що замовлялися. Приблизно як піцу – доставка.
Якось до рук потрапив бойовий наказ командира піхотного батальйону одної з армій НАТО: "Чи не будете Ви настільки люб’язні повідомити нам, яке обладнання, в яких кількостях, до якого часу і куди має бути подано для успішного виконання Вашим батальйоном бойової задачі?". Офігів, чого ж там…
На Заході є оцінки, що Сили оборони витрачають щомісяця 110 000 снарядів. А мали б 250 000. ОПК колективного Заходу виробляє поки 107 000. Тобто нам треба більше високоточних, касетних (треба охопити широкі аудиторії поціновувачів творчості Кобзона), щоб якось різницю між 250 і 110 компенсувати. Ще треба пильно та приховано ці запаси зберігати. А то буде, як у противника.
Противник витрачає та втрачає снаряди швидше, ніж виробляє.
Окремо у протистоянні логістик зверніть увагу на "довгу руку", яка здатна ворожу логістику руйнувати. У росіян є можливість уражати склади і бази по всій нашій території, але немає, чим полювати на оперативну логістику – аналогів Storm Shadow/SCALP там немає. "Іскандер" - не зовсім те. Тому Сили оборони у цьому сегменті здобули неочікувану перевагу. Й Україна має цікавий результат: противник витрачає та втрачає снаряди швидше, ніж виробляє (хоча темпи виробництва реально зросли).
"Британські вчені" довоєнні запаси снарядів на болотах оцінювали в 16 мільйонів. Зараз – 5-6. Чудово пам’ятаємо бої за Сєверодонецьк, Лисичанськ, Лиман, Соледар, Бахмут минулого літа, коли – просто злива вогню. І в’ялі брикання ворога з початку цього року. Різниця – 75% зниження інтенсивності обстрілів.
Але виробити достобіса снарядів – далеко не все. Від заводу до гармати в операційній зоні – багато кілометрів, процедур та виконавців. Вся російська логістика стратегічного та оперативного рівня переважно прив’язана до РЖД. Кожен округ має декілька залізничних бригад. 150 000 км залізниць, якщо не помиляюся. Але ж в наших ССО сидять неабиякі поціновувачі асиметричних відповідей: руйнування колій, станцій, мостів і тунелів. Ушкодження залізничної частини Кримського мосту у жовтні 2022-го закрило перевезення до 5 травня 2023-го. Рахуємо потребу в снарядах на фронті, множимо на 7 місяців простою, отримуємо ті самі відсотки зниження інтенсивності обстрілів. Одна складна у виконанні дія посадила на голодний пайок ворожу арту на всьому театрі воєнних дій. Мудрі люди вигадали ССО й спеціальні операції!
Танк без соляри не їде, гармата без снарядів – просто красиво.
На цій "балалайці" Сили оборони грають і надалі: залізничні колії деінде проходять в 20 км від лінії бойового зіткнення, й у потрібні моменти наші просто руйнують рух в обраних точках вогневими нальотами чи ракетними ударами. Дешево і сердито: танк без соляри не їде, гармата без снарядів – просто красиво. Це пояснює російські конвульсії навколо Волновахи – вузлової залізничної станції, вкрай для них важливої.
Десь на болотах є дупло, в якому сидять і думають. І ось там надумали тягати снаряди кораблями в окуповані Маріуполь та Бердянськ по Азовському морю. Довго, дорого, в Бердянськ час від часу влучно прилітає… Ті, хто не вірив, роздивляються лежачий на дні у порту колишній великий десантний корабель, і змінюють свої погляди на ракетні війська Сил оборони. Як то кажуть, "удар в щелепу змінює точку зору, прострілене коліно – світосприйняття".
Те, що вдається притягти, розвантажити та заховати, слід ще подати військам. Тобто, треба вантажівки. Якщо у прийнятій за одиницю бойового потенціалу мотопіхотній дивізії ЗС США на підрозділи забезпечення припадає третина чисельності, то у здичавілих цей показник від початку створення військових формувань значно менший. Відкидаємо 7000 знищених авто, додаємо вкрадені авто на окупованих територіях, виходить "ну, не те".
Життя на ворожих складах суттєво ускладнилося з появою у Сил оборони снарядів, які летять на 40 км. Склади росіяни стали дрібнити та ховати краще. Але тут з’явилися HIMARS животворний та брат його М270. І реактивні снаряди М31. Тож складам стало незатишно на дальностях до 80 км від лінії фронту. Тепер оперативні склади ховаються десь кілометрів за 100 від передка. Тобто, задовбатися возити (середня швидкість колони – 30 км/год, весь маршрут прострілюється Силами оборони). Той ще "кайф".
Ще один прикол – хоча склад і замаскований, зі союзницького супутника не видний, то двіж транспорту в конкретну точку – ще й як спостерігається. Спостерігаємо, робимо висновки з аналізу розвідінфи, прицілюємось і країна спостерігає чергову бавовну.
Коли союзники переконалися, що Сили оборони все роблять правильно, і увірували в те, що бавовна – це просто красиво, наші отримали Storm Shadow/SCALP. 250 км. Лише південний берег Криму поки поза зоною ураження цими ракетами. Це офігенно далеко для логістики. Але ж склади еволюціонують: спочатку відповзли глибше в тил, подрібнилися, потім ще відповзли два рази. Тепер змушені ділитися брунькуванням, тобто на один справжній складик слід обладнувати парочку несправжніх та пожвавлювати пейзаж рухом хоч якогось транспорту, типу там все працює. Ну, да, наших аналітиків так просто не надуриш…
Є думка, що колись генерал Роберт Х. Берроу, командувач Корпусом морської піхоти США, сказав: "Армія виграє битви, логістика виграє війни". Є відчуття, що наші штаби це добре розуміють і саме так відповідають на спроби противника затягувати війну, покладаючись на свої величезні ресурси.
Зараз на одну нашу знищену гармату противник втрачає три
Поки що ситуація розвивається так, що спільними діями засобів ураження повітряного та наземного базування Сили оборони наполегливо штовхають ситуацію на полі бою в напрямку здобуття вогневої переваги. Це коли ми вдвічі швидше завдаємо втрат противнику, ніж вони нам. Зараз на одну нашу знищену гармату противник втрачає три. Тобто змушений на ефективні розвідку, планування та виконання вогневих завдань відповідати суто ресурсно – затикати діри від втрат чимось, що є по складах-базах-арсеналах. І поганою логістикою, стан якої Сили оборони погіршують за першої можливості.
Уявіть масштаби цього протистояння, і тоді зрозумієте, чому наша перемога наближаться повільно.
Віктор Кевлюк, експерт Центру оборонних стратегій
