Коли путінська армія вперше рушила через білоруський кордон з метою блискавичного захоплення Києва, в їх уяві вони покладалися на велику залізничну мережу регіону для постачання та підкріплень.
Проте, майже відразу, на білоруському напрямку активізувалися залізничні диверсанти, які внесли хаос в логістику російських військ, йдеться у матеріалі The Washington Post.
Буквально з перших днів вторгнення, в Білорусі почала оперувати таємна мережа, до якої увійшли залізничники, хакери та перебіжчики з органів безпеки, щоб порушити залізничне сполучення, що з'єднує РФ з Україною через Білорусь, у такий спосіб завдавши шкоди російським лініям постачання.
Напади були простими, але ефективними. Метою білоруського підпілля були управління сигналами, що забезпечують безперебійне функціонування залізниць. У підсумку потяги простоювали цілими днями, що змушувало росіян поповнювати запаси своїх військ автотранспортом. Це призвело до відомих 60-кілометрових колон на північ від Києва.
"Враховуючи залежність Росії від поїздів, я впевнена, що це сприяло деяким проблемам, які у них спостерігалися на півночі. Це сповільнило їх здатність пересуватися. Їм не вдалося просунутися далі на українську територію і налагодити лінії постачання, тому що їм доводилося покладатися на вантажівки", – цитує газета Емілі Ферріс, наукову співробітницю лондонського аналітичного центру RUSI.
Видання називає дії білоруських диверсантів "другою рейковою війною". Перша була під час Другої світової війни, коли радянські партизани, зокрема білоруські, підривали залізничні колії та вокзали, щоб порушити німецькі шляхи постачання.
Залізнична війна, як відомо, шанується як момент тріумфу для Білорусі, її викладають у школах як найуспішнішу тактику партизанів під час Другої світової війни. Проте білоруське підпілля у 2022 році застосовувало більш мирну тактику.
"Ми не хотіли вбивати російських або білоруських машиністів. Ми використовували мирний спосіб, щоб зупинити їх", – цитує газета білоруського активіста Юрія Рававого. Він, як і інші білоруси, які брали участь в організації атак, відмовляються розкривати точні подробиці того, як і ким були здійснені атаки, побоюючись за безпеку залізничних партизанів.
Починаючи з 26 лютого, через два дні після вторгнення, п'ять диверсійних атак на сигнальні шафи майже повністю зупинили рух російських поїздів у Білорусі.
До 28 лютого стали з'являтися супутникові фотографії 60-кілометрової колони російських вантажівок і танків, нібито прямували з Білорусі в бік Києва. Протягом тижня колона простоювалася через те, що у машин закінчилося паливо, і/або вони зламалися.
Після цього режим Олександра Лукашенка вдався до репресій. Міністерство внутрішніх справ постановило, що пошкодження залізничної інфраструктури є терористичним актом, злочином, за який передбачено 20 років за ґратами.
Залізничників затримували випадковим чином, і станом на кінець квітня щонайменше 11 білорусів перебувають під вартою за підозрою в участі в нападах. Деяким при затриманні прострілювали коліна.
