Підпишіться на нас в Google
Близько 252 мільйонів років тому планета пережила наймасштабнішу катастрофу в історії життя – вимерло майже 90% морських видів, пише Space Daily.
Йдеться не про одне виверження, а про безперервну вулканічну активність, що тривала понад мільйон років на території нинішнього Сибіру. Дослідники підрахували, що в атмосферу могло потрапити близько 100 000 мільярдів тонн вуглекислого газу – цифра, яка й досі змушує науковців сперечатися про точні механізми катастрофи.
Як зазначено у дослідженні Сета Берджесса та Семюела Боурінга 2015 року, вулканічна провінція Сибірські трапи розпочала активність ще до основного біологічного колапсу і продовжувала діяти після нього. Це створює проблему: масштабна вулканічна провінція діє надто довго, щоб пояснити геологічно швидке вимирання самою лише тривалістю виверджень.
За версією пізнішого дослідження тих самих авторів разом із Джеймсом Мюрхедом, опублікованого 2017 року, ключовим став не потік лави на поверхні, а різкий перехід до підземного впровадження магми – так званих силів, які поширюються вбік крізь товщу гірських порід. Ця магма пройшла крізь Тунгуську западину, що містила карбонатні, евапоритові та вуглеводневі породи – і саме нагрівання цих осадових порід могло вивільнити величезні обсяги парникових і токсичних газів.
За даними того ж дослідження, силовий комплекс охопив понад 1,5 мільйона квадратних кілометрів, а глобальна температура поверхні океану могла зрости приблизно на 10 градусів Цельсія. Саме таке швидке нагрівання спричинило деоксигенацію, підвищення кислотності води та хімічний стрес, який морські організми не змогли пережити.
Втім, як наголошують дослідники, картина не є остаточною. Дослідження Стефана Соболєва 2011 року пропонує альтернативний механізм – масштабну дегазацію вуглекислого газу та соляної кислоти з мантійного плюму, що містив перероблену океанічну кору. Огляд Джонатана Пейна та Метью Клепема 2012 року також зазначає, що втрати морських видів оцінюють у діапазоні 80–90%, залежно від методу підрахунку.
Як підсумовується у матеріалі, головний висновок дослідників – не в одній простій причині, а в тісному часовому збігу сибірського вулканізму, порушення вуглецевого циклу, потепління та біологічного колапсу.
Скільки у світі небезпечних вулканів
Нагадаємо, за даними Геологічної служби США, у світі налічується близько 1350 потенційно активних вулканів. Серед найнебезпечніших – Кілауеа на Гаваях, Етна та Стромболі в Італії, Везувій поблизу Неаполя, індонезійські Мерапі й Кракатау, японська Сакурадзіма та гватемальський Фуего. За наявними даними, головну загрозу під час вивержень становлять не потоки лави, а пірокластичні потоки, вулканічний попіл, токсичні гази та лахари – грязьово-кам'яні потоки.
