
Для деяких людей просити вибачення - це майже рефлекс. Слово "вибачте" зривається з їхніх вуст ще до того, як вони встигають замислитися, чи справді зробили щось не так. З погляду психології, ця звичка може свідчити про те, як ми сприймаємо себе, будуємо стосунки та реагуємо на незручні ситуації, пише Grazia.
Як зазначається, загалом вибачення є важливою складовою здорового спілкування, однак постійні вибачення за те, що від нас не залежить, можуть вказувати на певні емоційні моделі поведінки.
"Щире вибачення означає визнання своєї помилки або усвідомлення того, що чиїсь почуття були зачеплені. Однак надмірні вибачення виникають тоді, коли люди постійно беруть на себе відповідальність за ситуації, які зовсім не потребують вибачень", - йдеться у статті.
У виданні зауважили, що психологи пов'язують таку поведінку з кількома можливими рисами особистості та емоційними схильностями.
1. Ці люди дуже чутливі до почуттів інших людей
Люди, які надмірно часто просять вибачення, зазвичай особливо уважні до емоцій тих, хто їх оточує, пишуть автори. Вони помічають найменші зміни в тоні голосу, виразі обличчя чи мові тіла інших людей і можуть одразу припустити, що зробили щось не так.
"Така емоційна чутливість може бути сильною стороною особистості, але вона стає виснажливою, коли людина відчуває відповідальність за те, щоб усі навколо були задоволені", - застерегли у виданні.
2. Ці люди дуже бояться несхвалення
Для людей, які постійно просять вибачення, слово "вибачте" може стати способом уникнути відторгнення. Як зазначається у статті, вони можуть боятися розчарувати інших, здатися незручними або спровокувати напруження, навіть під час звичайної розмови.
Така схильність часто поєднується з поведінкою людини, яка прагне всім догодити. У цьому випадку збереження гармонії у стосунках стає важливішим за висловлення власних потреб, кажуть психологи.
3. Ці люди іноді мають проблеми із самооцінкою
Постійні вибачення також можуть відображати глибинну невпевненість у собі.
"Людина, яка сумнівається у власній цінності, може відчувати провину за те, що просить про допомогу, висловлює свою думку або просто займає певне місце в просторі. З часом вибачення стають способом применшити власну присутність, навіть якщо людина не зробила нічого недоречного", - пояснили автори.
4. Їм незручно конфліктувати
Деякі люди ще в ранньому дитинстві засвоюють, що вибачення можуть швидко розрядити неприємну ситуацію. Зростання в оточенні, де реакції інших людей були непередбачуваними або часто лунала критика, може закріпити таку поведінку, кажуть психологи.
У дорослому віці ці люди можуть інстинктивно просити вибачення щоразу, коли відчувають незгоду чи наближення конфлікту, навіть якщо не несуть за це відповідальності.
У статті йдеться, що в деяких випадках така поведінка нагадує реакцію "задобрювання" - модель поведінки, за якої людина намагається догодити іншим, щоб уникнути уявної загрози.
Чому постійні вибачення можуть стати проблемою
Хоча надмірні вибачення часто продиктовані добрими намірами, вони можуть мати непередбачувані наслідки, попередили у виданні.
Автори наголосили, що на роботі зайві вибачення можуть підривати впевненість людини в собі або створювати враження, ніби цілком обґрунтовані прохання завдають іншим незручностей. У стосунках постійне визнання своєї провини може призвести до нездорової динаміки, за якої одна людина бере на себе відповідальність за все.
"І, мабуть, найважливіше: якщо просити вибення постійно, щирі вибачення можуть втратити свою значущість", - пояснили у виданні.
Як перестати просити вибачення за все
Позбутися цієї звички не означає стати менш уважними до інших. Йдеться про те, щоб навчитися розрізняти, коли вибачення справді потрібні, йдеться у статі.
Для початку автори радять звернути увагу, як часто протягом дня ви говорите "вибачте".
"Замість фрази "Вибачте, що забираю ваш час" спробуйте сказати: "Дякую, що знайшли для мене час". Замість "Вибачте, що запитую" скажіть: "У мене є запитання". Такі невеликі зміни допомагають змістити акцент у спілкуванні з непотрібного почуття провини на впевненість у собі", - рекомендують вони.
Як стверджують у виданні, мета полягає не в тому, щоб зовсім перестати просити вибачення, а щоб усвідомити: повага до інших не означає, що потрібно відчувати провину просто за те, що ви існуєте.
Раніше УНІАН писав, чому одні люди застеляють ліжко щоранку, а інші ні. За словами психологині Гомес Ерраес, незастеляння ліжка зазвичай не є ознакою безладу, а може вказувати на інший розподіл пріоритетів. Ті, кому вранці доводиться приймати багато рішень за короткий час, наприклад батьки або люди зі стресовим графіком роботи, часто зосереджуються на інших, більш важливих для них справах.