На поточному тижні багато обговорювали удар, завданий росіянами по будівлі Уряду в Києві, однак варто розуміти: від уламків, або від проривання протиповітряної оборони ніхто не застрахований.
Маючи проблеми зі стратегічною авіацією, яка поступово вимирає і яку росіяни не можуть якісно відновити, Росія прагне мати і шукає засоби ураження з тактичної авіації, або інших, будь-яких носіїв. Росіянам потрібні інструменти, які будуть працювати на глибину 500-600-1000 кілометрів. Тому у них з’явився реактивний "Шахед", тому у них з’явилась "Бандероль". Це – той основний напрямок, в якому працює зараз РФ. Адже в усього світу є JASSM, Storm Shadow чи Taurus. У росіян таких ракет немає. Тому вони намагаються модернізувати Х-69, шукають якісь інші рішення для того, щоб здобути можливість використовувати тактичну авіацію (врешті, у них є ставка на те, що якраз тактичну авіацію вони навіть зможуть виготовляти).
Ще один момент – виявлення нами ворожої ракети.
Адже коли крилата ракета запущена зі стратегічної авіації, ми знаємо, звідки вона летить, як вона летить, і в нас є час для розгортання на приблизному маршруті принципу перехоплення. Інша справа – ОТРК "Іскандер". Ми отримуємо інформацію, що комплекс розгортається, однак він може запустити і балістичну, і крилату ракету.
Остання, "Іскандер-К", по своїй суті не надсучасна, не надточна ракета, але у неї є дві переваги. Перша – короткий термін на підліт. Друга – використання наднизького профілю польоту.
Тобто, вона при заході на ціль може використовувати висоти від 6 до 20 метрів. Та й загалом більшість засобів ураження, які зараз використовуються росіянами для здійснення масованих атак, використовують низький профіль польоту - до 500 метрів.
Чи можемо ми виявляти такі повітряні цілі? Цілком. Що треба зробити? Щільнішу систему детекції.
Ворог використовує велику кількість повітряних цілей, проводить комбіновані атаки, тобто одночасно запускає реактивні, нереактивні дрони, крилаті та балістичні ракети, аби ускладнити нам детекцію та перехоплення. Та кількість засобів, які використовуються росіянами проти нас, показує, що ми мусимо будувати не точкові рішення, а комплексну систему, побудовану за прикладом ізраїльської системи ППО, яка передбачає різні типи перехоплення. Так, у них є "Сталевий купол", у них є "Праща Давида", у них є "Стріла"… Щось – для перехоплення некерованих ракет, щось проти балістики, щось проти крилатих ракет…
Проте варто розуміти, що це – доволі дороге задоволення, а Ізраїль, по суті, менший за Київську область.
Нам же саме зараз варто рухатися в напрямку створення низьковисотного радіолокаційного поля. Адже саме це - надсучасна загроза. Отже, для того, щоб виявляти її на малій висоті, повинна бути і класична радіолокація, і активна або пасивна радіолокація, і велика кількість різноманітних датчиків – звукових та візуальних.
Приміром, якщо крилата ракета знаходиться на висоті шість метрів, то ми її виявляємо, максимум, за 20 кілометрів, в залежності від радіогорізону. Тобто, на рівнині – 20 км, а якщо львівські чи київські пагорби, то близько шести кілометрів. І в такому разі час реакції - як перехопити, чим перехопити – зменшується. Отже, нам потрібно розгорнути систему, яка дозволятиме, наприклад, використовувати вежі мобільного зв’язку, що дасть можливість виявляти цілі на висоті тих самих шести метрів. Крім того, варто підняти вище системи радіолокації – це дозволить збільшити радіус виявлення і збільшити радіус перехоплення (це те, що роблять росіяни, ставляючи "Панцирі" на будівлі або, наприклад, на якісь вежі). Маємо сформувати велику кількість різноманітних детекторів, які будуть надавати нам точну координатну ціль.
І, звісно, важливо завдавати ударів на випередження.
Згадайте початок серпня, коли Україна якісно відпрацювала по логістичних шляхах постачання "Шахедів" до пускових рубежів. Це призвело до втрати росіянами потенціалу на здійснення масованих обстрілів. Якісна робота Сил оборони, Сил безпілотних систем по території Російської Федерації – найкраще рішення для того, аби зменшити можливості росіян запускати по Україні сотні БПЛА та ракет.
