Кремль може використати додаткові сили в Білорусі для того, аби зафіксувати українські війська під Києвом, уникнувши їхнього перекидання в інші місця для участі в контрнаступах.
Про це повідомляють аналітики Інституту вивчення війни (ISW).
10 жовтня окупанти завдали масованого ракетного удару по більш ніж 20 містах України, включаючи Київ. Російський диктатор Володимир Путін назвав це відповіддю на "терористичний акт" на мосту через Керченську протоку.
"Помсти" за Кримський міст вимагав російський провійськовий націоналістичний табір. Путін виконав це бажання. На нараді у диктатора вчора був міністр оборони Росії Сергій Шойгу, попри припущення про наближення відставки. Цей факт може свідчити про те, що Путін зупинився на задоволенні лише однієї з вимог провійськової громадськості.
Як зазначають аналітики, російські та білоруські війська, як і раніше, навряд чи нападуть на Україну з півночі, попри на заяву самопропоголошеного президента Білорусі Олександра Лукашенка про розгортання Регіонального угруповання військ Союзної держави.
За припущеннями аналітиків, Кремль може використати додаткові російські сили в Білорусі для того, щоб зафіксувати українські війська під Києвом і не допустити їхнього перекидання в інші місця для участі в контрнаступальних операціях.
Участь Білорусі у війні
З початку повномасштабного вторгнення Росія використовує Білорусь як плацдарм для авіаударів по Україні.
Незважаючи на нещодавні заяви Лукашенка про те, що у Білорусі не проводитиметься мобілізація, ймовірність можливого нападу з боку Білорусі постійно обговорюється.
У Центрі протидії дезінформації при РНБО вважають, що Лукашенко знаходиться перед вибором: або входити в конфронтацію з російським диктатором Путіним, або відправити на війну білоруську армію. У ЦПД вважають, що імовірність останнього сценарію досить висока.
10 жовтня Лукашенко заявив, що домовився з Володимиром Путіним про розгортання спільного регіонального угруповання військ.
В Офісі президента України задалися питанням, чи готові в Білорусі до наслідків власних рішень.
