Федеральна міграційна служба РФ, вустами свого прес-секретаря, привідкрила стратегію державного расизму, яка зі всією очевидністю співпадає з ідеологічними константами «чистих рас», сталінського антисемітизму, шовінізму і відновила в російському інтелектуальному співтоваристві дискусію про те, якою мовою розмовляли Адам і Єва?
Прес-секретар Федеральної міграційної служби Костянтин Полторанін в інтерв'ю Бі-Бі-Сі заявив, що «на кону стоїть, в принципі, виживання білої раси, і в Росії це питання відчутне». Він пояснив, що не розуміє міграційну політику країн Західної Європи, де заохочується імміграція з країн Африки і Близького Сходу. В Росії все має бути інакше, вважає Полторанін: «Тут потрібно будувати відносини так, щоб змішування крові йшло в правильному режимі».
Одна справа, коли учені сперечаються чи можна біологічно вдосконалити людину, і чи має практичну цінність євгеніка? Але зовсім незрозуміло, коли людина, яка є спікером державної міграційної служби, розмірковує про расизм і рекомендує виводити людей доброї, «хорошої породи» або «чистої раси», а іммігрантів вважає людьми другого сорту.
І, навряд чи пан Полторанін потрапив в ідеологічну чи політичну пастку. Традиції расизму, це кров і підгрунтя сталінської національної політики. А в повсякденному житті (прикладів, в одній тільки Москві - тисячі) виявляються в приниженні, образі, насильстві над «неросійськими» - чужими, не нашими, «кавказцями», «чурками».
Після цієї програмної заяви російського чиновника, який втілює міграційну політику ракетно-ядерної держави, стають зрозумілими нетерпимість у Росії до людей іншої, не російської національності, до людей іншого кольору шкіри і очей. Тим паче, що думку Полтораніна підтримали десятки російських патріотичних організацій, які виступають за заборону трудової міграції за расистською або національною ознакою.
Публічні одкровення міграційного чиновника, та ще й прес-секретаря «міністра міграції» цікаві ще й тим, що вони розповідають, якими цінностями живуть люди влади в Росії. Як не пригадати романи Ремарка про те, як міграційні чиновники Європи були вершителями доль мільйонів біженців.
Якщо для російського чиновника расизм залишається єдиним, та до того ж біологічним маркером, за допомогою якого він розпізнає: де свій, де чужий, то варто тільки пошкодувати про те, що іншого методу велика російська цивілізація не змогла придумати. Хоча варто було і нагадати расистам із Москви, що саме Олександр Пушкін, у венах якого текла африканська кров, став творцем російської мови!
Що для цивілізованих політиків табу, для російських чиновників – виявляється, звична практика. Одна справа, коли расизм пропагують лідери ультраправих організацій, але коли високопосадовець глибокодумно повторює "зади" нацизму, мимоволі згадуєш теорію і ідеологію «расової гігієни» фашистської Німеччини.
У Росії криза ідей. Виявляється, тільки расистські теорії, озвучені владою, можуть служити мобілізаційними проектами в зміцненні держави. І це країни, в якій проживають громадяни багатьох сотень національностей, і всіх рас, що живуть на Землі. Як у фашистській Німеччині було поняття «Економічно доцільний єврей», так у Росії можуть з'явитися «расово доцільні інвестиції і люди».
Віктор Тимошенко, Москва
