Підпишіться на нас в Google
Химка, Горпина, Ярина, Текля, Якилина, Охтанаска, Явдоха, Явдокія, Анфися, Пелагея, Неоніла, Одарка, Устина, Мотря - сьогодні ці старовинні українські імена звучать незвично, майже екзотично. Колись же вони були звичайними для кожної української родини.
Як виникали ці імена, чому вони змінювали форму та звучання і від чого залежить мода на імена, у коментарі УНІАН пояснила кандидат філологічних наук Ірина Єфименко.
Раніше ми також розповідали, які жіночі імена були популярні ще у 80-х, а сьогодні майже зникли.
- Звідки пішли українські імена
- Українські жіночі імена - від канонічних форм до народних варіантів
- Чому старовинні жіночі імена вийшли з моди
- Які українські жіночі імена старовинні знову в моді
Звідки пішли українські імена
Як розповіла в коментарі УНІАН кандидат філологічних наук Ірина Єфименко, імена, які ми сьогодні найчастіше чуємо та використовуємо, становлять своєрідний основний фонд сучасного іменникА, тобто репертуар імен, поширених в Україн. Більшість поширених імен мають християнське походження і належать до так званих канонічних імен.
До української традиції вони прийшли разом із прийняттям християнства. Наші предки запозичили їх переважно через Візантію (вони переважно мають давньогрецьке, давньоримське або давньоєврейське походження), а згодом ці імена закріпилися в церковній практиці. Їх записували у Святцях або Місяцесловах, де кожному дню року відповідало вшанування певного святого.
"Тобто дитинка народжувалася, проводився обряд хрещення, який супроводжувався обов'язково наданням цього імені, християнського, нового для наших предків відповідно до дати народження (до того у них були свої традиційні імена). І ця традиція використання таких імен зберігалася на більшій частині території сучасної України приблизно до початку ХХ століття", - пояснює науковець.
Більш заможні люди могли домовитися зі священником, якщо на їхню дату у церковному календарі випадало геть не милозвучне ім'я, аби він замінив його на інше - яке йшло за кілька днів до народження дитини чи після. Після 1917 року ця традиція, на окремих територіях сучасної України, поступово почала змінюватися через послаблення ролі Церкви.
Українські жіночі імена - від канонічних форм до народних варіантів
Однак не всі канонічні імена дійшли до нас незмінними, каже експерт. Іноді народна форма виникала як скорочення - наприклад, Ігнатій у побуті став Гнатом, а деякі імена змінювали звучання відповідно до особливостей української мови:
Наші предки-слов’яни мали власні імена - Вовк, Медвідь, Ждан, Любавa, Красa тощо. І нові християнські імена, вони були чужими, звучали незвично. Тому в процесі свого розвитку на українському мовному ґрунті канонічні форми набували специфічного звукового оформлення.
Канонічні форми на ґрунті української мови набували вже іншого вигляду, обростали словотвірними фонетичними варіантами. І ці імена - це скорочені, розмовні форми канонічних імен:
- Химка - це канонічне Юхимія;
- Текля і Векла - канонічне Фекла;
- Пріська - від канонічного Єфросинія, хоча здавалося б, наскільки не схоже;
- Явдоха, Докія – це канонічне Євдокія, а окрім цього є ще його форми Вівдя чи Вувдя;
- Ївга та Югина - похідні від Євгенії.
Тобто одне канонічне християнське ім'я могло мати ще й кілька похідних форм:
Відома літературна героїня Проня Прокопівна має ім’я Проня, але це також народний варіант від імені Євфросинія. Скорочене ім’я Галя зазвичай сприймають як похідне від Галини, і це справді один із варіантів. Однак у старших поколінь в Україні можна було зустріти людей, записаних офіційно як Ганна,але у побуті їх називали Галею.
Від канонічного Ірина утворено і нині вживаються кілька похідних офіційних форм - Ярина, яка сформувалася саме на українському мовному ґрунті, й окремо є Орина, Орися.
За словами фахівця, такі імена, як, наприклад, Лекандро, також належать до християнської традиції. Насправді сучасний перелік відомих нам імен - Олександр, Андрій, Михайло, Іван та інші - це лише невелика частина таких імен, каже науковиця.
Чому старовинні жіночі імена вийшли з моди
Колись таких імен було значно більше, але з часом у вжитку залишилися лише ті, які стали найпоширенішими. На думку науковця, свою роль відігравало те, наскільки часто певне ім’я згадувалося в церковних календарях. Наприклад, ім’я Іван було дуже поширеним саме тому, що воно багато разів зустрічалося у святцях.
"Щодо моди на імена, то вона повʼязана з позамовними чинниками, тому сказати, чому вона змінюється різними під впливами, які причини надання імені, бо вони дуже індивідуальні", - каже експерт.
За її словами, зараз це може бути сімейна традиція - дитина буде названа на честь когось. Хтось називає доньку згідно з церковним календарем. Хтось обирає по милозвучності або модне ім'я, хтось фільм подивився, чи книжку прочитав, чи якийсь знайомий так дитину назвав і людині сподобалось.
Науковець розповідає, що раніше в Україні, на відміну від сьогодення, існувала соціальна диференціація у виборі імен. Особливо це було помітно до початку ХХ ст. Представники вищих прошарків мали свій набір традиційних імен, які вважалися більш престижними або відповідали певному статусу. Також була відмінність між міським і сільським середовищем - у містах частіше використовувався один набір імен, а в селах інший, з перевагою народних форм:
Я б сказала, що цей розподіл зник вже після 50-х років XX століття, тобто після Другої світової війни. А до того в селах були ще такі імена, якими, наприклад, в місті ніколи б дитину не назвали. А в селі відповідно не могли б назвати міським іменем.
Це дійсно цікаво, адже, як зазначає Єфименко, більшість етнічних українців традиційно проживала саме в селах. У містах, до початку XX століття, часто переважали інші етнічні групи - зокрема поляки, євреї, німці, угорці, залежно від регіону. Тому міські та сільські старовинні імена жіночі українські формувалися під різними культурними впливами.
Пізніше поширення імен значною мірою залежало від книжок, художніх творів, театру, вистав тощо. Сьогодні на вибір також впливають телебачення, інтернет, подорожі та активне спілкування між людьми з різних країн і культур, інтернаціональні шлюби. Через це деякі імена, які раніше були характерні для інших традицій, зокрема католицької, поступово стають популярнішими й у нас.
Які українські жіночі імена старовинні знову в моді
Сьогодні спостерігається зворотна тенденція - українські жіночі імена старовинні повертаються в ужиток, й дівчаток називають Дарина, Одарка, Мелашка, Орися, Оринка та іншими, зазначає експерт. З’являються й нові імена, створені вже на українському мовному ґрунті. Наприклад, Зоряна стало поширеними вже у XX столітті.
"Давні слов'янські двокомпонентні імена, які, до речі, закріпилися, і деякі з них увійшли в святці - Ярослав, Святослав і жіночі відповідники деяких з них теж можуть зараз бути популярні. І дуже, звичайно, популярні іноземні імена, тому що глобалізація і телебачення завжди впливали на моду на імена", - каже мовознавець.
Старовинні жіночі імена українські - це не просто гарне звучання, а жива історія народу: його віри, побуту і мови. Кожне з них - маленький слід тих часів, коли ім'я давали не за модою, а за календарем, традицією або просто з любові до звучання слова. І судячи з того, як сьогодні знову обирають Одарку, Мелашку та Ярину, ця історія ще далеко не закінчена.
Про те, наскільки сильно змінилася мода на імена, красномовно нагадують старі кладовища. Користувачка TikTok @alyona.golo показала надгробки з іменами, які ще сто років тому були звичними для українців, а сьогодні трапляються дедалі рідше. Це відео дає змогу буквально зазирнути в історію українських імен та побачити, як називали наших предків.
Кандидат філологічних наук, старший науковий співробітник відділу історії української мови та ономастики Інституту української мови НАН України.
Здобула освіту у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка. Автор праць з історичної антропонімії, етимології та ономастики, зокрема досліджень українських прізвищ, по батькові, ойконімів та східнослов’янської лексики XV-XVII ст.
