ОАЕ офіційно оголосили, що з 1 травня вони виходять з ОПЕК. Це рішення, найімовірніше, є незворотним, адже воно відповідає інституційній логіці довгострокової стратегічної та економічної "Візії 2030" та цілям компанії ADNOC досягти видобутку у 5 млн барелів на добу до 2027 року. Цей курс не залежить від однієї людини, а є практично консенсусним у межах федерації семи еміратів.
Це рішення також пов'язують із хронічною напругою у відносинах із Саудівською Аравією. Роками ОАЕ вважали свої квоти несправедливими - вони значно наростили виробничу потужність (до 4,85 млн барелів на добу), але ОПЕК дозволяла їм качати значно менше.
Уявіть, що у вас є завод на повну потужність, але вам дозволяють використовувати лише 70% - і платити за це обмеження репутаційними поступками.
Є ще один парадокс, який підсилює логіку виходу: Іран - член тієї ж ОПЕК - своїми атаками фактично зруйнував видобуток ОАЕ на 44%. Організація, всередині якої один член бомбардує іншого, вже не є картелем - це фікція солідарності.
Які наслідки це матиме для ОПЕК та ОПЕК+?
Саудівська Аравія поки що мовчить, але для Ер-Ріяда це відчутний удар. ОАЕ були не просто союзником, а єдиним після КСА членом картелю з реальним резервним потенціалом. Раніше ці дві країни разом тримали "нафтовий щит" у 4 млн барелів на добу, який дозволяв стабілізувати ринок. Тепер цей інструмент розколовся: Саудівська Аравія залишилася сам на сам із тягарем цінової стабільності, а світовий ринок втратив свій ключовий запобіжник.
Для Ер-Ріяда це ще й особистий удар. ОАЕ не консультувалися з КСА перед виходом, що саме по собі є дипломатичною образою. На тлі конфліктів навколо Ємену і Сомаліленду відносини між МБС та МБЗ зараз найхолодніші за роки. Попри образу, Саудівська Аравія позбавлена можливості для маневру: будь-яка агресивна відплата лише прискорить остаточний розпад картелю.
Абу-Дабі обрав ідеальний момент - на фоні війни в Затоці та закриття Ормузької протоки, що й так тимчасово обвалило їхній видобуток на 44%, цей вихід виглядає менш драматично. Проте як тільки протока відкриється, ОАЕ почнуть нарощувати видобуток уже без жодних обмежень.
Це створює небезпечний прецедент: на вихід уже заглядаються Казахстан, Нігерія та Венесуела. Особливо Казахстан, який і так хронічно ігнорує квоти.
Для Кремля ж цей парад суверенітетів є катастрофічним - із розпадом ОПЕК+ Москва втрачає свій останній важіль впливу на світовий нафтовий ринок.
Є ще один недооцінений вимір - китайський. Китай є найбільшим покупцем нафти в регіоні. Вільний від квот видобуток ОАЕ означає пряму конкуренцію з російською нафтою саме на китайському ринку, де Москва і так продає сировину зі знижкою. Більше еміратської нафти в Азії означає менше простору для російського нафтового демпінгу.
Чи це якось вплине на Україну? Потенційно, так - після завершення війни в Затоці і відкриття Ормузької протоки. Вихід ОАЕ з ОПЕК не змінює нічого безпосередньо на фронті. Але як частина ширшої картини він може знизити нафтові ціни і зменшити російські ресурси у середньостроковій перспективі. Головна цінність цієї події для України - не в самому факті виходу ОАЕ, а в тому, що він запускає ланцюгову реакцію, зупинити яку КСА вже не в змозі.
Ігор Семиволос, директор Центру близькосхідних досліджень
