У Києві ключ від одного з укриттів віддали мешканцю будинку, але не сказали, - кому, дізналися у місцевого жителя / фото УНІАН, Олександр Прилепа

"Сигнал тривоги перечекаємо": чому українці "не бояться" ракет та не йдуть в укриття

17:44, 05.07.2022
13 хв. 4455

​​​​​​​"Не ігноруйте сигнали повітряної тривоги, слідуйте в укриття", - українці чують це не просто щодня, а по кілька разів на день. Проте дотримуватись другої частини такої поради майже не вдається. УНІАН поцікавився ситуацією з бомбосховищами в країні.

Іноземці й українці з-за кордону часто дивуються, чому ті, хто залишаються в Україні під загрозою ракетних ударів, ігнорують сигнали повітряної тривоги. Мовляв, сирена звучить, а люди "розслабилися" і сидять собі в кафе, йдуть вулицею, не забирають дітей з дитячого майданчика у парку… Втім, за такою поведінкою стоїть не лише "звикання" до небезпеки та її "ігнорування".

Наприклад, киянин Олександр Шаріпов після страшної трагедії в Кременчуці поцікавився в ЖЕКу, як може потрапити до сховища, розташованого в його будинку. На що отримав відповідь, що "як тільки оце все почалося", ключ від укриття "віддали мешканцям". А кому саме - невідомо.

"Ви походіть, попитайте в когось з мешканців на першому поверсі…", - таку відповідь комунальників Олександр опублікував на сторінці в одній з соцмереж.

Українцям "бомбосховищами", в основному, слугують підвали багатоповерхівок, шкіл і храмів / фото УНІАН

Укриття є, безпеки немає

Про необхідність підтримки укриттів в належному стані в Україні почали говорити з 2014 року. Проте на момент широкомасштабного вторгнення Росії у лютому 2022-го стан багатьох з них виявився недостатнім для того, щоб почуватися у безпеці.

"Бомбосховищами" українцям, в основному, слугують підвали багатоповерхівок, шкіл та храмів, а в супермаркетах - підземні паркінги. За їх облаштування відповідають виключно балансоутримувачі - ОСББ, ЖЕКи, самі мешканці, адміністрації закладів. То ж тут, як то кажуть, хто як постелить, так і виспиться. І якщо у школах такі укриття облаштували хоча б, наприклад, стільцями чи лавками, то у підвалах будинків немає і цього. Не говорячи вже про запасний вихід, який мало б мати бомбосховище на випадок обвалу.

Якщо взяти, наприклад, Одеський регіон, де російськими ракетами нещодавно були знищені база відпочинку та багатоповерхівка, станом на грудень минулого року в наявності було 923 захисні споруди. При цьому лише 321 з них - це сховища, решта - протирадіаційні укриття. Усі вони мали б вмістити 10,4% населення регіону. Тому для захисту людей можуть використовуватись ще 126 споруд подвійного призначення - паркінги, підземні переходи, цокольні приміщення будівель. Вони розраховані ще на 5,5% населення.

Проте більшість мешканців Одеської області можуть розраховувати на понад 111 тисяч простих укриттів - підвалів багатоквартирних та приватних будинків, у яких можуть розмістити 2,15 млн осіб (84,1% населення регіону).

Цікаво, що станом на грудень минулого року, повністю надати людям прихисток могли лише 86 сховищ, тобто 9,3% захисних споруд. А взагалі непридатними були визнані понад 200 - 26,5% від усіх сховищ. Значна кількість захисних споруд - на балансі підприємств, які ліквідовані (перебували у стадії банкрутства) або не мали балансоутримувачів.

Чи змінилася ситуація за понад чотири місяці повномасштабної війни? Як стверджує начальник управління із запобігання надзвичайним ситуаціям регіонального главку ДСНС Володимир Пашевич, за цей час більшість суб'єктів господарювання в Одеській області обладнали найпростіші укриття, забезпечили їх водою та ліками першої необхідності.

А на нещодавній сесії Одеської міської ради (першої з моменту повномасштабного вторгнення РФ) одним із питань стали саме укриття. Зокрема, міськрада дала згоду на безоплатну передачу з державної до комунальної власності 13 захисних споруд цивільного захисту, розташованих, переважно, в спальних районах міста. Проте в якому вони стані, наразі невідомо.

За стан захисних споруд відповідальний керівник того підприємства, де вони розташовані, дізналися журналісти / УНІАН

Хто відповідає за стан "бомбосховищ"

"На сьогодні вже кожна людина повинна знати, де вона може сховатися та укритися: у захисній споруді чи підвальному приміщенні. Найпростіші укриття - це підвальні приміщення багатоповерхівок. Ті захисні споруди, які розміщені на комунальних підприємствах, повинні укривати тільки працюючу зміну, перш за все, це укриття для робочого персоналу. Це стосується і лікарень, і комунальних підприємств, ТЕЦ та інших об’єктів критичної інфраструктури", - розповів УНІАН начальник відділу з надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення чернігівської міської ради Григорій Годун.

За його словами, за стан захисних споруд відповідальний керівник того підприємства, де вони розташовані. Спеціальні працівники доглядають за сховищем, поповнюють запаси води та ліків та слідкують за життєзабезпеченням - водопостачанням, електрикою.

Однак тут багато залежить якраз від керівника. Як розповів УНІАН заступник  головного лікаря з технічних питань Чернігівської міської лікарні Володимир Вінницький, їх бомбосховище було відремонтовано ще у 2014 році. Тут працює вентиляція, водо- і теплопостачання. "Також відремонтували електродвигуни, тепер уже маємо і генератори", - зазначив він.

Вінницький зауважує, що у передвоєнний час періодично організовував тренування для медперсоналу з евакуації в надзвичайних ситуаціях. І колегам це дуже не подобалося. Але, як тільки почалися обстріли й бомбардування Чернігова, всі знали, куди бігти і що робити.

"З початком обстрілів до бомбосховища спустилися і мешканці навколишніх будинків. Однак довелося вибачитися та пояснити людям, що бомбосховище - для пацієнток і працюючої зміни. Цивільним перебувати тут не можна", - згадує заступник головного лікаря.

У бомбосховищі площею 400 квадратних метрів, розрахованому на 100 людей, перебували жінки до пологів, після пологів та чергова зміна медперсоналу. Інший персонал та місцеві жителі, яким ніде було сховатися, ховалися у підвалі пологового будинку.

Медперсонал закладу на чолі з головним лікарем Василем Гусаком прожив на роботі 40 днів. За цей час народилися понад 130 дітей, у тому числі двійні й трійні.

Люди самі облаштовували собі "бомбосховища" / фото УНІАН

Підвали облаштуйте самі

Після завершення бойових дій ДСНС перевірила стан бомбосховищ в місті, проте з 36-ти, розташованих на підприємствах, шість не можуть використовуватись, оскільки мають прямі попадання ракет. А от укриття, за які відповідають комунальні підприємства, всі відповідають нормам. Хоча скористатися ними може хіба персонал цих підприємств.

В чернігівській міськраді зазначають, що за стан укриттів мають відповідати їх утримувачі чи власники, зокрема порядок у підвалах багатоповерхівок мають забезпечувати самі мешканці. Представники підприємств, які обслуговують житлові будинки, підкреслюють, що ремонти в укриттях вони не роблять, тому що це не передбачено у тарифі на послуги. Мешканці мають підтримувати порядок самостійно, а також забезпечити себе водою, ліками, їжею тривалого зберігання.

Саме так облаштовувала собі "бомбосховище" пані Наталія в одному з мікрорайонів Чернігова, коли у лютому-березні під час облоги міста разом із чоловіком та багатьма сусідами змушена була ховатися у підвалі свого будинку. Жінка має проблеми зі здоров’ям, тому їй важко було спускатися-підніматися до підвалу кожного разу, реагуючи на повітряну тривогу. Вона майже два тижні провела у підвалі, сидячи на стільчику, адже в обладнану родиною підвальну кімнатку пустила мам з дітьми. Жінка розповідає УНІАН, що було дуже складно, але коли на початку березня ворог влучив у будинок, то обійшлося без жертв.

"І хтозна, що було, якби люди не спустилися в укриття", - зауважує чернігівка.

Коли під час активних бойових дій зникла електроенергія, чоловіки знімали акумулятори з авто, аби забезпечити бодай мінімальне освітлення в укритті. Зараз у підвалі є світло, але підлога земляна, вентиляція працює недостатньо, туалету немає…

Це також впливає на рішення людей шукати сховище під час сигналу тривоги та перебувати в ньому не одну годину, особливо вночі.

"Я ще перед війною занесла у свій підвал воду, свічку і стілець. Але, чесно кажучи, була там лише раз - ще в лютому. Відтоді нікуди не ходжу. От коли був "приліт" у місто недалеко від мого будинку, то лише в загальний коридор вибігла, тобто правилом "двох стін" скористалася. А взагалі тепер вже й не реагую на ті сирени, займаюся своїми справами", - каже УНІАН львів'янка пані Євгенія.

На жаль, так чинять дуже багато українців. Зокрема у Львові під час повітряної тривоги на вулицях залишається купа людей - гуляють з дітьми, собаками, відпочивають у парках. Також курсує громадський транспорт і не всі магазини зачиняються.

"За правилами, під час повітряної тривоги я мала б зупинити трамвай, висадити людей і разом з пасажирами ми б мали йти в найближче укриття. А де його шукати? Ви уявляєте, який був би колапс на вулицях, якби щоразу зупинялися всі трамваї?", - зауважує водійка одного з вагонів львівського трамвая, яка побажала не називатися.

Не йдуть в укриття під час тривоги й продавці невеличких магазинчиків: "Я торгую у павільйоні, де немає ні укриття, ні навіть підвалу. Куди буду бігти? Підвали навколишніх будинків зачинені, бо туди й так ніхто не ходить. Як буде, так буде…".

У ДСНС просять не ігнорувати сигнали тривоги / фото УНІАН (Олександр Синиця)

Як не має і як має бути

Рятувальники все одно просять не легковажити. За словами речника Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій України у Львівській області Віталія Туровцева, наслідки цього усі побачили в Кременчуці, ворожа ракета прилетіла в ТРЦ. "Наразі деякі з ТРЦ, супермаркетів чи ринків справді зачиняються, коли гудуть сирени, людей скеровують в укриття. Як правило, це підземні паркінги, чи на вулицю. Але є й такі, які продовжують працювати", - зазначив він.

Та заборонити закладам працювати під час тривоги рятувальники не можуть - лише дають рекомендації припинити роботу, а відвідувачів попросити пройти в укриття, якщо таке є.

За словами речника ГУ ДСНС в Одеській області Марини Мартиненко, основне завдання рятувальників - попередження трагедії. Перевірки та інформаційну роботу проведуть у місцях масового скупчення людей, зокрема у торговельних центрах, закладах громадського харчування та на вокзалах.

"Ми дивитимемося, чи є алгоритм дій у закладах громадського харчування чи ТРЦ при повітряній тривозі, які існують шляхи евакуації. Чи є у цьому приміщенні бомбосховище, чи є укриття поряд і де воно розташоване. Повинні бути відповідні покажчики, щоб люди знали, куди йти, як діяти", - сказала вона.

Співробітники ДСНС спільно зі спеціалістами інших служб складатимуть акти, збиратимуть інформацію про те, наскільки об'єкти готові допомогти відвідувачам, які у них перебувають. Як пояснила прес-секретар, працівники тих чи інших закладів мають вивести людей із приміщення у безпечне місце.

"Далі ніхто не може змусити людину йти в укриття чи ні, але мають бути опрацьовані алгоритми дій", - пояснила речник.

Однак, навіть якщо дотримуватись правил та не ігнорувати тривог, це ще не гарантія безпеки. Нещодавно в одному зі столичних ТРЦ, згідно з рекомендаціями ДСНС, під час тривоги усіх покупців попросили звільнити приміщення супермаркету. Люди спустились на парковку, сіли в автівки та хотіли виїхати з території ТРЦ, проте… На паркінгу утворився величезний затор, адже шлагбаум на виїзд був не просто зачинений: чоловік в будці перед ним перевіряв отримані при в’їзді на парковку талони та… спокійно збирав оплату. "Тобто, затор був створений штучно. І якби сюди прилетіло, як в Кременчуці, цей паркінг став би нам усім братською могилою", - обурювались кияни в соцмережах.

Як розповіла УНІАН керівниця архітектурної студії Yakusha Вікторія Якуша (компанія за сприяння Чернігівської міськради та громади працює над новою Концепцією розвитку міста), під час відновлення постраждалих від обстрілів міст, зокрема Чернігова, варто враховувати досвід Ізраїлю, який багато обговорюють у соцмережах, проте розуміти, що наша історія - інша. Вона має свої особливості та свої підходи у питаннях безпеки.

"Ми обрали для Чернігова стратегію рішень, реалізація яких має допомогти містянам жити. Щоб не було необхідності постійно ховатися, спускатися в бомбосховище, - зазначила вона. - Коли ти робиш це по 5-10 разів на добу, це - не життя, і люди будуть виїжджати. А одне з найважливіших нагальних питань усіх міст, що постраждали: "Як повернути людей, як зробити місто безпечним та комфортним для життя?"".

Саме тому розробники концепції схиляються до наступних рішень.  

По-перше, будувати нові будинки, як в Ізраїлі, коли є бетонна конструкція, непідвладна ніяким бомбардуванням.

"Як результат, не потрібно спускатись в бомбосховище, бо в частині твоєї квартири вже є спеціальна бетонна конструкція, і, коли треба, ти йдеш туди", - каже Вікторія Якуша.

По-друге, існують різні напрацювання та патенти захисних конструкцій, які можуть додаватися до вже існуючих будівель.

"Тобто це не бомбосховища, а наземні укриття. Це цілком можливо реалізувати. І зараз ми досліджуємо це питання з розробниками таких будинків… Основна думка в тому, що нам, як архітекторам, потрібно винайти спосіб, який допоможе людям жити максимально комфортно, наскільки це можливо в нових реаліях постійної потенційної небезпеки", - підкреслила вона. 

Звичайно, мова не йде про те, щоб відмовлятися від підземних сховищ в загальних просторах. Та варто пам’ятати, що питання безпеки - це багатокрокова історія, що має поєднувати і військові, і архітектурні рішення.

Новини партнерів
завантаження...
Ми використовуємо cookies
Погоджуюся