Ігор Панасов: Коефіцієнти букмекерів на Євробаченні не менш важливі за оцінки критиків

Музичний оглядач Ігор Панасов розповів УНІАН про шанси GO-A на Євробаченні-2021, назвав українських музикантів, яких коронавірус відправив в «реанімацію», пояснив, чому російський реп – це насправді ніякий не хіп-хоп, а блатняк, а також що потрібно робити вже зараз, щоб у 2030 році не бачити росіян у топі локальних рейтингів YouTube.

Нещодавно учасники від України на Євробаченні-2021, гурт GO-A, презентували оновлену конкурсну пісню. Що думаєте про фінальну версію? У чому сильні й слабкі сторони?

І пісня, і кліп у другій версії втратили в драматизмі. Але це передбачувано, адже є формат Євробачення з його трьома хвилинами, і треба його триматися.

На мій погляд, більше постраждала все ж таки не пісня, а відео: перший кліп, як на мене, це потужне та цільне висловлювання про карантин, страх і несвободу, а другий - більше декоративна історія.

Які наші шанси перемогти?

Шанси перемогти я зможу оцінити, коли передивлюся і переслухаю всіх претендентів. Я цього ще не робив, бо лише нещодавно вони стали відомі – майже половина країн змінила учасників у порівнянні з минулим роком.

Але у випадку з Євробаченням, коефіцієнти букмекерів не менш важливі за оцінки критиків, і там Україна на сьогодні стоїть на 16-му місці. На перших позиціях - Швейцарія та Болгарія. Хоча все може різко змінитися перед самим конкурсом, коли пройдуть репетиції. Те, як номер виглядає на сцені, дуже міняє очікування від нього. 

Як пандемія вплинула на українських музикантів?

Пандемія змусила не лише українських, але й усіх музикантів світу замислитися над тим, наскільки вони потрібні людству, яке живе страхом заразитися. Коли у світі ключовий тренд – це соціальна дистанція, найголовніша форма існування музики – концерти - перетворюється для багатьох в необов’язкову частину життя. А саме живі виступи стимулюють розвиток індустрії, бо лише на лайві сучасний масовий слухач може повноцінно контактувати з музикою. В діджитальному форматі він, скоріше за все, займається паралельно чимось іншим, тобто музика в таких випадках може бути замінена чим завгодно – підкастами, аудіокнигами тощо. На будь-якій цифровій платформі з музикою жорстко конкурують гумор, серіали, новини. Лише на концерті музика отримує увагу, на яку заслуговує, а саме з концертами ситуація вже рік як близька до катастрофічної.     

Щодо суто української музичної сцени, пандемія загострила проблему виплат музикантам роялті / Фото УНІАН, В'ячеслав Ратинський

Карантин став випробуванням, і його, як не важко здогадатися, більш-менш вдало долають ті музиканти, хто до цього встиг стати великим гравцем на музичному ринку. Всі інші, а це десь 90% індустрії, шукають себе в інших сферах і живуть надіями на повернення повноцінного життя.

Щодо суто української музичної сцени, пандемія загострила проблему виплат музикантам роялті, тобто за використання їхніх авторських прав. Це саме те, що могло б їх підтримати під час пандемії. Але в Україні це й досі питання конфлікту між різними організаціями, а не системної плідної роботи.   

Які «хронічні хвороби» загострив жорсткий карантин? Чи був у когось імунітет до обмежень? Чи були ті, хто використовував кризу, як нові можливості?

Кризу як нові можливості влітку 2020 року використали Green Grey, які провели так звані вертикальні концерти у київському готелі «Братислава» (балкони готелю виконують роль залу для глядачів, сцена - на даху сусіднього будинку, – УНІАН). А також гурт БЕZ ОБМЕЖЕНЬ, який зробив серію концертів, куди глядачі приїжджали на авто. Ще Олег Винник зробив масштабний виступ на порожньому НСК «Олімпійський», який в онлайні подивилося близько 100 тисяч глядачів. Але все це кардинально не рятує ситуацію. Я б назвав це спробами відчути себе живими.

Деякі музиканти, наприклад, гурт «Антитіла», зараз їздять з туром по Україні, і відпрацьовують по два повні концерти за вечір, тому що можна збирати у залах лише 50% місць. Важко, але що поробиш, коли їсти хочеться.

Хто з відомих музикантів може потрапити в «реанімацію» і скількох ми вже втратили? Чи багато молодих музиканти вирішили «нарешті знайти нормальну роботу»?

В «реанімацію» з дійсно відомих музикантів потраплять лише ті, хто у березні 2020 року не почав посилювати свої позиції в діджиталі. Вони у 2022 році, коли, можливо, концерти з повними залами повернуться, будуть точно не у перших ланках індустрії. Але на сьогодні, якщо артист був справжньою зіркою до початку карантину, в нього ще точно є запас міцності.

Ті українські музиканти, яким зараз найважче, і до цього постійно межували між сценою та «нормальною роботою». І навіть якщо зараз вони заробляють гроші не музикою, не факт, що вони не повернуться до неї, коли ситуація для музичної індустрії покращиться.

Навіть 2020 рік показав, що музики менше не стало, і говорити про те, що якісь ніші звільнилися, не варто / Фото: REUTERS

Щодо глобальних змін, багато хто з експертів вважає, що пандемія зменшить кількість музики у просторі і залишить найсильніших. Я не поділяю цю думку, бо створення музики на сьогодні помітно подешевшало, і якщо навіть хтось бере паузу, інші навпаки починають творити. Навіть 2020 рік показав, що музики менше не стало, і говорити про те, що якісь ніші звільнилися, не варто.

Які можуть бути побічні ефекти у пандемії, як вона може змінити світ музики? Чи не зникнуть фестивалі, щонайменше в Україні?

Основний побічний ефект зрозумілий вже сьогодні – частина людей, яка живе у постійному страху респіраторних хвороб, виключить - майже або повністю - концерти зі списку своїх розваг. Зниження попиту і карантинні обмеження, які ще якийсь період точно триватимуть, змусять організаторів заходів підвищувати ціни, аби їхній бізнес мав сенс. Це перемістить живу музику у список більш елітних форматів дозвілля. Вже сьогодні середня ціна квитка на концерт українського виконавця зросла з докарантинних 400-500 грн до 700-800 грн. Про західних артистів годі й казати, але вони зараз до нас практично не їздять.

Фестивалів це теж торкнеться. Хтось точно зникне до найкращих часів, хтось перетвориться на камерну подію для 3-5 тисяч людей, які зможуть дозволити собі квиток за декілька тисяч гривень. Літо 2021 року буде визначальним для того, яким буде фестивальний ринок в Україні наступні років п’ять.

Що дала українській музиці ізоляція від Росії? Чи варто й надалі проводити таку політику, щоб, врешті, позбутися російського репу?

Ізоляції від РФ в Україні немає. Є лише певне дистанціювання від російського культурного продукту з боку тих людей, які усвідомлюють, що нам потрібно своє робити і якомога швидше віддалятися від колишньої метрополії. На сьогодні це точно не більшість громадян України, але, на щастя, дуже активна меншість.

В умовах, коли ми ще довго неминуче будемо відчувати вплив культурного поля РФ, важливо якомога більше сил кидати на укріплення і зростання свого / facebook.com/ipanasov

Що нам дає це дистанціювання і переключення на роботу над собою, я поясню на прикладі теми радіоквот. П’ятий рік ми живемо у країні, в якій стимулюється присутність в ефірі пісень, заспіваних державною мовою. За цей час ціла низка виконавців, які співають наполовину чи виключно українською, зросли до рівня аншлагового концерту у київському Палаці спорту - The HARDKISS, Антитіла, БЕZ ОБМЕЖЕНЬ, Pianoбой, KAZKA, DZIDZIO, Олег Винник. А це рівень, який закріплює статус артиста, підкреслює його впливовість на сьогодні. Чи допомогло цим успіхам те, що всі ці виконавці активно ротуються на радіо і допомагають станціям виконувати вимоги квот? Безумовно. Чи досягли б вони того ж, але без квот? Цього не може знати ніхто, тому що історія відбулася так, як є, і не інакше.

В умовах, коли ми ще довго неминуче будемо відчувати вплив культурного поля РФ, важливо якомога більше сил кидати на укріплення і зростання свого. Свого всього – масового, елітарного, нішевого. Ми не зможемо відгородитися від Росії, інтернет та алгоритми сервісів своє візьмуть. Але те, якими ми будемо стикатися з інфополем агресора, залежить лише від нас.

В цьому контексті велика відповідальність лежить на батьках нинішніх дітей до п’яти років. Якщо привчать з особливою увагою ставитися до того, що народжується у твоїй країні, то нас чекає українське майбутнє. Якщо ні, то ми й у 2030 році будемо бачити у топі локальних рейтингів YouTube переважно російський реп.   

Забороняти російський реп в Україні немає сенсу, бо є банальне правило – те, що заборонили, шукають після того найбільш завзято. Важливе створення потужного власного культурного поля, яке пропонує конкурентну музику для всіх поколінь. І це справа не лише держави, а й діло кожного українського громадянина на своєму клаптику простору нашої країни. Головним трендом має стати те, що ми всі разом творимо нову країну і разом за це відповідаємо.

Коли у нас виросте покоління, якому буде не цікавий російськомовний контент?

Коли виросте покоління, яке не споживало з самих пелюшок російськомовний контент вдома та у дитячому садку.

Важливе створення потужного власного культурного поля, яке пропонує конкурентну музику для всіх поколінь / instagram.com/igorpanasov/

Що може допомогти українському репу стати популярнішим умовного Моргенштерна?

Це дуже складне питання. Тому що я не впевнений, що в україномовній культурі хіп-хоп колись взагалі виборе собі лідерські позиції. Але якщо вірити у це, то треба три головні речі - великі таланти, інвестиції в них та підготовлена аудиторія, яка розділяє цінності україномовних виконавців, а не Моргенштерна. Ці цінності точно не є однаковими, тому що більша частина популярного репу з РФ – це насправді ніякий не хіп-хоп, а блатняк, шансон, який наклали на сучасні біти.

Хто з українських реперів тобі цікавий, у кого є шанси набирати мільйони переглядів?

Alyona alyona, KALUSH та MamaRika вже сьогодні збирають мільйони переглядів. Alina Pash (хоча вона й просить не називати її реперкою) теж це робить. Хто ще? Побачимо у найближчому майбутньому. Та ж Альона створила нещодавно зі своїм продюсером Ванею Клименком лейбл ENKO, значить, скоро вони можуть вистрілити якимись новими іменами (нещодавно вони запустили першого виконавця на ім’я ХЛОПЕЦЬ). 

До речі, а впливає на якість музики погоня за переглядами?

Якщо створювати музику свідомо під кількість переглядів і тренди, які забезпечують їх, а не під розв’язання конкретної творчої задачі, звичайно, це впливає на якість. В тому сенсі, що артист ризикує втратити індивідуальність і стати «одним з», а не особистістю. Хоча на короткій дистанції це може принести йому успіх, на довгій він майже не має шансів залишитися у пам’яті надовго. Подивіться, гарячі молоді герої чартів не живуть довше 1-2 років і швидко змінюють одне одного.

Всі не масові мистецькі галузі та жанри важливі для формування власного культурного коду, але не можуть окупити себе в Україні / cultprostir.ua

Чи потрібна українській музиці державна підтримка? Або зараз можна стати популярним, маючи талант і акаунт у соцмережах?

Потрібна, тому що одна з функцій держави – турбуватися про неприбуткові, але важливі для розвитку нації напрямки. Всі не масові мистецькі галузі та жанри важливі для формування власного культурного коду, але не можуть окупити себе в Україні. Адже ми живемо у постколоніальному суспільстві, яке було неодноразово жорстко травмовано у ХХ столітті, і більше думало про виживання, ніж про розвиток. Зараз ми знов живемо у періоді, коли мільйони наших громадян мають рятувати від кризи себе та близьких. І хто, як не держава (як і успішний приватний бізнес зі свого боку), має дбати про такі стратегічні речі, як культура.

Так, можна стати популярним лише завдяки таланту і соцмережам та цифровим сервісам, але кон’юнктура інфопростору така: майже все, що складніше за жувальну гумку, не затримується у пам’яті людей надовго. Потрібен ресурс для сталого існування та розвитку особистостей, які своєю творчістю не лише задовольняють нагальні потреби у розвагах, але й розвивають суспільство.

Влад Абрамов

УНІАН в Google News