Підпишіться на нас в Google
На висоті 365 метрів над Священною долиною Перу розташовані прозорі капсули готелю Skylodge, з яких відкриваються неймовірні краєвиди. Однак, щоб потрапити до свого номера, гостям доводиться подолати маршрут, який потребує неабиякої сміливості, пише авторка BBC Джина Труман, яка побувала у незвичайному закладі – провела ніч над Перуанськими Андами.
Йдеться, що метою мандрівників був готель Skylodge Adventure Suites – комплекс прозорих капсул, прикріплених до прямовисної скелі на висоті 365 метрів над дном Священної долини. Дістатися до них можна лише спеціально обладнаним маршрутом із драбинами, металевими сходинками, тросовими переходами та залізними скобами.
За словами жінки, її ноги тремтіли, коли вона обережно переставляла туристичний черевик на сталевий трос завтовшки приблизно 1,3 сантиметра. Міцно тримаючись за страховочний кабель на рівні очей, вона перестібнула карабін на наступну ділянку металевої конструкції та ступила над прірвою завглибшки понад 200 метрів.
Під ногами був лише трос, а прямовисні гранітні скелі Священної долини Перу стрімко обривалися до каламутно-зеленої річки Урубамба далеко внизу.
"Я невпевнено перебиралася через 20-метрову відстань, раз у раз повторюючи собі одну й ту саму настанову: не дивитися вниз. Нарешті діставшись іншого боку, я обережно ступила на металеву драбину. Наш гід Ефрен Лопес запевнив, що попереду залишилося подолати лише кілька сотень метрів підйому. І все це було лише процедурою заселення", - підкреслює авторка.
Колись Священна долина була сільськогосподарським центром імперії інків. Сьогодні туристів сюди приваблюють стародавні руїни, традиційні села та вражаючі гірські пейзажі. Невелике селище Пачар, де розташований Skylodge, лежить лише за 10 кілометрів від жвавого інкського міста Ольянтайтамбо. Однак його родючі зелені заплави та засніжені вершини Анд здаються зовсім іншим світом.
Що варто знати перед поїздкою
Як дістатися: Skylodge Adventure Suites розташований приблизно за 90 хвилин їзди від Куско. До капсул гості дістаються разом із гідом: спочатку на них чекає двогодинний підйом спеціальним маршрутом via ferrata, а спуск відбувається на зіплайні.
Тривалість: можна обрати південну програму з обідом або провести в готелі одну ніч.
Вартість: ночівля з трансфером із Куско, послугами гіда, підйомом via ferrata та спуском на зіплайні коштує 1640 перуанських солей (близько 350 фунтів стерлінгів або 480 доларів) з людини.
Коли їхати: найкращий період – сухий сезон, який зазвичай триває з квітня до жовтня. У цей час особливо зручно спостерігати за зорями.
Простіша альтернатива: та сама компанія керує вказаним готелем, розташованим нижче на схилі. До нього можна дістатися короткою пішою прогулянкою. У капсулах є душ, туалет зі змивом та відкрита гідромасажна ванна, де можна милуватися зорями.
"Лопес упевнено вів нас угору, долаючи вузькі виступи, вирізані просто в гранітній скелі. Зупинившись на невеликому майданчику, де ледве могли поміститися троє людей, я підтягнула страхувальну систему й подивилася на долину. Далеко внизу річка Урубамба звивалася поміж обробленими полями, оточеними гострими гірськими вершинами", - йдеться у статті.
Попри запаморочення, авторка наважилася поглянути на капсули, що виднілися високо над головою. Саме тоді ще один альпініст намагався протиснутися на майданчик, тож жінці підштовхнули рухатися далі вгору вздовж гранітної скелі.
Хоча спочатку вона дуже боялася, поступово призвичаїлася до підйому й уже впевненіше перестібала карабіни. Однак розріджене гірське повітря давалося взнаки: на висоті понад 3200 метрів над рівнем моря вже важко дихати. Коли через дві години після початку підйому нарешті туристка видерлася на металевий майданчик біля обідньої капсули, то була цілком виснажена.
За словами Труман, навіть тут тим, хто боїться висоти, було непросто розслабитися. Здавалося, що капсули просто висять над порожнечею. Лише опинившись усередині, знявши страхувальну систему, вона нарешті змогла впасти в крісло й перевести подих.
"Ми з чоловіком сіли за стіл із чотирма іншими учасниками підйому. За чашкою чаю спостерігали, як сонце сідає над Священною долиною, крізь прозорі стіни обідньої капсули. Тим часом наш гід Лопес готував вечерю з чотирьох страв перуанської кухні", - поділилася Труман.
Туристам подали гарбузовий суп, курку з соусом ремулад і картоплю з Анд, а на десерт – насичений шоколадний брауні з какао, прикрашений свіжою м'якоттю маракуї. Водночас за вікнами рожеве небо поступово темнішало, відкриваючи перші зорі та каламутну смугу Чумацького Шляху.
Для того, аби дістатися спальні, довелося знову лізти вгору. Лопес допоміг мандрівникам знову одягнути страхувальні системи й пристебнув до тросів. Попереду був короткий підйом до окремих капсул. Використовуючи металеві скоби для рук і ніг, закріплені просто в граніті, Труман з чоловіком почали підійматися до спальні, де мали залишатися до ранку.
"Не лягайте спати надто рано: найкраще Чумацький Шлях видно пізно вночі", – сказав гід.
Спальня, прикріплена до прямовисної скелі, була доступна через люк у даху, розповіла Труман. Усередині розміщувалися три ліжка – одне двоспальне та два односпальні, а також шість вікон, з яких відкривався краєвид на Священну долину. Ванна кімната була значно скромнішою: екологічний сухий туалет, відгороджений від решти капсули щільною шторою. Душу тут не було.
Температура в капсулі швидко знижувалася, тож авторка загорнулася в кілька товстих ковдр і вмостилася на двоспальному ліжку, спостерігаючи за нічним небом крізь вигнуту прозору стіну. Знизу, з дороги, долинали ледь чутні звуки цивілізації: зрідка сигналили автомобілі, десь далеко лунала сирена, а вітер шумів за стінами капсули.
Того вечора Лопес розповів, яке значення нічне небо мало для культури інків.
"Інки вважали, що річка Урубамба внизу є земним відображенням Чумацького Шляху, а кожна жива істота має свого небесного двійника в цій мальовничій галактиці", – пояснив він.
"Лежачи високо над долиною, я милувалася Чумацьким Шляхом, тоді як його земне відображення звивалося далеко внизу. З кожною хвилиною на небі з'являлося дедалі більше зірок. Здавалося, я засинаю просто серед них, а не під зоряним небом", - розповіла журналістка.
Захопливий спуск
Незадовго до шостої ранку капсулу залило золотаве сонячне світло. Над долиною лунало пташине щебетання, а інші гості вже починали прокидатися. Поснідавши в обідній капсулі, туристи вирушили назустріч останньому випробуванню – спуску шістьма зіплайнами завдовжки від 150 до 700 метрів.
Труман вже без вагань пристебнулася до першого троса та, відштовхнувшись від платформи, помчала між помаранчевими гранітними скелями назустріч Лопесу, який чекав далеко попереду. Перед завершенням спуску вона нахилилася праворуч, щоб уникнути різкого удару, коли спрацювало автоматичне гальмо, яке плавно зупинило мене біля наступної платформи.
Так, перелітаючи з однієї платформи на іншу й зигзагами спускаючись уздовж скелі, жінка поступово наближалася до дна долини. Менш ніж за годину вона знову ступила на тверду землю.
"Пригода виявилася значно складнішою, ніж ми всі очікували. Однак ніч, проведена над Священною долиною, тиша природи, задоволення від подоланого фізичного випробування та неймовірні краєвиди залишили настільки сильні враження, що я вже почала мріяти про нові сходження й ночівлі просто на гірських скелях", стверджує Труман.
Інші цікаві готелі світу
Нагадаємо, у Піренеях знову відкрився найвисокогірніший готель Франції Hôtellerie des Laquets – він розташований на висоті 2620 метрів над рівнем моря. Заклад не працював понад 30 років, а відчинив двері для відвідувачів наприкінці вересня після масштабної реконструкції. Його збудували у 1930-1933 роках на маршруті до вершини Пік-дю-Міді, та він колись слугував місцем зупинки для туристів і науковців.
