British Medical Journal опублікував в Різдвяному номері невигадану розповідь про радянського молодого хірурга Леоніда Івановичі Рогозова, пише Даніло Ді Діодоро в статті, опублікованій на сайті газети Corriere della Sera.
Син хірурга, доктор Владислав Рогозов, який тепер працює анестезіологом у відділенні анестезіології навчального госпіталю в Шеффілде, з гордістю повідав про цю людину британському виданню.
У 1960 році молодий, 27-річний доктор Леонід Рогозов разом з групою дослідників висадився на побережжі Антарктиди, де полярникам належало закласти основу бази, яка згодом одержала назву "Новолазаревська".
У квітні молодий лікар відчув себе погано і через деякий час прийшов до висновку, що у нього запалився апендикс. Спочатку він спробував провести курс лікування антибіотиками, але його стан погіршувався, і він зважився на операцію. Доктор підготував трьох асистентів, що не мали ніякого відношення до медицини. Це були метеоролог Олександр Артем’єв, механік Зиновій Теплинський і начальник станції Владислав Гербовіч. Перший повинен був виконувати функції медсестри, в завдання механіка входило направляти світло, а Гербовіч повинен був підмінити того, хто знепритомніє. Операція почалася. Хірург вирішив обійтися без рукавичок, оскільки розумів, що потрібно буде на дотик сікти апендикс. Були зроблені необхідні уколи. Він зробив розріз і почав операцію. Хворий-хірург кілька разів був на межі непритомності, він втратив багато крові, але операцію завершив. Лікар відзначив, що на апендиксі була темна пляма: це означало, що ще один день зволікання, і все могло закінчитися трагічно. Рогозов детально описав хід операції в своєму щоденнику, фрагменти якого опубліковані в британському науковому виданні.
Через 4 дні після операції температура завдяки антибіотикам нормалізувалася і відважний хірург пішов на поправку. Лише через рік, в кінці травня 1962 року, група дослідників повернулася на батьківщину. Рогозов знов почав працювати в Першому медичному інституті міста Ленінграда. Він помер 21 вересня 2000 року, іншими словами, майже через 40 років після незвичайної операції на собі самому, розповів його син. Чотири десятиліття життя, яких могло не бути, коли б не сміливість і досвід молодого хірурга.
