Українські вчені зафіксували рідкісні перламутрові хмари та рожеве "НЛО" над Антарктичною дослідницькою станцією "Академік Вернадський".
Як йдеться у повідомленні Национального арктичного наукового центру, зранку на небі з'явилися овальні хмари, витягнуті по-горизонталі, з рівними чітко окресленими краями. Вони мають яскравий білий колір, іноді з різнокольоровим сяянням, і часто накладаються одна на одну, неначе стос тарілок. Тож наші полярники жартують, що це антарктичні НЛО, адже вони схожі на космічний корабель прибульців.
"Через особливості утворення такі хмари не рухаються, а неначе "зависають" в одній точці. Тож поки вони висіли над "Вернадським", сонце опустилося над горизонтом, "підсвітивши" небо в рожевий колір, - йдеться в повідомленні. В науковму центрі зазначили, що надані фото були зроблені без фільтрів.
"Пополудні на небосхилі "проявилися" перламутрові хмари. Вони дуже тонкі, тож на тлі розсіяного світла їх фактично не видно. А от під час заходу сонця, коли воно опускається на кілька градусів нижче горизонта, світло відбивається від кристаликів льоду в хмарах таким чином, що виникає оптичний ефект іризації. Він якраз і "фарбує" хмари в різні кольори", - зазначили вчені, нагадавши, що такі хмари навіть в Антарктиді можна побачити нечасто.
Для цього потрібні специфічні погодні умови, які бувають здебільшого взимку. Крім того, для формування обох видів хмар потрібні "перешкоди", які оминатиме потік повітря, – зазвичай це гірські хребти.
Нова карта Арктики
В червні 2023 року стало відомо про те, що нове видання карти з Антарктидою і Арктикою містить дані про площі морського льоду, оновлені міста і аеропорти в Арктиці, а також нові обриси шельфового льодовика.
Оновлене видання містить нові обриси шельфового льодовика в Антарктиді після нещодавнього відколу гігантських айсбергів. Карта Арктики охоплює всю сушу й океан на північ від 60° північної широти. Вона тепер відображає місцеві назви багатьох міст в канадській Арктиці, в тому числі Саніраджак і Науджаат.
Фізичні зміни включають нові крижані фронти, що відображають відступ багатьох великих льодовиків, що стікають із Гренландії та Шпіцбергена, та зміни в об'ємі озер у міру адаптації навколишніх ландшафтів.
