Aftonbladet, одне з найвпливовіших скандинавських видань, пише, що вчорашня поразка збірної Швеції укладається в сумну статистику ігор проти господарів, пише ua.football. «П'ять разів на чемпіонатах світу чи Європи ми грали зі збірними країн-господарів. І всі п'ять разів зазнавали поразки. Загальний рахунок - 5:17».
Кілька розміщених там же післяматчевих інтерв'ю показують, як важко шведи пережили поразку.
Лустіг, який не вгледів Шевченка у вирішальний момент, сказав: «Я відразу зрозумів, що повинен був бути там... Звичайно, це дуже сумно. Я дуже захопився атакуючими діями і не встиг накрити суперника».
Інший захисник, який невдало зіграв, Ольссон зазначив: «Зараз нам дуже важко... Ти завжди хочеш показати на полі 100% результату, але іноді обставини сильніші за тебе. Для нього (Шевченка) - це був звичайний гол, яких він багато забив у кар'єрі, для нас - груба помилка».
Ібрагімович же у перерві міцно посварився з партнером по збірній Маркусом Розенбергом, будучи незадоволеним якістю гри.
Видання Svenska Dagbladet не приховує емоцій: «Крах у Києві - жахливий старт». «Почали, заплуталися і зазнали поразки. Нас побила жива легенда. Літнє свято збірної Швеції зіпсували вже у Києві. І провал на «Олімпійському» може дорого обійтися. Програти перший матч на турнірі - одна з найгірших речей для будь-якої команди. Програти супернику, якого ми повинні випереджати в таблиці, ще гірше. А вже програти після того, як відкрили рахунок - це по-справжньому жахливо».
Журналіст картає шведську збірну за численні тактичні помилки. «Безліч українських атак зародилися на нашому лівому фланзі, де Тойвонен і Мартін Ольссон не могли налагодити взаємодію. Час від часу Ярмоленко там наче по автостраді проносився (...) Будь Шевченко молодшим років на три, він би забив ще в першому таймі».
Arbetarbladet з Гефль: «Щасливі мрії Еріка Хамра тривали всього три хвилини». І далі: «Два кивка голови Андрія Шевченка за сім хвилин перетворили цей сон у щось куди більш похмуре».
Цілих три абзаци журналіст присвятив головному тренеру шведської збірної. «Хамра слідував своїм інстинктам, залишився вірним своїй філософії гри. Так чи інакше, а поставленої мети тренер не домігся. Очікування не збіглися з реальністю. Збірна України, яку підганяли 60 тисяч вболівальників, не втрачала часу. Вона грала краще, сильніше, і небезпечніше, ніж багато хто припускав до матчу».
