В ніч на 3 лютого Росія атакувала Україну за допомогою 521 засобу повітряного нападу, при цьому використовуючи дуже багато балістики (з понад 70 ракет було збито або перехоплено лише 38). Цілями атаки у восьми областях України стали, перш за все, об'єкти теплогенерації та багатоповерхові будинки. В результаті ТЕЦ Києва, Харкова, Дніпра та Одеси отримали істотні пошкодження, а тисячі людей залишилися без світла і тепла.
Потрібно розуміти, що, намагаючись знищити енергетичну систему України, Кремль переслідує не тільки коротко-середньострокові цілі щодо примусу України до миру на своїх умовах. Є й довгострокові цілі - знищити можливості України на швидке відновлення після закінчення війни за допомогою Заходу.
Простими словами, мета Росії - не дати можливості побудувати нову "вітрину" Заходу на кордоні з РФ.
Вселити українцям страх на підсвідомому рівні, на рівні рефлексів: "Аби тільки не було війни!". Щоб українці відповідно голосували на майбутніх виборах за партії, які виступатимуть за нормалізацію відносин з РФ...
Як це працює? Те, що здавалося неможливим після військової агресії РФ проти Грузії на початку 2010-х, через десять років стало реальністю. Уже кілька виборчих циклів при владі в Грузії перебуває політична сила, яка виступає за зближення з Росією, принаймні, в економічній сфері. А президент Саакашвілі, який кинув виклик Путіну і був національним героєм у 2008-му, гниє у в'язниці без перспектив звільнення...
Страх - це найсильніша емоція, закріплена на рівні рефлексів. Саме такий страх був основою керівництва Сталіна, який вбив мільйони громадян своєї власної країни і побудував "імперію зла".
Путін лише намагається реінкарнувати цю імперію і використовує ті ж методи - як всередині країни, так і зовні. Він буде робити все можливе, щоб після закінчення цієї фази війни в Україні настала "руїна", як у другій половині 18 століття. Щоб все повернулося назад, як і на початку 20-го, після поразки УНР більшовикам...
І тут головна перевага Кремля - здатність досягнення своїх, нехай і деструктивних, цілей. З максимальною концентрацією ресурсів для цього.
А, крім того, відсутність реальної опозиції і "народ-терпіла", інфікований вірусом імперіалізму.
У цьому і полягає відмінність між нами. У українців поріг терпимості набагато нижчий, існує реальна опозиція і проблема ментальності – тотальна недовіра до влади та інфантильність, відсутність здатності більшості населення брати відповідальність за власний політичний вибір. Список відмінностей і "болячок", звичайно ж, не повний, але і цього достатньо.
А головна слабкість наших "еліт" у протистоянні з Кремлем - нездатність постановки і реалізації довгострокових цілей.
