Як передає кореспондент УНІАН, у Голосіївській пустині у цей день зібралося близько 10 тис киян та паломників з України.
Божественну літургію очолив предстоятель Української православної церкви митрополит Володимир.
Перед початком богослужіння блаженніший владика звершив чин освячення храму на честь ікони Божої Матері «Живоносне Джерело», відновленого за проектом 1910-1912 років. Закладку цього храму звершено у 1999 році, у 2003 році була закінчена цегляна кладка стін.
Під час літургії митрополит Володимир удостоїв насельників Голосіївського монастиря богослужбових нагород.
Наприкінці богослужіння предстоятель УПЦ привітав братію та прочан з ювілеєм відродження чернечого життя у монастирі та подякував наміснику монастиря архімандриту Ісаакію (Андроніку) і усім, хто допомогав у розбудові Голосіївської обителі.
«Колись на цьому святому місці були купи сміття. Коли ченці прийшли сюди, вони не мали нічого. Молилися, сподівалися, очікували… Милістю Божою дочекалися, після страшної розрухи і часів безбожжя. І сьогодні ми радіємо Богові Спасителю нашому, що Він був таким милосердним до нас, і ми маємо ще один храм. Я хочу подякувати наміснику цієї святої обителі», - сказав митрополит Володимир.
По завершенню літургії предстоятель УПЦ освятив накупольні хрести для монастирського храму в ім’я великомученка Іоанна Сочавського.
По тому блаженніший владика відслужив заупокійну літію за особливо шанованою подвижницею – черницею Аліпією (Авдєєвою), яка подвизалася на місці відродженої обителі і похована у Голосіївському монастирі.
*** Голосіївська Пустинь заснована на землі, придбаній молдовським воєводою Петром Мовилою (згодом митрополит Київський Петро Могила). У 1631 році тоді ще архімандрит Могила збудував тут церкву на честь святого великомученика Іоанна Сочавського та заклав скит Києво-Печерської Лаври.
У 1852 році пустинь названо Свято-Покровською, а її старовинний дерев’яний храм перейменовано на церкву Ікони Пресвятої Богородиці «Живоносне Джерело».
У 1926 році монастир було закрито.
У роки Великої Вітчизняної війни через Голосіївську пустинь проходила друга лінія оборони Києва. Проте на чернечий цвинтар, де поховані святі, не впав жоден снаряд.
З кінця 70-х років обитель приходить в повне запустіння. До кінця ХХ століття з монастирських будівель «дожив» лише літній будинок київських митрополитів.
На початку 90-х років частину монастирських земель повернули церкві. У 1993 році обитель відкрили як скит Києво-Печерської Лаври. Скитоначальником був призначений Архімандрит Ісаакій (Андронік).
Того року, 4 жовтня, були знайдені мощі преподобного Алексія Голосіївського і відкрито будинковий храм на честь преподобного Іоанна Багатостраждального.
У 1996 році Голосіївська пустинь стала самостійним монастирем. У ній відновлено храм на честь ікони «Живоносне джерело», цвинтар; на місці колишнього будинку митрополита збудовано церкву, споруджено чернечий і адміністративний корпуси, будинок намісника з будинковою церквою, готель та інші споруди.
Сьогодні у монастирі працюють православний центр прикладних мистецтв, недільна школа, друкарня. При монастирі діють просвітницькі, культурні і громадські проекти.
У Голосіївській пустині виникла ідея створення міжнародної організації «День Хрещення Русі» і відродження традиції масштабного святкування Дня Хрещення Русі на державному і церковному рівнях.
Інформація про монастир і графік руху монастирських автобусів на сайті: www.goloseevo.com.ua
