В рамках дискусії учасники Ініціативи «21 листопада» спробували знайти відповіді на такі питання, як: чи виправдалися вимоги і сподівання учасників Євромайдану; що здобула і що втратила Україна після Революції Гідності та багато інших. У рамках дискусії її учасники проаналізували події двох років й окреслили перспективи розвитку громадянського суспільства і країни на майбутнє.
Дискусія відбулася 17 листопада в Українському кризовому медіа-центрі.
"Доки домінуючими цінностями в країні не стануть відповідальна свобода, довіра і розвиток, Україна буде регресувати і в плані економіки, і в плані суспільних стандартів. Тому найближчим часом ми очікуємо на зміну парадигм мислення лідерів революції, появу тих, хто візьме на себе продовження революції, відповідальну свободу і модернізацію України" - зазначив Андрій Длігач.
Олександр Пасхавер зазначив, що неможливо змінити цінності пасивної більшості, зробити так, щоб вони відчували провину даючи хабар. Але можна зробити так, щоб вони відчували сором, коли подібна модель поведінки стане не модною.
У свою чергу муфтій Саїд Ісмагілов проаналізував етико-естетичні цінності за часів минулої влади, закріплені у образі «золотого батону», та зауважив, що цінності сучасних українців змінились: «тепер немає барина і немає кріпака. Є свобода, є гідність, є право свого власного голосу і свого власного вибору».
Учасники Ініціативи наголосили, що Революція Гідності не закінчилась, вона триває у різних вимірах: політичному, культурному, економічному та багатьох інших.
«Якщо говорити про перемогу Революції Гідності, то революція перемогла, а гідність, на жаль, ні. Можливо тому, що для перемоги революції потрібна воля і сила, а для перемоги гідності - виховання, освіта й еволюція свідомості. Ми маємо розуміти, що це тривалий процес» - зазначив протоієрей Георгій Коваленко.
Тобто Україна перейшла від революції до етапу еволюції, яка необхідна для забезпечення сталого розвитку країни та впровадження європейських цінностей.
«Не можна очікувати від революції тих результатів, які може дати лише еволюція. Революція може лише позначити більш чітко орієнтири для цієї еволюції, і я впевнений, що Революція Гідності зробила це», - Йосип Зисельс.
Валерій Пекар, у свою чергу, виокремив три рівні вимог Майдану: «Перший рівень - тактичні вимоги. До них належать: припинення репресій, реабілітація в’язнів, закриття справ, відведення силовиків і покарання винних. Останнє за два роки так і не відбулося. Другий рівень – проміжні вимоги, які стосуються перезавантаження влади. Люди окреслили своє бажання бачити новий парламент, новий уряд, нового президента. Фактично, все це ми сьогодні маємо, але розуміємо, що політична система дуже мало змінилася. Третій рівень – стратегічний. Народ вимагав зміни системи, а не просто перетасування обличь у владі. І тут теж ми бачимо досить сильне розчарування».
Читайте також25 років Революції на граніті (фоторепортаж)
Важливу складову позитивних змін країни - економічну революцію - окреслив Андрій Мацола: «Європейська економіка, на відміну від Української, базується на середньому та малому класі. Олігархічні системи є, транснаціональні компанії також є. Та ми повинні розуміти, що дуже легко звалити країну, якщо вона «стоїть» на 5-7 стовпах; та коли вона будується на десятках тисяч невеликих підприємств – набагато важче розхитати країну і її економіку. Тому я вірю що наші чиновники зможуть прийняти закони, які забезпечать прихід середнього і малого бізнесу в Україну».
Загалом, учасники дійшли висновку, що більшість вимог Майдану або не виконані, або виконані в незначній мірі, а народ прагне реальних змін та дій влади, котрі необхідні для побудови України, за яку гинули і продовжують гинути люди.
Нагадаємо, раніше Ініціатива «21 листопада» виступила із заявою до 2-ої річниці Євромайдану та початку Революції Гідності, а дискусія на тему «Чи перемогла Революція Гідності?» стала майданчиком, який дав можливість висловитись релігійним діячам, представникам культури, мистецтва, підприємництва та науки – учасники Ініціативи.
