У Каннах пройшла прем`єра нового фільму Отара Іоселіані "Шантрапа" – поза конкурсом. Стрічка на фестивалі була представлена від України. Грузинський режисер живе у Франції більш як чверть століття і тому оцінює те, що відбувається в радянській і сучасній Росії з боку. У інтерв`ю Газете GZT.ru режисер заявив, що не дивлячись на противні дії "оскаженілих російських військ", у Грузії немає ненависті до Росії.
"Не дивлячись на всі неподобства, які відбулися з приходом оскаженілих російських військ, – а з`ясувалося, що це просто мародери й гвалтівники, армія не може бути таклю, – ненависті в Грузії немає. Є, скажімо так, співчуття. Як до дурня", – сказав Іоселіані.
Герою "Шантрапи" є хлопець Ніко, у Тбілісі 1970-х починає знімати кіно, але в партії є свій погляд на кіномистецтво і монтаж. Тоді Ніко їде робити фільм до Франції. Але в місцевих продюсерів – теж свій погляд... на монтаж і кіномистецтво. І тоді Ніко зустрічає русалку…
Радянська влада у фільмі неначе існує одночасно з нинішньою Францією, часи перемішані, але однаково неприхильні до художника. Отар Іоселіані виїхав працювати і жити до Франції в 1982-му. Іоселіані до цих пір є дійсним членом російського Союзу кінематографістів і недавно підписав звернення "Нам не подобається", яке було спрямоване проти методів нинішнього керівництва Союзу в особі Микити Міхалкова. На Каннському фестивалі він бував і як учасник, і як член журі.
Перед початком розмови режисер підкреслив, що його новий фільм – казка, у жодному випадку не автобіографія і відрізняється від його власного досвіду роботи в кіно як в Грузії, так і у Франції.
"Шантрапа" у дослівному перекладі з французької – "не співатиме". На питання, як це пов`язано з назвою його іншого фільму "Півчий дрізд", Іоселіані зазначив, що це одне й те ж: "Жив співочий дрізд" – це у минулому, а "Шантрапа" – не співатиме. Це така ціла категорія людей".
Іоселіані з гіркотою відізвався про сучасне Тбілісі: "Він згидився останнім часом. Став жахливим містом. Набудували там якось страшних будівель. Тому знайти там щось пристойне, якийсь куточок, було важко. Десь щось залишилося, не встигли все зруйнувати. Але це начебто хтось захотів знімати картину на Арбаті – він не знайшов би натуру. Все завалилося".
