Рішення Володимира Путіна почати вторгнення в Україну - це його особистий ендшпіль і завіса, що підбивати підсумки зовнішньої політики РФ останніх 15 років.
Причому, парадокс полягає в тому, що за 15 років їм реально вдалося досягти непоганих успіхів в окремих напрямках, наприклад, на Близькому Сході. Навіть остання операція в Казахстані в січні 2022 року вважалася дуже грамотним маневром в умовах політичних торгів зі США і КНР.
Це найбільш банальне й тупе рішення з усіх можливих
Відео дня
Однак рішення Путіна 21-24 лютого все це обнуляють. Вони перетворюють ситуацію в гру з нульовою сумою і різко звужують для тієї ж Росії коридор можливостей. Багато аналітиків (і я в тому числі) не думали, що саме цей сценарій буде реалізований. Саме тому, що це найбільш банальне і тупе рішення з усіх можливих.
Це стратегічний глухий кут, який, судячи з усього, базувався на цілому ряді прорахунків.
- Путін недооцінив силу української армії і готовність уряду чинити опір, вважаючи, що всі швидко здадуться, а оборона слабка.
- Путін недооцінив рівень консолідації суспільства перед зовнішньою загрозою. Іншими словами, урок 2014-2015 років був зрозумілий невірно або проігнорований.
- Путін відправив в утиль свій початковий план тиску по Мінську-2, який в зрештою не був поганим, і з точки зору позиціювання більше відповідав інтересам РФ, ніж те, що відбувається зараз.
- Путін переоцінив можливості своїх військ, вважаючи, що цю війну можна закінчити швидко і ефектно.
- Путін недооцінив реакцію Заходу, який вирішив згуртуватися і вдарити всім, що в нього є. Безумовно, до цього Росія готувалася, проте масштаби санкційного тиску стали для багатьох несподіванкою.
Не важливо, яким буде підсумок його військової кампанії. Навіть якщо уявити, що вони візьмуть Київ та інші великі міста, вони все одно програють. Тому що логіка ескалації, в яку керівництво РФ себе загнало своїм вторгненням, не передбачає ніякої "перемоги", лише тактичне моральне задоволення вузької групи осіб на самому верху російського політичного Олімпу.
А далі почнуться лиха, пов'язані з девальвацією, дестабілізацією економічної обстановки, затримками продовольчих поставок, розривом виробничих ланцюжків, технологічним відставанням і т. д.
Поступове звуження ринку призведе до зростання соціальної напруги і загострення боротьби за фінансові потоки, тим самим відправляючи систему, вибудувану Путіним, в аут. Іншими словами, він отримає рівно те, чого намагався не допустити останні 15 років, кидаючи виклик західному світопорядку і домінуванню США в європейській системі безпеки. Буде навпаки: союзники США згуртуються, позиції США на газовому ринку в ЄС виросте, і Росія буде нейтралізована на якийсь час.
І навіть якщо світопорядок зміниться в бік багатополюсного прагматичного світу (цей процес не зупинений), то Росія втратить можливість зайняти в ньому якусь окрему нішу і претендувати на активну роль як альтернативного центру впливу.
І ще дещо.
Риторика, яку обрало керівництво РФ, теж позбавлена будь-якого стратегічного сенсу. Ось це ось усе - "нацисти", "фашисти", "націоналісти і наркомани", "геноцид" - може бути добре для якоїсь частини внутрішньої аудиторії, але далеко не для світової спільноти.
Я далекий від наївних фантазій про те, що в нашому світі всі за демократію, свободу і тільки за добро і правду. Зрештою, я занадто довго вивчав різні конфлікти і політичні процеси в інших регіонах, щоб розуміти, що це неправда. Скрізь є брехня, жага наживи і влади, маніпуляції, несправедливі війни і т. д.
Росія обрала найнезграбніший шлях
Однак Росія обрала найнезграбніший шлях: пояснити все внутрішніми меседжами, які зрозумілі лише одній частині населення РФ, розколюючи в цілому російське суспільство і налаштовуючи проти себе всіх, навіть помірних і нейтралістів.
Підсумок - міжнародна ізоляція.
Так, не-західні країни не вводили санкції проти РФ, але і не дуже сильно поспішали ставати на її бік, навіть ті держави, які у нас вважалися їх союзниками: Сербія, Китай, Іран, Венесуела, Куба та інші. Всі або петляють, або висловлюють стурбованість, або відмовчуються, а це теж симптоматично.
Москва готова злити в унітаз свої досягнення на догоду короткостроковим поривам Путіна
Коротше кажучи, ніяких уроків від тих же військових кампаній США в Іраку в РФ не винесли, хоча так багато і наполегливо критикували Вашингтон за їхній "international adventurism". А вийшло, що Москва загалом не сильно заморочується, і готова злити в унітаз свої досягнення на догоду короткостроковим поривам Путіна і частини його "яструбів", незадоволених тим, що вони не отримали те, що хотіли відразу.
Тому Росія програє.
Головну вигоду від зміни регіонального порядку в результаті цієї поразки отримають всі, крім РФ, особливо Китай і США.
А ми можемо спокійно допомогти наблизити цей момент. І триматися, поки він не настане. У це я вірю.
Ілля Куса,експерт з питань міжнародної політики та Близького Сходу аналітичного центру "Український інститут майбутнього", аналітик-міжнародник
