Просування російських загарбників на флангах навколо Авдіївки створило проблеми для української логістики, але про оточення міста поки що не йдеться. Про це розповів екскомандир взводу батальону "Айдар" Євген Дикий в ефірі телемарафону.
Він зазначив, що Авдіївка – це єдина ділянка старої лінії фронту 2014-22 років, яка так і не посунулася за півтора роки повномасштабної війни.
"І це не випадково. Авдіївська промзона – це потужна фортеця. Вона відпочатку будувалася так, аби витримувати авіаудари ворога. Це приблизно, як на "Азовсталі", але плюс із 14-го року ми її укріплювали. Тобто це промзона, посилена ще й військовою фортифікацією. Тобто лобові штурми ворога виглядають як в анекдоті про "прикре самогубство", – каже Дикий.
Порівнюючи ситуацію з Бахмутом, він нагадав, що тоді у росіян окрім регулярної армії в штурмі міста було задіяно додатково 50 тисяч колишніх в’язнів у складі "ПВК Вагнер". До того ж сам Бахмут не мав і близько тих укріплень, що є в Авдіївці.
"Трохи складніша ситуація не так в самій Авдіївці, як по флангах. Отам у росіян дійсно є певне просування. Зокрема вони в трьох кілометрах від траси, яка з’єднує Авдіївку із тилами", – заявив Дикий, зазначивши, що на такій відстані долітають не лише снаряди важкої артилерії, але й міни звичайного міномету.
За його словами, це справді ускладнює логістику, але в Авдіївці підготовлено великі запаси, тож гарнізон не так критично залежить від зовнішніх поставок.
"Тобто навіть у випадку оточення там на пару місяців взагалі всього вистачає – від харчів до боєкомплекту. Але поки про оточення ще не йдеться. Поки просто ускладнена логістика", – пояснив експерт.
Ситуація навколо Авдіївки – останні новини
Як писав УНІАН, ситуація біля Авдіївки останніми днями змінилася – кількість ворожих штурмів дещо зменшилася. Російські окупанти все ще продовжують намагатися оточити це місто, але зараз не так активно, розповів речник Сил оборони Таврійського напрямку Олександр Штупун.
За підрахунками New York Times, бої за Авдіївку стали найдорожчою окремою битвою для Росії за час повномасштабної війни. За майже три тижні після початку битви загарбники не змогли здійснити швидкий прорив, на який розраховували. Водночас їхні втрати виявились більшими, ніж під час наступу на Вугледар.
