Як стало відомо, останнім часом в уряді за підготовку проекту Податкового кодексу до другого читання відповідають два чиновники: перший віце-прем`єр Андрій Клюєв і віце-прем`єр Борис Колесников. Причому, Клюєв лише формально є головним, бо «саме на столі віце-прем`єра Бориса Колесникова здійснюється операція з «пересадк» напрацьованих «органів» у тіло кодексу». Мабуть, через останню обставину Борис Вікторович і висвітлив в інтерв’ю “Дзеркалу тижня” наприкінці минулого тижня приготовлені де-факто під його керівництвом нововведення в Податковому кодексі.
Не кочегари ми, не теслі
Андрій Клюєв в 1986 році закінчив Донецький політехнічний інститут за фахом «гірничий інженер», працював спочатку простим гірником, потім гірничим майстром, заступником начальника ділянки на шахті. З 1991 по 1994 рік він був керівником по черзі на трьох підприємствах, потім протягом 8 років працював в органах місцевої виконавчої влади (у Донецьку), а в 2002 році потрапив до парламенту. Як бачимо, ні економічної освіти, ні досвіду роботи на суто економічних посадах у Клюєва немає, хоча, звісно, з деякими сторонами економіки за час трудової діяльності він і стикався.
Борис Колесников теж не може похвалитися наявністю глибоких економічних знань. Причому, в молоді роки його, схоже, взагалі не тягло до навчання, оскільки після школи він працював то продавцем, то столяром, і лише в 29-річному віці закінчив навчальний заклад, до того ж, навіть не вищий – Донецький технікум радянської торгівлі (за фахом «товарознавство»). Потім Колесников рушив у бізнес з кондитерським ухилом, потім у Донецьку облраду, а в 2006 році він стає депутатом Верховної Ради. Авжеж, для роботи в торгівлі і бізнесі потрібні певні економічні знання, зокрема, щодо податкового законодавства, але є все ж таки великі сумніви, що їх у Колесникова назбиралося достатньо, щоб бути економічним реформатором.
Проте Бориса Вікторовича подібні міркування, мабуть, не бентежать, і він, як бачимо, активно взявся за остаточне доопрацювання Податкового кодексу. Причому, на сьогодні абсолютно зрозуміло, що економічний віце-прем`єр Сергій Тігіпко тепер повністю усунений від цієї роботи. Утім, він також закінчував неекономічний вуз (Дніпропетровський металургійний інститут за фахом «інженер-металург»), і саме на його совісті лежать великі проблеми, що навалилися після обвалу гривні в 2008 році на співвітчизників, які взяли раніше довгострокові валютні кредити, і, відповідно, на всю банківську систему країни. Оскільки необдумане і надзвичайно небезпечне рішення про можливість кредитування у валюті фізичних осіб, які навіть не мають валютних доходів, було прийнято Нацбанком в 2004 році, коли головним банкіром був Тігіпко. Цей приклад чітко показує, що Сергій Леонідович – нікчемний економіст. До речі, першим заступником голови НБУ тоді був юний Яценюк, і заперечень від нього щодо того рішення ніхто не чув.
З багатьох фрагментів згаданого інтерв`ю Бориса Колесникова видно, що він таки дарма звалив на свої плечі реформи в податковому законодавстві. З відповідей на деякі запитання відчувається, що він недостатньо обізнаний про ті чи інші проблеми, відповідей на інші запитання він взагалі уник під різними приводами. Крім того, не дуже розумними видаються ряд озвучених віце-прем`єром податкових новел, на кількох з яких ми хочемо зараз зупинитися докладніше.
Анекдотичний податок
Зокрема, Колесников повідомив про можливість введення диференційованої шкали оподаткування доходів фізичних осіб. При цьому він назвав і конкретні пороги цієї куцої шкали, яких передбачається лише два: 15% і 17%.
Утім, віце-прем`єр повторив лише те, що раніше вже озвучували в Мінфіні. Проте щось дурніше, ніж така шкала прибуткового податку, навіть уявити важко. При цьому якщо Колесников теж оприлюднив ці параметри, то, отже, він не розуміє, наскільки «смішно» виглядає така податкова «реформа».
Нагадаємо, до 2004 року в Україні існувала прогресивна шкала прибуткового податку, і це було логічно з погляду соціальної справедливості. Тоді ставка прибуткового податку мала 5 ступенів і варіювалася від 10% до 40%. З 2004 року законом була введена єдина ставка 13% прибуткового податку, а з 2007 року вона була збільшена до 15%.
Проведена законом дана «реформа» була в 2003 році урядом Януковича (економічним блоком займався Азаров), а основною причиною введення єдиної ставки податку проголошувалася необхідність вивести доходи з тіні. При цьому умовчувалося, що ще сильніше, ніж прогресивний прибутковий податок, підштовхували бізнесменів до виплат зарплат «у конвертах» великі нарахування на зарплату до соціальних фондів (близько 40%), неймовірна складність податкового законодавства і суцільна корупція у фіскальних органах. Виграли від скасування прогресивної шкали, природно, ті, хто одержував високі зарплати, ну а зараз команда Януковича-Азарова, нібито, має намір іти назад, але дуже обережно.
Варто зазначити, що високими податками заможні громадяни обкладаються практично в усіх розвинених країнах. Верхній і нижчий рівні податку відрізняються там, як правило, в 2-8 разів. Наприклад, максимальний прибутковий податок в Японії, Франції, Бразилії, Фінляндії становить відповідно 50, 45, 27,5 і 35% і застосовується до доходів понад 10 тисяч доларів США за місяць. У Китаї мінімальна ставка прибуткового податку становить 5%, а максимальна - 45%. Велика Британія, навіть за своєї ліберальної економічної політики, з 2010 року підвищила граничну ставку податку на осіб з доходами понад 150 тисяч фунтів стерлінгів з 40% до 50%. Платники податків у США поділені на шість груп, причому найбідніші (доходи яких менше $7300 за рік) платять прибутковий податок у розмірі 10%, а найбагатші (чий дохід вище 350 тисяч) - 35%.
Тому залишається лише порадити нинішнім українським «реформаторам» не винаходити велосипед і, тим більше, не ганьбитися з шкалою 15% і 17% - вже краще взагалі тоді нічого не змінювати. Якщо ж для спрощення роботи підприємців і бухгалтерів вони бажають зробити мінімальне число ступенів прогресії, то можемо порекомендувати три: 15% - перша ставка; 25-30% - для доходів понад 10 мінімальних зарплат (на 2011 рік це приблизно 9 тис. грн. за місяць); 40-45% - для доходів понад 20 мінімальних зарплат.
Почому зайвий метр
Друга новина у сфері податкового законодавства з тих, що назвав Борис Колесников, на якій також хочеться загострити увагу, стосується податку на нерухомість. «Робоча модель податку на нерухомість на сьогодні така: 40 кв. метрів на людину не оподатковуються. У нас не так багато сімей з трьох осіб, чия квартира більше 120 кв.м. На будь-який зайвий метр - 10 грн. податку», - розповів віце-прем`єр. Неоподатковуваний мінімум передбачається для будинків у сільській місцевості – 200 квадратів площі, для дач – 6 соток землі і будиночок в 30 кв.м.
Безперечно, в цій ідеї оподаткування нерухомості значно більше здорового глузду, ніж в озвученій раніше головою Мінфіну Федором Ярошенком пропозиції встановити податок тільки для квартир з площею, що перевищує 300 кв.м. Таку ініціативу можна назвати знущальною, якщо взяти до уваги, що більше 90% українців-городян туляться в квартирах з площею менше 80 кв.м.
Але і в новій пропозиції від Колесникова багато що не продумано. Наприклад, в Україні є кілька мільйонів самотніх пенсіонерів, чимала частина з яких доживає свій вік у дво- і рідше трикімнатних квартирах в будинках ще радянського часу – «хрущовках», «сталінках» тощо. Виходить, що немолодий і бідний співвітчизник, який мешкає в якійсь глушині в розбитій квартирі площею, скажімо, 50 квадратів стане платником податку на нерухомість, а процвітаючий бізнесмен з сім`єю з 5 осіб не платитиме ні копійки за нову шикарну квартиру в 200 кв.м у столиці, куплену ним за мільйон доларів.
Звичайно, така ситуація не є справедливою, і є простий спосіб мінімізувати негатив. Можна, наприклад, передбачити, що неоподатковуваний мінімум для самотньої людини – це площа квартири в 70 або 80 квадратів. А для кожного додаткового члена сім`ї додається по 20 кв.м. У такому разі 90-95% українців не будуть платниками податку на нерухомість – а саме цього потрібно добиватися при ухваленні відповідного закону.
Крім того, аж надто «милостивою» бачиться названа Колесниковим ставка оподаткування – лише 10 гривень за 1 кв.м. Наприклад, за «зайву» площу в 500 кв.м. власник подібних апартаментів заплатить лише 5 тис. грн. за рік. Зрозуміло, що це дуже мало, тому ставку необхідно істотно піднімати (якщо не на порядок, то хоч би в 3-5 разів).
Як не сідайте, в музиканти не годитеся!
Нарешті, наші «реформатори» укотре стають на старі граблі, зазначаючи в нормативних документах податкові ставки в гривнях. Таке не можна робити в жодному разі – пригадаємо ситуацію з нормою указу президента Кучми про єдиний податок для підприємців, який пролобіювала пані Кужель. Так, десять років тому максимальна ставка цього податку в 200 грн. здавалася достатньою, але потім за рахунок значної щорічної інфляції цей розмір податку перетворився на мізер. До речі, Борис Колесников в зазначеному інтерв`ю доповів, що «такого поняття, як єдиний податок, швидше за все, не буде», а всі без винятку підприємці платитимуть внески до Пенсійного фонду та прибутковий податок.
Оперувати неодмінно потрібно не абсолютними грошовими величинами. У випадку, зокрема, з податком на нерухомість слід ввести ставку за кожен квадратний метр площі житла понад неоподатковуваний мінімум у розмірі, скажімо, 4% мінімальної зарплати (на 2011 рік це близько 40 грн.). Дивно, що чиновники не розуміють таких очевидних речей.
Резюмуючи викладене, можна сказати: вже з півроку нова влада мурижить Податковий кодекс, і виходить у неї все препогано. При цьому абсолютно очевидно, що від товарознавця Колесникова, гірника Клюєва, металурга Тігіпка та спадкового аграрія Цушка якісних економічних реформ чекати не варто.
До речі, в адміністрації президента економікою займається Ірина Акімова, яка має вищу економічну освіту і навіть учений ступінь, який, начебто, не «липовий». Проте пані Акімова якимсь дивним чином змогла відмежуватися від нервової суєти навколо Податкового кодексу.
Михайло Маркелов
