Підпишіться на нас в Google
Національний парк Єллоустоун, що знаходиться в США, на території штатів Вайомінг, Монтана та Айдахо, відомий своїми гейзерами, гарячими джерелами та вражаючими пейзажами. Однак, як пишуть Interesting Engineering, під поверхнею парку прихована величезна вулканічна система, здатна спричиняти виверження, масштаби яких значно перевищують виверження звичайних вулканів.
"То чи може Єллоустоун знову вивергнутися? Так. Але вчені наголошують: наступне виверження навряд чи стане тим самим "супервиверженням", здатним знищити цивілізацію, яке часто зображують у фільмах і обговорюють у різноманітних теоріях в інтернеті", - йдеться у статті.
Як зазначається, набагато ймовірнішим сценарієм є менший лавовий потік або локальний гідротермальний вибух.
Єллоустоун розташований над так званою гарячою точкою – ділянкою, де тепло з глибини Землі спричиняє плавлення гірських порід під земною корою. Саме це тепло живить гейзери та гарячі джерела парку, а також є причиною частих землетрусів і поступових змін поверхні землі.
За останні 2,1 млн років вулканічна система Єллоустоуна пережила три надзвичайно потужні виверження, які сформували кальдеру. Останнє з них відбулося приблизно 631 тисячу років тому. Водночас останній лавовий потік зафіксували близько 70 тисяч років тому. Це означає, що Єллоустоун вважається активним, а не згаслим вулканом. Треба зазначити, що вулкани не вивергаються за чітким графіком, тому твердження про те, що Єллоустоун нібито "прострочив" своє виверження, є оманливим.
За даними Геологічної служби США (USGS), наразі немає доказів того, що під парком накопичилося достатньо магми, здатної спричинити нове супервиверження.
Станом на серпень 2026 року рівень вулканічної небезпеки Єллоустоуна залишається на позначці "Нормальний". Сейсмічна активність і деформація земної поверхні перебувають на фоновому рівні. Дані моніторингу USGS свідчать, що в липні було зафіксовано 68 землетрусів, найсильніший із яких мав магнітуду 3,3.
Невеликі землетруси в районі Єллоустоуна є звичним явищем і самі по собі не означають, що магма піднімається до поверхні, зазначають автори. Так само зміни активності гейзерів або висоти земної поверхні є нормальними для такої великої та динамічної гідротермальної системи.
Яким може бути наступне виверження
Якщо Єллоустоун знову почне вивергатися, найімовірніше, це не буде вибух, який охопить цілий континент. Найбільш реалістичний сценарій передбачає утворення лавового потоку з ріоліту або базальту. Виверження також потенційно може супроводжуватися вибуховою фазою з викидом попелу та пемзи.
Після останнього кальдероутворювального виверження в районі Єллоустоуна відбулося приблизно 80 порівняно невибухових вивержень. Більшість із них супроводжувалися утворенням лавових потоків.
За даними USGS, подібне виверження сьогодні серйозно порушило б життя на території національного парку, однак, за умови своєчасної евакуації людей із небезпечної зони, ймовірно, загрожувало б життю відносно невеликої кількості людей.
Ще один можливий сценарій – гідротермальний вибух. Такі явища виникають, коли надзвичайно гаряча вода під землею раптово перетворюється на пару, розширюється і буквально розриває навколишні породи.
Невеликі гідротермальні вибухи відбуваються в парку кожні кілька років і зазвичай становлять локальну небезпеку.
Вчені також очікували б на появу певних ознак перед можливим вулканічним виверженням. Серед них – інтенсивні рої землетрусів, швидка деформація земної поверхні, зміни у складі газових викидів та незвичні зміни теплового потоку. За Єллоустоуном постійно стежать за допомогою сейсмометрів, GPS-станцій, супутникових спостережень, а також приладів, які контролюють хімічний склад води та газів.
Однак повномасштабне супервиверження стало б зовсім іншим сценарієм. Воно могло б викинути понад 1000 кубічних кілометрів вулканічного матеріалу та підняти стовп попелу на десятки кілометрів у атмосферу. Найбільших руйнувань зазнали б райони навколо Єллоустоуна у штатах Вайомінг, Монтана та Айдахо.
Пірокластичні потоки – надзвичайно швидкі хмари розпеченого газу, попелу та уламків гірських порід – могли б спустошити території поблизу кальдери.
Вулканічний попіл поширився б на значно більшу частину території США, хоча його товщина залежала б від напрямку вітру та погодних умов.
Потужні відкладення попелу могли б спричинити обвалення дахів, забруднення води, пошкодження техніки, знищення посівів, перебої в роботі енергетичних мереж та ускладнення руху дорогами.
Навіть тонкий шар вулканічного попелу здатний пошкоджувати авіаційні двигуни, що потенційно могло б призвести до припинення авіасполучення на величезних територіях.
Серйозних проблем зазнали б також сільське господарство та ланцюги постачання. Попіл міг би пошкодити сільськогосподарські угіддя та тваринницькі господарства на заході й у центральній частині США.
Закриття аеропортів, блокування доріг і перебої в роботі залізниці вплинули б уже на економіку значно ширшого регіону.
Сірковмісні гази, які потрапили б у верхні шари атмосфери, могли б відбивати сонячне світло та тимчасово охолодити клімат. Це, своєю чергою, порушило б режим опадів і призвело б до зниження врожаїв у різних частинах світу.
За оцінкою USGS, такі кліматичні наслідки могли б тривати роками або навіть десятиліттями.
Попри потенційно катастрофічні наслідки, супервиверження є найбільш екстремальним і водночас найменш імовірним сценарієм для Єллоустоуна. Вулкан справді може вивергнутися знову, однак наразі немає жодних доказів того, що супервиверження є близьким або неминучим. Найбільш реалістичними небезпеками залишаються локальні гідротермальні вибухи, землетруси та віддалена можливість менш масштабного вулканічного виверження.
Останні новини науки
Нагадаємо, на думку науковців, найгіршим роком людства є 536-й нашої ери. Гарвардський археолог та історик Майкл Маккормік і його команда вважають, що винуватцем подій 536 року не були ані війна, ані хвороба. Це був загадковий пиловий туман, який занурив Європу, Близький Схід і великі частини Азії в темряву на 18 місяців. Ні сонячного світла, ні тепла – світ поринув у хаос, який, ймовірно розпочався через вулканічні виверження.
