Пошук еліксиру безсмертя (чи принаймні довголіття) особливо захопленими особами триває вже не перше століття. 20 років тому співробітник Массачусетського технологічного інституту Леонард Гарент, здавалося б, знайшов абсолютний рецепт активного довголіття. Щоправда, ані особливої слави, ані багатства цей рецепт ученому не приніс. А все тому, що продати його в барвистій упаковці нікому так і не вдалося. Адже все, що потрібно, — це обмежити споживання їжі до стану практичного голоду, що й дозволить не лише подовжити життя на 30 відсотків, а й позбутися більшості «хвороб цивілізації» — Альцгеймера, раку, цукрового діабету тощо. Досягається такий ефект за рахунок активізації сиртуїну — речовини, яка «налаштовує» організм на виживання.
Учень д-ра Гарента Девід Сінклер виявився в цьому сенсі значно щасливішим. 2004 року, вже будучи співробітником Гарвардської медичної школи, він виступив як співзасновник інноваційної компанії, яка минулого тижня продала рецепт «еліксиру довголіття» фірмі GlaxoSmithKline за 720 млн. дол. І теж начебто нічого особливого: всього-на-всього ресвератрол, активний компонент червоного вина.
Однак, щоб досягти ефекту, який д-р Сінклер продемонстрував на мишах, прибічникам традиційних методів підтримки довголіття довелося б випивати по 100 пляшок вина на день. Це якщо вірити самому д-ру Сінклеру. А от його конкуренти стверджують, що ефект продовження життя має не лише сам ресвератрол, а й сила-силенна інших активних компонентів, що містяться у червоному вині, тому цілком досить чотирьох склянок. Щоправда, знову ж таки американських — 150-мілілітрових.
