Сучасні винищувачі несуть менше ракет, ніж старі літаки. Це може здатися дивним, але в такому рішенні є сенс, пише WION.
Чому сучасні винищувачі несуть менше зброї
У виданні поділилися, що сучасні винищувачі стали нести менше зброї, тому що скритність, швидкість і ефективність мають більше значення, ніж чиста вогнева міць. Внутрішні відсіки для зброї знижують виявлення радаром, опір повітря і витрату палива, а сучасні ракети досягають більш високої ефективності ураження з меншою кількістю пострілів.
Зовнішнє озброєння, включно з ракетами та бомбами, має гострі краї та стабілізатори, які відбивають радіолокаційні хвилі назад до систем виявлення противника, зазначили у виданні. Лише одна зовнішня ракета може збільшити радіолокаційну помітність літака з 0,001 квадратного метра до 0,5 квадратного метра. Для порівняння - літаки із зовнішнім озброєнням можуть бути виявлені на відстані 300 кілометрів, тоді як без озброєння - на відстані 60 кілометрів.
Завдяки внутрішнім відсікам для зброї сучасні винищувачі зберігають гладку й оптимізовану для скритності зовнішню форму протягом усієї фази крейсерського польоту. Наприклад, F-35 має два внутрішні відсіки для зброї, кожен із двома збройовими станціями, що дає змогу повністю приховати чотири ракети.
Також у виданні розповіли, що внутрішня зброя в середньому знижує витрату палива винищувача на 15-20%, значно збільшуючи радіус бойової дії. Чиста аеродинамічна конфігурація покращує паливну ефективність, даючи змогу винищувачам пролітати більшу відстань із тим самим запасом палива.
У виданні нагадали, що американський F-22 несе всього 6-8 ракет усередині, а F-15 Strike Eagle - 16 ракет зовні. Ця разюча різниця відображає зрушення у філософії ведення бойових дій за останні кілька десятиліть.
Як ракети "повітря-повітря" виявляють і знищують винищувачі в небі
Раніше у WION розповіли, як сучасні ракети класу "повітря-повітря" можуть вражати ворожі винищувачі. Зазначається, що вони можуть знищувати літаки навіть поза зоною видимості.
У виданні поділилися, що для ураження винищувачів ракети використовують радіолокаційні та інфрачервоні головки самонаведення. Автономне відстеження та знищення цілей у небі забезпечують активне наведення, канали передачі даних і штучний інтелект.
Активні радіолокаційні ракети, такі як, наприклад, AIM-120 AMRAAM, мають власні радіолокаційні передавачі. Вони активно шукають цілі.
Є також ракети з напівактивним радіолокаційним наведенням - наприклад, як AIM-7 Sparrow. Ці ракети залежать від радіолокатора літака-носія, який відстежує ціль протягом усього польоту.
