Збулося! Перемога Вєрки Сердючки, про яку так довго говорили всі, хто ще не стомився про це балакати, стала доконаним фактом. Доконали цей факт насамперед організатори конкурсу, які зробили все і навіть більше для того, аби Вєрці не було альтернативи на єврокону. На завершальному етапі цього химерного змагання ми не побачили жодного виконавця з національним обличчям. І тепер заява Сердючки про те, що вона ще не вирішила, кого представляти на “Євробаченні” – Україну, Росію чи Казахстан, – зовсім не видається жартом. Адже такий завершальний етап конкурсу міг відбутися і на хуторі Михайлівському, і в аулі Чапаєво, і в білоруському Жлобіні. Складається враження, що на українську пісню тут просто наклали табу. Тому на тлі неблискучої сімки учасників завершального туру Вєрка Сердючка скидалася на страшного українського буржуазного націоналіста. Адже ця криклива квазі-дівка з цицьками мовчазного сфінкса і пентаграмою на маківці голови була єдиною, хто вжив двоє чи троє українських слів у своїй пісні-абракадабрі. Браво, Віруню! Після цього всі твої конкуренти-не-ангели, всі оті літуни-авіатори, ба навіть опер-вокалісти збагнули, що ти їх киданула, як паршивих котів-космополітів.
А щоб заспокоїти всіляких інтелектуалів, меломанів, поціновувачів високого мистецтва й особисто нашого любого Президента, ти щиро зізналася, що представлятимеш на “Євробаченні” не Україну, не Казахстан і не якусь там невмиту Росію, а... жанр. Тож немає сумніву, що саме в тебе сьогодні найбільші шанси покласти на лопатки Європу. Торішня перемога фінів на цьому не такому вже й престижному конкурсі, як дехто його малює, засвідчила, що Європа сьогодні пісяє кип’ятком саме від жанру, а не від пісні. Справді-бо, таких динозаврів у масках, як оті фіни, краще один раз побачити, ніж сто разів почути.
Василь ШКЛЯР
